Простая мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Простая мова — самоназва білорусами рідної мови, говірки. Аналог української своєї мови. Пов'язане з уявленням про «простий люд», «посполиту мову». Використовується у регіонах, де мало поширена національна свідомість (Білосточчина, Віленщина). Трапляється, що її носії мають польську свідомість і свою мову вважають польською. Публіцисти і освітяни використовують цю назву у матеріалах про «малу батьківщину», або у критиці недоліків традиційного світогляду. Інше значення — Канцелярська мова, що виникла у ВКЛ і Речі Посполитій під впливом живої білоруської мови. Старобілоруська книжна мова. Один з різновидів «руської мови», «проста мова».

Приклади[ред. | ред. код]

"Па-просту гаворыць! Слухайце, слухайце, па-просту, па-нашаму гаворыць!" […] Усе, хто стаяў на вуліцы, пачуўшы, што гавораць вершы на простай, тутэйшай мове, рынуліся ў залу і так стоўпіліся, што бліжэйшым прышлося стрымліваць напор. Аднекуль з'явіўся стол, мяне паставілі на яго і сказалі: «Гавары зноў!» (Паўлина Мядзёлка Сцежкамі жыцця. Успаміны). „Другія не гавораць праз цемнату сваю, бо паверылі нашым ворагам. што мова нашая «брыдкая», «простая» …“(В Ластоўскі Што трэба ведаць кажнаму беларусу). „Бачачы, што яны сапраўдныя беларусы, папрасіў, каб размаўлялі «па просту» — па-беларуску. Людзі зрабіліся як не свае, твары іх засвяціліся. Аказаліся разгаворлівымі, смелымі, вясёлымі. Выслухаў іх беды і праблемы. Даведаўся, што ксёндз Бобіч навучае іх катэхізму па-беларуску, а казанне кажа адно польскае, а другое беларускае. Запытаўся, як ім лепей, як яны лепш разумеюць. «Зразумела, што па просту».“ (Ю.Матулевіч) „- Я паляк! — крычыць Нупрэйка, -//Ды па-просту гавару.// І аж дымецца ў гару. //— Пра «па-просту» (быў такоўскі). //Гаварыў тут ксёндз Жаброўскі“ (Зянон, Вялікае княства). „Калі паглядзім на ўсю Беларусь, на «беларускія гаворкі», на «простую мову», як кажа большасць аб мове штодзённай камунікацыі, то заўважым, што ўвесь час была мова «сакрум» не беларуская“ (Анна Енгелькінг).

Джерела[ред. | ред. код]