Пежанський Олександер Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пежанський Олександер Григорович
Олександр Пежанський (Газета «Свобода» 3 березня 1973).jpg
Народження 2 листопада 1892(1892-11-02)Львів
Смерть 31 серпня 1972(1972-08-31) (79 років)с. Даунерс Гроув, штат Іллінойс
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль функціоналізм
Батько Пежанський Григорій

Пежанський Олександер Григорович (2 листопада 1892, Львів — 31 серпня 1972, Даунерс Гроув) — український архітектор і фотохудожник, живописець, солдат Української Галицької армії. Син архітектора Григорія Пежанського.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 листопада 1892 року у Львові в сім'ї архітектора Григорія Пежанського. Закінчив львівську гімназію. Від 1910 року навчався у Львівській політехніці. У цей час разом зі старшим братом Володимиром був членом напіваматорського оркестру учнів Львівської академічної гімназії та консерваторії. Брав участь в імпрезах хору «Бандурист». Навчався гри на скрипці в Музичному інституті ім. Лисенка. Член студентського товариства техніків «Основа», де на канікулах проводив курси з нарисної геометрії для абітурієнтів Політехніки. Захоплювався фотографією і живописом. Під час Першої світової війни перервав навчання і був мобілізований до австрійськогов війська. Брав участь у воєнних діях на східному і південному фронтах. 1917 року зумів продовжити навчання у Відні. 1918 склав дипломний іспит у Львові. 1919 зголосився до Української Галицької армії. Пізніше працював у Львові архітектором. Проектував житлові, громадські, та культові споруди у стилях модерну та функціоналізму у Львові та різних населених пунктах Західної України. Був членом Карпатського лещатарського клубу[1], Туристично-краєзнавчого товариства «Плай»[2], Союзу українських власників реальності у Львові.[3] 1933 року одружився, 1936 народилась єдина донька. У Львові проживав на вулиці Пелчинській, 22, кв. 11 (тепер вулиця Вітовського).[4] Під час Другої світової війни виїхав із родиною до Польщі в Катовіце, де працював архітектором. Ухвалою від 16 червня 1955 року відзначений Медаллю 10-річчя Народної Польщі.[5] 1966 року виїхав до США. Писав спогади про часи служби в УГА. Помер 31 серпня 1972 року в селі Даунерс Гроув (Downers Grove) поблизу Чикаго. Дружина Ірина з дому Макарушка (19051995) і донька Дарія Ярошевич — активісти українських громадських організацій у Чикаго. Молодший брат Михайло Пежанський (19001987) — інженер-будівельник, термінограф.

Фотографія[ред. | ред. код]

Одним із захоплень Олександра Пежанського була фотографія. Активний член Українського фотографічного товариства (УФТ), Пежанський одним із перших у Галичині зацікавився кольоровою фотографією. Брав участь у багатьох виставках УФТ у Львові, а після радянської окупації — у виставках Товариства в США. Здобув першу нагороду на виставці у Нью-Йорку (чорно-біла світлина під назвою «Спрацьовані руки»). Друкував роботи у журналі Спілки українок Америки, в інформаційному листку Українського конгресового Комітету Америки. Стараннями доньки Дарії Пежанської (Ярошевич) видавництвом Світло й Тінь 1992 року видано фотоальбом «Ностальгія» до 100-річчя з дня народження Олександра Пежанського (упорядник Василь Пилип'юк). До альбому увійшли фотознимки Прикарпаття початку XX ст. та відомих релігійних діячів Західної України.[6]

