Сепсис: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
продовжив редагування
продовжив редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{редагую|[[Користувач:Шкурба Андрій Вікторович|АВШ]] ([[Обговорення користувача:Шкурба Андрій Вікторович|обговорення]]) 22:02, 28 серпня 2018 (UTC)}}
{{редагую|[[Користувач:Шкурба Андрій Вікторович|АВШ]] ([[Обговорення користувача:Шкурба Андрій Вікторович|обговорення]]) 20:26, 31 серпня 2018 (UTC)}}
{{Хвороба |
{{Хвороба |
Name = Сепсис |
Name = Сепсис |
Рядок 31: Рядок 31:


== Патогенез ==
== Патогенез ==
Визначається складною й тісною взаємодією трьох факторів: збудник інфекції;
Визначається складною й тісною взаємодією трьох факторів:
* збудник інфекції;
стан первинного вогнища інфекції;
* стан первинного вогнища інфекції;
реактивність організму.
* реактивність організму.
Збудники, які спричинюють сепсис, нічим не відрізняються від збудників, що виділяються при інших клінічних формах хвороби. Наприклад, стрептокок спричинює [[Скарлатина|скарлатину]], [[Тонзиліт|ангіну]], [[Пневмонія|пневмонію]], [[Бешиха|бешиху]] й також сепсис. Виникнення сепсису обумовлене не тільки властивостями самого збудника, скільки станом первинного вогнища інфекції й резистентністю організму. Розвитку сепсису сприяють різні фактори, що пригнічують резистентність макроорганізму. До них можуть відноситися які-небудь захворювання ([[цукровий діабет]], [[Карцинома|онкологічні]], гематологічні), недостатнє харчування (малий вміст білка, вітамінів), опромінення, [[стрес]], тривале застосування імунодепресивних препаратів, [[Кортикостероїди|кортикостероїдів]], [[Метотрексат|цитостатиків]].
Збудники, які спричинюють сепсис, нічим не відрізняються від збудників, що виділяються при інших клінічних формах хвороби. Наприклад, стрептокок спричинює [[Скарлатина|скарлатину]], [[Тонзиліт|ангіну]], [[Пневмонія|пневмонію]], [[Бешиха|бешиху]] й також сепсис. Виникнення сепсису обумовлене не тільки властивостями самого збудника, скільки станом первинного вогнища інфекції й резистентністю організму. Розвитку сепсису сприяють різні фактори, що пригнічують резистентність макроорганізму. До них можуть відноситися які-небудь захворювання ([[цукровий діабет]], [[Карцинома|онкологічні]], гематологічні), недостатнє харчування (малий вміст білка, вітамінів), опромінення, [[стрес]], тривале застосування імунодепресивних препаратів, [[Кортикостероїди|кортикостероїдів]], [[Метотрексат|цитостатиків]].


Для розвитку сепсису необхідно, щоб первинне вогнище було пов'язане із кровоносними або лімфатичними судинами, щоб створювалась можливість гематогенної дисемінації інфекції й формування вторинних септичних вогнищ (метастазів), з яких збудники періодично надходить у кров. Утворення вторинних вогнищ напряму залежить від виду збудника й локалізації первинного вогнища. Наприклад, при стрептококовому сепсисі часто ушкоджуються [[клапани серця]] й нирки. Метастази в шкіру й слизові оболонки нерідко супроводжуються [[геморагія]]ми. [[Крововилив]]и в [[Наднирники|надниркові залози]] обумовлюють тяжке ураження гемодинаміки через розвиток їхньої гострої недостатності — [[Менінгококова інфекція#Менінгококцемія (менінгококовий сепсис)|синдром Вотергауза-Фредеріксена]]).
Для розвитку сепсису необхідно, щоб первинне вогнище було пов'язане із кровоносними або лімфатичними судинами, щоб створювалась можливість гематогенної дисемінації інфекції й формування вторинних септичних вогнищ (метастазів), з яких збудники періодично надходить у кров. Утворення вторинних вогнищ напряму залежить від виду збудника й локалізації первинного вогнища. Наприклад, при стрептококовому сепсисі часто ушкоджуються [[клапани серця]] й нирки. Метастази в шкіру й слизові оболонки нерідко супроводжуються [[геморагія]]ми. [[Крововилив]]и в [[Наднирники|надниркові залози]] обумовлюють тяжке ураження гемодинаміки через розвиток їхньої гострої недостатності — [[Менінгококова інфекція#Менінгококцемія (менінгококовий сепсис)|синдром Вотергауза-Фредеріксена]]).


