Координати: 47°3′26″ пн. ш. 31°53′54″ сх. д. / 47.05722° пн. ш. 31.89833° сх. д. / 47.05722; 31.89833

Баловне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 15 березня 2013, заснована на цій версії.
село Баловне
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область Миколаївська область
Район Новоодеський район
Рада Баловненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA48060110020074710
Основні дані
Засноване 1679
Населення 2 792
Площа 2,95 км²
Густота населення 946,44 осіб/км²
Поштовий індекс 56664
Телефонний код +380 5167
Географічні дані
Географічні координати 47°3′26″ пн. ш. 31°53′54″ сх. д. / 47.05722° пн. ш. 31.89833° сх. д. / 47.05722; 31.89833
Середня висота
над рівнем моря 		27 м[1]
Водойми річка Південний Буг
Відстань до
районного центру 		47 км
Найближча залізнична станція Баловне
Відстань до
залізничної станції 		5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Баловне, вул. Леніна, 93
Карта
Баловне. Карта розташування: Україна
Баловне
Баловне
Мапа
Мапа

CMNS: Баловне у Вікісховищі

Ба́ловне — село в Україні, в Новоодеському районі Миколаївської області, центр сільської ради. Розташоване на лівому березі річки Південного Бугу, за 47 км на південь від районного центру і за 5 км від залізничної станції Баловне. Населення становить 2 792 осіб.

Історичні відомості

Село засноване напикінці XVII століття запорізьким козаком Баловним, звідки, вважають, і походить його назва. Пізніше сюди прибули переселенці з Чернігівської і Київської губерній.

З XVIII століття належало до Гур'ївської волості Херсонського повіту Херсонської губернії. Станом на 1886 рік у ньому мешкало 1 598 осіб, налічувалось 316 дворів, існували православна церква, земська поштова станція, три лавки[2].

Після встановлення радянської влади, у 1920 році в селі були створені партійний і комсомольський осередки, комітет незаможних селян, у 1920–1922 роках організовано сім товариств із спільної обробки землі.

Станом на 1970 рік в селі мешкало 2 330 чоловік. Тут була розміщена центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 3 594 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури та займалось тваринництвом, видавало багатотиражну газету «Прапор комунізму». За виробництвом вовни колгосп займав перше місце в районі. За трудові успіхи багато колгоспників буди відзначені радянськими орденами і медалями, зокрема голова колгоспу Є. І. Карач, пташниця В. Д. Кучеренко і рільник П. І. Яновський — орденом Трудового Червоного Прапора. В селі працювали середня школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека. У 1967 році хоровому колективу будинку культури було присвоєно звання народного.

Археологічні знахідки

Поблизу села в кургані скіфських часів знайдено довгий меч та золотий перстень.

Пам'ятники

В центрі села, на братській могилі 32-х воїнів, що загинули під час відвоювання села в роки німецько-радянської війни, у 1965 році встановлено обеліск.

Символіка

30 липня 2009 року, рiшенням № 13 XXII сесії селищної ради у селі була затвердежна офіційна символіка — герб і прапор. Автор обох символів І. Янушкевич[3][4].

Релігія

18 вересня 2011 року в селі освящено та урочисто відкрито Храм Різдва Пресвятої Богородиці[5].

Примітки

  1. ↑ Погода в селі Баловному
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. ↑ Українська геральдика
  4. ↑ Українська геральдика
  5. ↑ Регіональний інформаційний портал «Прибужжя»

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баловне&oldid=11895946