Архітектурні роботи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Спорт // Діло. — 1932. — 14 червня. — № 129 (13077). — С. 6.
  2. а б Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні. — К. : Вища школа, 2002. — С. 70. — ISBN 966-642-103-8.
  3. Ігнат Е. З життя наших установ // Діло. — 1928. — 25 травня. — № 115 (11388). — С. 3.
  4. а б Дейчаківський І. І. Ямничани. — Івано-Франківськ : Нова зоря, 2002. — С. 259. — ISBN 966-7363-96-1.
  5. Uchwałą Rady Państwa z dnia 16 czerwca 1955 r. nr 0/891 — na wniosek Ministra Budownictwa Miast i Osiedli — odznaczeni zostają «Medalem 10-lecia Polski Ludowej» // Monitor Polski. — 1 grudnia 1955. — № 112. — S. 1812.
  6. Трачун О. Й. Фотографія в Україні 1839—2010. — Харків : Видавництво САГА, 2010. — С. 105. — ISBN 978-617-575-013-1.
  7. Вуйцик В. С. Монастир святого Онуфрія у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 59.
  8. Містерії. Що діється в «Народньому Домі»? // Діло. — 1928. — 21 квітня. — № 87 (11340). — С. 1.
  9. Пастух Р. І. Стрийщина крізь віки. Енциклопедична книга-альбом. — Дрогобич : Коло, 2011. — С. 330. — ISBN 978-966-2405-49-1.
  10. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 676. — ISBN 966-02-0362-4.
  11. Прийма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. X. — Львів: Новий час, 2001. — С. 98. — ISBN 966-95279-6-1.
  12. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 558. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  13. В. Н-вич. "Маслосоюз" на нових рейках. Пресова конференція у Краєвому Молочарському Союзі у Львові // Діло. — 1932. — 5 жовтня. — № 220 (13168). — С. 1.
  14. Спорт // Діло. — 1932. — 19 листопада. — № 257 (13205). — С. 6.
  15. Дейчаківський І. І. Ямниця. — Львів : Червона калина, 1994. — С. 49. — ISBN 5-7707-0704-X.
  16. Pszczółkowski M. Architektura Stanisławowa II Rzeczypospolitej // Stan badań nad wielokulturowym dziedzictwem dawnej Rzeczypospolitej. — T. IV. — Białystok, 2013. — S. 411. — ISBN 978-83-934920-7-7.
  17. Слободян В. М. Церкви… — С. 451.
  18. Росте Український Шпиталь! Реферат директора Народньої Лічниці, д-ра Тита Бурачинського, на пресовій конференції 7. Ц. М. (Докінчення) // Діло. — 1935. — 10 квітня. — № 94 (13992). — С. 4; Бурачинський Т. Непопулярна справа народного здоровля! // Діло. — 1937. — 1 травня. — № 95 (14638). — С. 21—22.
  19. а б Тимофієнко В. І. Пежанський Олександр Григорович // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
  20. Дописи // Діло. — 1937. — 13 листопада. — № 250 (14793). — С. 8.
  21. Слободян В. М. Церкви… — С. 240.
  22. Тарнавський Р. З історії будівництва і оздоблення Мразницької церкви // Галицька брама. — 1997. — № 8 (32). — С. 15.
  23. Архітектура Львова… — С. 565.
  24. Слободян В. М. Церкви… — С. 141.
  25. Вуйцик В. С. Конкурс на найкращий проект відбудови церкви Св. Духа // Галицька брама. — 2000. — № 6 (66). — С. 7.
  26. Практика проведення конкурсів у тогочасному Львові передбачала розгляд анонімних проектів, котрі фігурували лише під умовними «девізами». Конверт з іменами учасників конкурсу відкривався лише після винесення рішення про розподіл нагород.
  27. Вісти з «Рідної Школи» // Діло. — 1930. — 27 травня. — № 115 (12481). — С. 3.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гороховський А. З любов'ю до рідного краю (до виходу у світ фотоальбому О. Пежанського «Ностальгія») // Свобода. — 1993. — 9 липня. — № 129.
  • Інж. Олександер Пежанський помер на 80-му році життя // Свобода. — 1972. — 2 вересня. — № 162.
  • Ностальгія…: Фотоальбом / Упоряд. В. Пилип'юк. — Львів, Світло й тінь, 1992.
  • Придаткевич Р. Спогади про бл. п. Олександра Пежанського (1892—1972) // Свобода. — 1973. — 1—3 березня. — № 38—40.
  • У безмежній черзі… // Свобода. — 1972. — 4 жовтня. — № 183.