== Патофізіологія ==
=== Патофізіологія ===
Але для виникнення сепсису необхідний спотворений каскад-комплекс імунологічно-запальних реакцій, яке характеризується нині як ССЗВ («systemic inflammatory response syndrome» — SIRS) — системна реакція організму на вплив різних сильних подразників (інфекція, травма, операція тощо), визначається міжнародною медичною спільнотою як сукупність цілком конкретних і досить простих ознак (SIRS-критеріїв), а саме:
* тахікардії > 90 уд/хв;
* тахіпное > 20 в 1 хв або Ра СО<sub>2</sub> <32&nbsp;мм рт. ст. на тлі штучної вентиляції легень;
* температури > 38&nbsp;°C або < 36°С;
* кількості лейкоцитів у периферичній крові > 12x10<sup>9</sup>/л або < 4x10<sup>9</sup>/л або числа незрілих форм клітин > 10&nbsp;%.


ССЗВ є ознакою запальних процесів у організмі. Якщо є підозри або точно відомо, що синдром зумовлений інфекційним [[патоген|збудником]], тоді вважають, що у хворого є сепсис. Тяжкий сепсис&nbsp;— сепсис, що призводить до поліорганної недостатності, таких як гостра дихальна недостатність, коагуляційні та інші гематологічні/гемодинамічні порушення, [[гостра ниркова недостатність]], мозкова [[Кома (медицина)|кома]], гостра недостатність надниркових залоз. При наявності серйозних гемодинамічних зрушень при тяжкому сепсисі на тлі низького кров'яного тиску ([[артеріальна гіпотензія|артеріальної гіпотензії]]) такий стан називають [[септичний шок|септичним шоком]].
Тяжкий сепсис&nbsp;— сепсис, що призводить до поліорганної недостатності, таких як гостра дихальна недостатність, коагуляційні та інші гематологічні/гемодинамічні порушення, [[гостра ниркова недостатність]], мозкова [[Кома (медицина)|кома]], гостра недостатність надниркових залоз. При наявності серйозних гемодинамічних зрушень при тяжкому сепсисі на тлі низького кров'яного тиску ([[артеріальна гіпотензія|артеріальної гіпотензії]]) такий стан називають [[септичний шок|септичним шоком]].
При відсутності негайного лікування сепсис призводить до поліорганної недостатності та смерті.
При відсутності негайного лікування сепсис призводить до поліорганної недостатності та смерті.

Версія за 20:26, 31 серпня 2018

Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:АВШ (обговорення) 20:26, 31 серпня 2018 (UTC)|АВШ (обговорення) 20:26, 31 серпня 2018 (UTC)]] певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Шкурба Андрій Вікторович (внесок, журнали) о 20:26 UTC (2972968 хвилин тому).
Сепсис
Спеціальність інфекційні хвороби
Симптоми послаблювальна гарячка, озноб і переміжна гарячка
Препарати цефтріаксон[1], mezlocillind[1], nafcillind[1], цефепім[1], cefotetand[1], оксацилін[1], тикарцилін[1], амікацин[1], азтреонам[1], іміпенем[1], гентаміцин[1], цефотаксим[1], цефтізоксим[1], ертапенем[1], піперацилін[1], drotrecogin alfad[1], цефтазидим[1] і cefoxitind[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A40 — A41.0
DiseasesDB 11960
MedlinePlus 000666
MeSH D018805
CMNS: Sepsis у Вікісховищі

Се́псис (дав.-гр. σῆψις — гниття) — патологічний процес, в основі якого лежить реакція організму у вигляді синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), яке спричинюють різні інфекційні чинники при наявності бактеріємії. За суттю, сепсис є особливою формою відповіді організму на різні збудники.

Історичні відомості

Достовірне описання клінічного перебігу сепсису є в працях Гіппократа, Авіценни та деяких інших лікарів стародавності. Термін «септицемія» вперше запропоновано Піоррі в 1847 році, проте наукове обґрунтування поняття «сепсис» пов'язано з введенням у практику бактеріологічних досліджень, зокрема крові, наприкінці XIX століття.

