Прокоп Мирослав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мирослав Прокоп
Мирослав Прокоп.jpg
Народився 6 травня 1913(1913-05-06)
Перемишль, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер 7 грудня 2003(2003-12-07) (90 років)
Нью-Йорк, США
Національність українець
Діяльність науковець і публіцист.
Відомий завдяки діяч визвольного руху,
член Проводу ОУН,
Alma mater Український вільний університет
Посада Голова ЗП УГВР
Партія Організація українських націоналістів

Мирослав Прокоп (* 6 травня 1913(19130506), Перемишль, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — † 7 грудня 2003, Нью Йорк) — провідний український учасник визвольно-революційної боротьби, політичний і громадський діяч, науковець і публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив гімназію у Перемишлі. З 1930 року почав викладати право у Львові, Берліні, Мюнхені та в УВУ, де одержав диплом доктора права.

Був членом ОУН з молодих років. 12-річним хлопцем арештований польською поліцією і в 1934 засуджений на 7 років ув'язнення за приналежність до ОУН. Завдяки амністії був звільнений в травні 1937 року. До 1939 редагував «Студентський Вісник» у Львові. Далі — Українську Пресову Службу.

15 вересня 1941, під час проведення Гестапо масових арештів членів ОУН у Львові, зумів уникнути долі багатьох своїх однодумців. Далі перейшов у глибоке підпілля.

1942 — обійняв в Києві посаду реферанта пропаганди ОУН в північно-східних регіонах України, опісля — референт пропаганди в Проводі ОУН.

1943 — редагував орган ОУН «Ідея і Чин» та керував підпільною радіостанцією, розташованою в Карпатах. На ІІІ-му Надзвичайному Великому Зборі ОУН з позицій інтегрального націоналізму на основі націонал-демократії, брав участь у створенні нової програми ОУН.

Як член «Ініціативного комітету» для створення «Української Головної Визвольної Ради» (УГВР) і учасник Великого Збору УГВР 11-15 липня 1944 року виголосив головну політичну програмну доповідь. Тут його обрали членом президії УГВР. В цьому ж році на доручення Проводу ОУН і Президії УГВР — емігрував, де продовжив політичну діяльність.

1945 — в Інсбруку разом із Марією Гарабач упорядковують архів ОУН.

Як член ЗЧ ОУН входив у Закордонний центр ОУН і Провід ЗЧ ОУН до 1948 року. Водночас залишився членом Проводу ОУН в Україні.

Як член ОУНз, в основному діяв в Закордонному представництві УГВР, насамперед як заступник голови до 1983 року, а опісля — як голова до 1987 року. З 1987 до 1995 — був головою середовища УГВР.

У 1952-1974 роках — заступник голови дослідно-видавничої асоціації «Пролог», а після, до 1981 — голова. З 1957 року, редагував англомовний «Огляд української совєцької преси», після заснування журналу «Сучасність» входив до складу редакції. Дійсний член НТШ-А, в травні 2003 року обраний почесним членом НТШ-А та УВАН.

Помер 7 грудня 2003 року в Нью-Йорку, США[1].

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений на Любові Прокоп. Мав двох доньок Христину та Лідію.

Доробок[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]