Вічний мир (1686)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вічний мир
Тип мирна угода
Підготовлено 6 травня 1686
Місце Москва
Підписанти Голіцин Василь Васильович і Марціан Александр Огінський
Сторони Московське царство і Річ Посполита
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вічний мир (пол. Pokój wieczysty, лит. Amžinoji taika), Мир Гжимултовського (пол. pokój Grzymułtowskiego), Трактат про вічний мир — мирний договір між Річчю Посполитою і Московським царством, підписаний 6 травня 1686 р. у Москві про розділ Гетьманщини. В переговорах, які тривали сім тижнів, зі сторони Речі Посполитої брали участь посли Кшиштоф Ґжимултовський[pl] і Марціан Огінський, з московської — канцлер і начальник Посольського приказу князь Василій Голіцин. Текст договору складався з преамбули і 33 статей[1]. Договір було укладено на основі Андрусівського перемир'я (1667).

Передумови[ред. | ред. код]

Оскільки османські набіги загрожували не тільки Московському царству, а й іншим державам Європи, Габсбурзька імперія, Річ Посполита та Венеція створили «Священну лігу», війська якої у битві під Віднем у 1683 р. розгромили велику османсько-татарську армію. Внаслідок цієї перемоги Річ Посполита відновила свою владу над більшою частиною Правобережної України і стала шукати шляхи до укладення з Московським царством тривалого миру замість тимчасового Андрусівського миру.

Умови договору[ред. | ред. код]

Московське царство анулювало попередні договори з Османською імперією та Кримським ханством і вступило до антиосманської Священної ліги, а також зобов'язувалось організувати воєнний похід проти Кримського ханства (Кримські походи 1687 і 1689).

Хоча умови Вічного миру набували чинності відразу після підписання договору, польський сейм ратифікував його тільки в 1710. Вічний мир остаточно затвердив насильницький поділ українських земель між двома державами, що значно ускладнювало і послаблювало національно-визвольний рух в Україні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вічний мир 1686. leksika.com.ua. Українська радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 2 серпня 2020. 

Джерела та література[ред. | ред. код]