Актуальність

Проблема сепсису на сьогодні залишається однією з найактуальніших в сучасній медицині. Незважаючи на постійне удосконалення терапевтичних технологій, збільшення арсеналу антибактеріальних засобів, показник летальності залишається високим, зокрема і в країнах з розвинутою медичною і соціальною допомогою. Сепсис є глобальною проблемою людства, входячи до першої двадцятки головних причин смерті у цивілізованому світі. Встановлено, що сепсис зустрічається у 17,4 % хворих, які пройшли інтенсивний етап лікування, при цьому в 63,2 % випадків сепсис є ускладненням внутрішньогоспітальних інфекцій. За даними ВООЗ, частота сепсису в індустріально розвинених регіонах планети складає 50-100 випадків на 100 тис. населення. Тільки в США щорічно реєструють близько 700 тис. випадків сепсису, тобто приблизно 2 тис. випадків щоденно. Септичний шок розвивається у 58 % випадків тяжкого сепсису. Навіть сьогодні, в еру просунутих технологій органної підтримки, летальність при тяжкому сепсисі досягає 45-50 % з коливаннями у різних підгрупах пацієнтів від 30 до 80 %. Сепсис є основною причиною смерті у відділеннях інтенсивної терапії і реанімації некоронарогенного (несерцевого) профілю і займає 11-е місце серед усіх причин смертності населення[2].

Сепсис є справжньою мультидисциплінарною проблемою сучасної медицини — в лікуванні хворих на сепсис беруть участь фахівці різного профілю: хірурги, анестезіологи, інфекціоністи, акушер-гінекологи тощо.

Сепсис може бути результатом бактеріального зараження з відомого вогнища запалення (нагноєння), але досить часто вхідні ворота збудника залишаються нез'ясованими. Сепсис може перебігати гостро, іноді блискавично (коли смерть настає упродовж декількох годин або діб) або хронічно.[3]

Клінічні прояви сепсису залежать від збудника, джерела потрапляння інфекції та загального стану імунітету.

Етіологія

Сепсис можуть спричинити різні бактерії (стафілококи, стрептококи, пневмококи, синьогнійна паличка, клебсієла тощо), гриби (кандидозний сепсис), віруси (зокрема герпесвіруси), найпростіші (генералізована форма токсоплазмозу). Характеризуючи збудника, необхідно звернути увагу на його вірулентність, дозу. Однак, іноді сепсис буває обумовлений умовно-патогенною флорою, що тривалий час перебуває на поверхні шкіри або слизових оболонок хворого.

Патогенез

Визначається складною й тісною взаємодією трьох факторів:

  • збудник інфекції;
  • стан первинного вогнища інфекції;
  • реактивність організму.

Збудники, які спричинюють сепсис, нічим не відрізняються від збудників, що виділяються при інших клінічних формах хвороби. Наприклад, стрептокок спричинює скарлатину, ангіну, пневмонію, бешиху й також сепсис. Виникнення сепсису обумовлене не тільки властивостями самого збудника, скільки станом первинного вогнища інфекції й резистентністю організму. Розвитку сепсису сприяють різні фактори, що пригнічують резистентність макроорганізму. До них можуть відноситися які-небудь захворювання (цукровий діабет, онкологічні, гематологічні), недостатнє харчування (малий вміст білка, вітамінів), опромінення, стрес, тривале застосування імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів, цитостатиків.

Для розвитку сепсису необхідно, щоб первинне вогнище було пов'язане із кровоносними або лімфатичними судинами, щоб створювалась можливість гематогенної дисемінації інфекції й формування вторинних септичних вогнищ (метастазів), з яких збудники періодично надходить у кров. Утворення вторинних вогнищ напряму залежить від виду збудника й локалізації первинного вогнища. Наприклад, при стрептококовому сепсисі часто ушкоджуються клапани серця й нирки. Метастази в шкіру й слизові оболонки нерідко супроводжуються геморагіями. Крововиливи в надниркові залози обумовлюють тяжке ураження гемодинаміки через розвиток їхньої гострої недостатності — синдром Вотергауза-Фредеріксена).

Патофізіологія

Але для виникнення сепсису необхідний спотворений каскад-комплекс імунологічно-запальних реакцій, яке характеризується нині як ССЗВ («systemic inflammatory response syndrome» — SIRS) — системна реакція організму на вплив різних сильних подразників (інфекція, травма, операція тощо), визначається міжнародною медичною спільнотою як сукупність цілком конкретних і досить простих ознак (SIRS-критеріїв), а саме:

  • тахікардії > 90 уд/хв;
  • тахіпное > 20 в 1 хв або Ра СО2 <32 мм рт. ст. на тлі штучної вентиляції легень;
  • температури > 38 °C або < 36°С;
  • кількості лейкоцитів у периферичній крові > 12x109/л або < 4x109/л або числа незрілих форм клітин > 10 %.

