Ростовцев Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Іванович Ростовцев
Michael Rostovtzeff.jpg
Миха́йло Іва́нович Росто́вцев
Народився 29 жовтня (10 листопада) 1870(1870-11-10)
Житомир
Помер 20 жовтня 1952(1952-10-20) (81 рік)
Нью-Гейвен
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the United States.svg США
Alma mater Петербурзький університет
Галузь наукових інтересів історія, археологія, філологія,
Заклад Петербурзький університет, Університет Вісконсин-Медісон, Єльський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук honoris causa
Науковий керівник Кондаков Н. П.
Відомі учні Генко А. Н., Сергієнко М. Ю.

Миха́йло Іва́нович Росто́вцев (*10 листопада 1870, Житомир[1][2][3] — †20 жовтня 1952, Нью-Гейвен, США) — російський історик античного світу і археолог.

Член Російської академії наук. Доцент і професор (1901—1918) Петербурзького університету. Від 1918 року в еміграції в Англії та з 1920 року — в США.

Життєпис[ред.ред. код]

Син дійсного таємного радника Івана Яковича Ростовцева, колишній викладач латинської мови, обіймав посади опікуна Оренбурзького навчального округу та члена Державної ради Російської імперії. Його прадід Павло Ростовцев був купцем, вихідцем з міста Ростова Великого (від чого — прізвище); його дід Яків дослужився до директора гімназії й чину таємного радника, отримавши права спадкового дворянства[4].

Розпочавши навчання в класичній гімназії в Житомирі, в 1888 р. закінчив Київську Першу гімназію зі срібною медаллю. За твір «Про управління римськими провінціями в останній період республіки» (рос. Об управлении римскими провинциями в последний период республики), був представлений в київське відділення Товариства класичної філології і педагогіки, й отримав Пироговську премію. Розпочав навчання в Київському університеті, перевівся в Петербурзький університет, який закінчив у 1892 р.. По закінченні університету був залишений для підготовки до професорського звання[4]. У 1892—1895 рр. викладав в Царськосельській Миколаївській гімназії.

У 1895—1898 роках перебував у навчальному відрядженні за кордоном Російської імперії, здавши перед цим магістерські іспити[4]. У 1899 р. став приват-доцентом Санкт-Петербурзького університету, а також викладачем Вищих жіночих (Бестужевських) курсів. У тому ж році він захистив магістерську дисертацію (тема — про відкупну систему в Римі).

З 1901 р. був одружений на Кульчицькій Софії Михайлівні[5].

У 1902 році був обраний професором університету на кафедрі стародавньої історії та класичної філології, в 1903 р. захистивши докторську дисертацію (про римські тесери). Крім того, викладав в Олександрівському ліцеї. Займався вивченням античної живопису в боспорських склепах в Керчі.

1907 р. одружився з балериною Надією Сайчук та усиновив двох малолітніх дітей дружини від першого шлюбу — Олександра та Наталію[6].

У червні 1914 р. був обраний в члени-кореспонденти Прусської академії наук[7]. Член Петербурзької Академії Наук (1917). Член-кореспондент Британської академії (1917)[8].

З 1918 р. — в еміграції (з 1920 р. — в США). На еміграції отримав світове визнання[5][9][10]. Викладав в університеті Вісконсіна та Єля (з 1925). З 1928 по 1936 р. брав участь у написанні «Кембриджської історії стародавнього світу».[11]

У 1930-е роки проводив розкопки античного міста Дура-Европос в Сирії.

Праці[ред.ред. код]

Михайло Ростовцев — автор низки цінних праць про грецьку та скіфську старовину на півдні Україні, зокрема:

Серед інших праць:

  • (рос.)«О новейших раскопках в Помпеях» («Ж. Мин. Народного Просвещения» за 1893 г.);
  • (рос.)«Войны Цезаря в Галлии, Германии и Британии» (СПб., 1894);
  • (фр.)«Etude sur les plombs antiques» (в «Revue numismatique», 1897 — 99);
  • (рос.)«История государственного откупа в римской империи(от Августа до Диоклетиана)» (СПб., 1899);
  • (рос.)Эллинистическо-римский архитектурный пейзаж, (СПб., 1908);
  • (нім.)Studien zur Geschichte des romischen Kolonates, B.- Lpz., 1910;
  • (рос.)Рождение римской империи, (П., 1918);
  • (англ.)The social and economie history of the Roman Empire, Oxf., 1926;
  • (англ.)A history of the ancient world, v. 1 — 2, Oxf., 1926 — 27;
  • (англ.)Mystic Italy, N. Y., [1927];
  • (англ.)Dura-Europos and its art, Oxf., 1938;
  • (англ.)The social and economic history of the hellenistic world, v. 1 — 3, Oxf., 1941.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ростовцев М. Общество и хозяйство в римской империи. Том I
  2. Ростовцев Михаил Иванович — Биография, сайт «ПомниПро» (рос.)
  3. Ростовцев Михаил Иванович (1870—1952), сайт «Энциклопедия Царского Села» (рос.)
  4. а б в Санкт-Петербургские Антиковеды: Ростовцев Михаил Иванович (1870—1952) (рос.)
  5. а б Журнальный зал | НЛО, 2009 N95 | СЕРГЕЙ КРИХ — М. И. Ростовцев: быть в образе и быть образом (рос.)
  6. Від першого шлюбу з героєм російсько-японської війни полковником Опанасом Сайчук
  7. Э. Д. Фролов. Исповедь великого ученого: к публикации латинской автобиографии Ульриха фон Виламовиц-Меллендорфа // Э. Д. Фролов. Парадоксы истории — парадоксы античности. СПб., 2004. — С.377-391. (рос.)
  8. Deceased Fellows — British Academy
  9. Глава I. Профессора ::: Анциферов Н. П. — Из дум о былом ::: Анциферов Николай Павлович ::: Воспоминания о ГУЛАГе :: База данных :: Авторы и тексты (рос.)
  10. О кафедре. Институт истории. Санкт-Петербургский государственный университет (рос.)
  11. Див.: Зуев В. Ю. Материалы к библиографии М. И. Ростовцева // Скифский роман. М., 1997. — С.213—217; Парфянский выстрел. М., 2003, — С.318—387 (див. два розділи: «Птолемеевский Египет Ростовцева» и «Селевкидовское царство Ростовцева», які є публікацією оригінального авторського російського тексту двох розділів з ​​VII тому The Cambridge Ancient History).

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Генріх Шліман Це незавершена стаття про археолога.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.