Офіційні мови Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Офіційні мови Євросоюзу — мови, що є офіційними при діяльності Європейського Союзу. Наразі, 24 мови рівноправно використовуються та визнані офіційними мовами Європейського Союзу:

Напис біля входу до Європейського парламенту всіма його офіційними мовами

Список офіційних мов[ред.ред. код]

Мова Офіційна (де юре чи де факто) Затверджена
Англійська мова Велика Британія Велика Британія
Ірландія Ірландія
Мальта Мальта
1973
Болгарська мова Болгарія Болгарія 2007
Грецька мова Греція Греція
Кіпр Кіпр
Італія Італія[1]
1981
Данська мова Данія Данія
Німеччина Німеччина[2]
1973
Естонська мова Естонія Естонія 2004
Ірландська мова Ірландія Ірландія
Велика Британія Велика Британія[3]
2007
Іспанська мова Іспанія Іспанія 1986
Італійська мова Італія Італія
Словенія Словенія[4]
1958
Латиська мова Латвія Латвія 2004
Литовська мова Литва Литва 2004
Мальтійська мова Мальта Мальта 2004
Нідерландська мова Бельгія Бельгія
Нідерланди Нідерланди
1958
Німецька мова Австрія Австрія
Люксембург Люксембург
Німеччина Німеччина
Бельгія Бельгія
Данія Данія[5]
Італія Італія[6]
1958
Польська мова Польща Польща 2004
Португальська мова Португалія Португалія 1986
Румунська мова Румунія Румунія 2007
Словацька мова Словаччина Словаччина
Чехія Чехія
2004
Словенська мова Словенія Словенія
Австрія Австрія[7]
Італія Італія[8]
2004
Угорська мова Угорщина Угорщина
Австрія Австрія[9]
Румунія Румунія[10]
Словаччина Словаччина[11]
Словенія Словенія[12]
2004
Фінська мова Фінляндія Фінляндія 1995
Французька мова Бельгія Бельгія
Франція Франція
Люксембург Люксембург
Італія Італія[13]
1958
Хорватська мова Хорватія Хорватія 2013
Чеська мова Чехія Чехія
Словаччина Словаччина[11]
2004
Шведська мова Швеція Швеція
Фінляндія Фінляндія[14]
1995

Не є офіційними мовами ЄС, попри те, що є державними мовами країн-членів ЄС:

Володіння мовами[ред.ред. код]

Володіння мовами у 25 країнах Європейського Союзу, у відсотках від населення ЄС[15]
Офіційні мови Рідна мова Друга мова Загалом Наполовину-офіційні та неофіційні мови Рідна мова Друга мова Загалом
Англійська 13% 38% 51% Каталонська 1% 1% 2%
Німецька 16% 11% 27% Галісійська <1% 0% <1%
Французька 12% 12% 24% Баскійська <1% 0% <1%
Італійська 13% 3% 16% Шотландська гельська <1% 0% <1%
Іспанська 8% 7% 15% Валлійська (s) <1% 0% <1%
Польська 8% 1% 9% Російська 1% 5% 6%
Румунська 5% 0% 5% Арабська 1% 1% 2%
Нідерландська 4% 1% 5% Турецька 1% 0% 1%
Угорська 3% 0% 3% Люксембурзька <1% 0% <1%
Португальська 2% 1% 3% Хорватська <1% 0% <1%
Чеська 2% 1% 3% Китайська <1% 0% <1%
Шведська 2% 1% 3% Японська <1% 0% <1%
Грецька 2% 0% 2% Корейська <1% 0% <1%
Болгарська 2% 0% 2% Гінді <1% 0% <1%
Словацька 1% 1% 2% Урду <1% 0% <1%
Данська 1% 0% 1% Інші 2% 3% 5%
Фінська 1% 0% 1%
Литовська 1% 0% 1%
Словенська <1% 0% <1%
Естонська <1% 0% <1%
Ірландська <1% 0% <1%
Латиська <1% 0% <1%
Мальтійська <1% 0% <1%

Джерела: Europeans and their Languages, Data for EU27, опубліковано у 2012.

Проблема єдиної мови[ред.ред. код]

Всі рішення, що приймаються офіційними органами ЄС, перекладаються всіма офіційними мовами, а громадяни ЄС мають право звертатися в офіційні органи ЄС та отримувати відповідь на свої запити будь-якою з офіційних мов. На заходах на вищому рівні всі виступи перекладаються всіма офіційним мовами (за потреби). Синхронний переклад всіма офіційними мовами, зокрема, завжди здійснюється на сесіях Європарламенту та Ради Євросоюзу. Через потребу перекладу Євросоюз щороку витрачає майже чверть мільярда євро. Коли піднімається питання про запровадження єдиної мови міжнаціонального спілкування в Європі, здебільшого згадуються англійська та мова есперанто. На користь англійської грає те, що вона є найбільш поширеною. Натомість штучна мова Есперанто, створена на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики, є значно легшою для вивчення і при її запровадженні зберігатиметься задеклароване Європейським Союзом рівноправ'я всіх її громадян.[16]

Незважаючи на деклароване рівноправ'я всіх мов Союзу, з розширенням кордонів ЄС, все частіше спостерігається «європейська двомовність», коли фактично в роботі інстанцій (за винятком офіційних заходів) використовуються в основному англійська, французька та, у меншій мірі, німецька (три робочі мови Комісії) мови. Інші мови використовуються залежно від ситуації. У зв'язку з розширенням ЄС і вступом до нього країн, де французька мова менш поширена, зміцнились позиції англійської та німецької мов. У будь-якому випадку, всі остаточні нормативні документи перекладаються всіма офіційними мовами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Провінції Апулія і Реджо-Калабрія
  2. Шлезвіг-Гольштейн
  3. Північна Ірландія
  4. Істрія
  5. Район Південної Ютландії (дан. Sydjylland)
  6. Провінція Больцано
  7. Райони Каринтії та Штирії
  8. Район Фріулі-Венеція-Джулія
  9. Район Бургенланду
  10. Може використовуватись місцевими адміністраціями нарівні з румунською в кожному муніципалітеті, місті або громаді, де угорське населення перевищує 20%.
  11. а б Спів-офіційний статус в муніципалітетах, де розмір населення меншини відповідає встановленному порогу 20%
  12. Прекмур'я
  13. Район Валле-д'Аоста
  14. Офіційний в державі Фінляндія і прибережних муніципалітетах південного узбережжя і південного Похьянмаа (фін. Pohjanmaa)
  15. Опубліковано в 2006 році, до входження в ЄС Румунії, Болгарії та Хорватії.
  16. «Погана англійська» замість есперанто — Євросоюз у пошуках єдиної мови Deutsche Welle, 21.01.2012