Тяжкий сепсис — сепсис, що призводить до поліорганної недостатності, таких як гостра дихальна недостатність, коагуляційні та інші гематологічні/гемодинамічні порушення, гостра ниркова недостатність, мозкова кома, гостра недостатність надниркових залоз. При наявності серйозних гемодинамічних зрушень при тяжкому сепсисі на тлі низького кров'яного тиску (артеріальної гіпотензії) такий стан називають септичним шоком.

При відсутності негайного лікування сепсис призводить до поліорганної недостатності та смерті.

Сепсис є відповіддю організму на інфікування. Мікроорганізми або бактерії можуть заражати окремі ділянки або поширюватися кровотоком по всьому організму.

Бактеріємія — це присутність життєздатних бактерій у крові. Так само терміни вірусемія та фунгемія стосуються вірусів та грибків у кровотоці. Але це нічого не говорить про наслідки їхньої присутності. Наприклад, бактерії можуть потрапляти до кровотоку підчас чищення зубів.[4] Така форма бактеріємії майже ніколи не спричиняє проблем у нормальному організмі. Однак, бактеріємія асоційована із певними зубними процедурами може спричинити бактеріальне інфікування клапанів серця (ендокардит) в пацієнтів з групи ризику.[5] З іншого боку синдром системної запальної відповіді може бути в пацієнтів без якого-небудь інфікування, наприклад в пацієнтів з опіками, політравмами та ін.

Ознаки та симптоми

На додачу до симптомів генералізованого інфікування, сепсис часто асоціюється із гіпо- або гіпертермією, прискореним диханням та серцебиттям.

Симптоми сепсису:

Сепсис може також призводити до шоку. Можуть спостерігатися крововиливи та кровотечі.

Симптоми тяжкого сепсису або септичного шоку:

  • порушення психічного стану
  • падіння артеріального тиску
  • олігурія (менше 0,5 мл/кг/год)
  • кінцівки стають холодними та блідими (периферійний ціаноз та мармуровість)
  • ознаки органних уражень.
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Лікування

Основа лікування сепсису — адекватна антибіотикотерапія, внутрішньосудинна детоксикація, хірургічне дренування джерела інфекції, адекватна підтримка функцій органів та систем. Це включає також гемодіаліз (при нирковій недостатності), механічну вентиляцію легень (при дихальній недостатності), переливання препаратів крові, медикаментозну гемодинамічну корекцію. При необхідності парентеральне харчування особливо при тривалому перебігу хвороби.

Ефективна стратегія діагностики і лікування сепсису розроблена та успішно апробована в клінічних дослідженнях. Основними моментами у веденні пацієнтів із сепсисом є:

  • рання діагностика;
  • цілеспрямована негайна гемодинамічна підтримка;
  • раннє та ефективне лікування інфекційного вогнища;
  • ад'ювантна терапія;
  • вентиляція з низьким тиском;
  • контроль глікемії;
  • адекватна харчова підтримка.

Багато пунктів зазначеної стратегії ефективні тільки в ранні терміни захворювання, і своєчасна діагностика є одним з наріжних каменів, займаючи ключове місце у лікуванні.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф NDF-RT
  2. ↑ Ф. С. Глумчер. Септический шок: новые концепции патогенеза и лечения. Мистецтво лікування. — 2004. — № 8. — с. 4-8.
  3. ↑ Медицинская библиотека. Справочник практического врача.(рос.)
  4. ↑ Lockhart, P. B.; Brennan, M. T.; Sasser, H. C.; Fox, P. C.; Paster, B. J.; Bahrani-Mougeot, F. K. (2008). Bacteremia Associated with Tooth Brushing and Dental Extraction. Circulation. 117 (24): 3118—25. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.107.758524. PMC 2746717. PMID 18541739.
  5. ↑ Wilson, W.; Taubert, K. A.; Gewitz, M.; Lockhart, P. B.; Baddour, L. M.; Levison, M.; Bolger, A.; Cabell, C. H.; Takahashi, M. (2007). Prevention of Infective Endocarditis: Guidelines from the American Heart Association: A Guideline from the American Heart Association Rheumatic Fever, Endocarditis, and Kawasaki Disease Committee, Council on Cardiovascular Disease in the Young, and the Council on Clinical Cardiology, Council on Cardiovascular Surgery and Anesthesia, and the Quality of Care and Outcomes Research Interdisciplinary Working Group. Circulation. 116 (15): 1736—54. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.106.183095. PMID 17446442.

Джерела

Посилання

Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сепсис&oldid=23239291