Ростовцев Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Іванович Ростовцев
Миха́йло Іва́нович Росто́вцев
Миха́йло Іва́нович Росто́вцев
Народився 29 жовтня (10 листопада) 1870(1870-11-10)
Житомир
Помер 20 жовтня 1952(1952-10-20) (81 рік)
Нью-Гейвен
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the United States.svg США
Alma mater Петербурзький університет
Галузь історія, археологія, філологія,
Заклад Петербурзький університет, Університет Вісконсин-Медісон, Єльський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук honoris causa
Науковий керівник Кондаков Н. П.
Відомі учні Генко А. Н., Сергієнко М. Ю.
Член Прусська академія наук, Німецький археологічний інститут, Російська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Академія надписів та красного письменства, Польська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Австрійська академія наук, Imperial Russian Archaeological Society[d], Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей і Національна академія деї Лінчеї
Нагороди

Миха́йло Іва́нович Росто́вцев (*10 листопада 1870, Житомир[1][2][3] — †20 жовтня 1952, Нью-Гейвен, США) — російський історик античного світу і археолог.

Член Російської академії наук. Доцент і професор (1901—1918) Петербурзького університету. Від 1918 року в еміграції в Англії та з 1920 року — в США.

Життєпис[ред.ред. код]

Син дійсного таємного радника Івана Яковича Ростовцева, колишній викладач латинської мови, обіймав посади опікуна Оренбурзького навчального округу та члена Державної ради Російської імперії. Його прадід Павло Ростовцев був купцем, вихідцем з міста Ростова Великого (від чого — прізвище); його дід Яків дослужився до директора гімназії й чину таємного радника, отримавши права спадкового дворянства[4].

Розпочавши навчання в класичній гімназії в Житомирі, в 1888 р. закінчив Київську Першу гімназію зі срібною медаллю. За твір «Про управління римськими провінціями в останній період республіки» (рос. Об управлении римскими провинциями в последний период республики), був представлений в київське відділення Товариства класичної філології і педагогіки, й отримав Пироговську премію. Розпочав навчання в Київському університеті, перевівся в Петербурзький університет, який закінчив у 1892 р.. По закінченні університету був залишений для підготовки до професорського звання[4]. У 1892—1895 рр. викладав в Царськосельській Миколаївській гімназії.

У 1895—1898 роках перебував у навчальному відрядженні за кордоном Російської імперії, здавши перед цим магістерські іспити[4]. У 1899 р. став приват-доцентом Санкт-Петербурзького університету, а також викладачем Вищих жіночих (Бестужевських) курсів. У тому ж році він захистив магістерську дисертацію (тема — про відкупну систему в Римі).

З 1901 р. був одружений на Кульчицькій Софії Михайлівні[5].

У 1902 році був обраний професором університету на кафедрі стародавньої історії та класичної філології, в 1903 р. захистивши докторську дисертацію (про римські тесери). Крім того, викладав в Олександрівському ліцеї. Займався вивченням античної живопису в боспорських склепах в Керчі.

1907 р. одружився з балериною Надією Сайчук та усиновив двох малолітніх дітей дружини від першого шлюбу — Олександра та Наталію[6].

У червні 1914 р. був обраний в члени-кореспонденти Прусської академії наук[7]. Член Петербурзької Академії Наук (1917). Член-кореспондент Британської академії (1917)[8].

З 1918 р. — в еміграції (з 1920 р. — в США). На еміграції отримав світове визнання[5][9][10]. Викладав в університеті Вісконсіна та Єля (з 1925). З 1928 по 1936 р. брав участь у написанні «Кембриджської історії стародавнього світу».[11]

У 1930-е роки проводив розкопки античного міста Дура-Европос в Сирії.

Праці[ред.ред. код]

Михайло Ростовцев — автор низки цінних праць про грецьку та скіфську старовину на півдні Україні, зокрема:

Серед інших праць:

  • (рос.)«О новейших раскопках в Помпеях» («Ж. Мин. Народного Просвещения» за 1893 г.);
  • (рос.)«Войны Цезаря в Галлии, Германии и Британии» (СПб., 1894);
  • (фр.)«Etude sur les plombs antiques» (в «Revue numismatique», 1897 — 99);
  • (рос.)«История государственного откупа в римской империи(от Августа до Диоклетиана)» (СПб., 1899);
  • (рос.)Эллинистическо-римский архитектурный пейзаж, (СПб., 1908);
  • (нім.)Studien zur Geschichte des romischen Kolonates, B.- Lpz., 1910;
  • (рос.)Рождение римской империи, (П., 1918);
  • (англ.)The social and economie history of the Roman Empire, Oxf., 1926;
  • (англ.)A history of the ancient world, v. 1 — 2, Oxf., 1926 — 27;
  • (англ.)Mystic Italy, N. Y., [1927];
  • (англ.)Dura-Europos and its art, Oxf., 1938;
  • (англ.)The social and economic history of the hellenistic world, v. 1 — 3, Oxf., 1941.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ростовцев М. Общество и хозяйство в римской империи. Том I
  2. Ростовцев Михаил Иванович — Биография, сайт «ПомниПро» (рос.)
  3. Ростовцев Михаил Иванович (1870—1952), сайт «Энциклопедия Царского Села» (рос.)
  4. а б в Санкт-Петербургские Антиковеды: Ростовцев Михаил Иванович (1870—1952) (рос.)
  5. а б Журнальный зал | НЛО, 2009 N95 | СЕРГЕЙ КРИХ — М. И. Ростовцев: быть в образе и быть образом (рос.)
  6. Від першого шлюбу з героєм російсько-японської війни полковником Опанасом Сайчук
  7. Э. Д. Фролов. Исповедь великого ученого: к публикации латинской автобиографии Ульриха фон Виламовиц-Меллендорфа // Э. Д. Фролов. Парадоксы истории — парадоксы античности. СПб., 2004. — С.377-391. (рос.)
  8. Deceased Fellows — British Academy
  9. Глава I. Профессора ::: Анциферов Н. П. — Из дум о былом ::: Анциферов Николай Павлович ::: Воспоминания о ГУЛАГе :: База данных :: Авторы и тексты (рос.)
  10. О кафедре. Институт истории. Санкт-Петербургский государственный университет (рос.)
  11. Див.: Зуев В. Ю. Материалы к библиографии М. И. Ростовцева // Скифский роман. М., 1997. — С.213—217; Парфянский выстрел. М., 2003, — С.318—387 (див. два розділи: «Птолемеевский Египет Ростовцева» и «Селевкидовское царство Ростовцева», які є публікацією оригінального авторського російського тексту двох розділів з ​​VII тому The Cambridge Ancient History).

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]