Список переможців і фіналістів Суперкубка УЄФА

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трофей

Суперкубок УЄФА є щорічним футбольним турніром, заснованим у 1972 році[1]. У розіграші Суперкубка УЄФА беруть участь переможці Ліги чемпіонів УЄФА і Ліги Європи УЄФА. Діючий переможець турніру — англійський «Челсі», який 11 серпня 2021 року у Белфасті на стадіоні «Віндзор Парк» обіграв з рахунком по пенальті 6:5 (1:1 в основний та додатковий час) іспанський «Вільярреал».

Матчі за Суперкубок[ред. | ред. код]

Двоматчеві змагання[ред. | ред. код]

Рік Команда-господар Рахунок Команда-гість Арена
1972[2] Шотландія Рейнджерс (КК) 1 — 3 Нідерланди Аякс (ЛЧ) Айброкс,
Глазго
Нідерланди Аякс 3 — 2 Шотландія Рейнджерс Де Мер,
Амстердам
Аякс переміг 6-3 за сумою двох матчів[2]
1973 Італія Мілан (КК) 1 — 0 Нідерланди Аякс (ЛЧ) Сан-Сіро,
Мілан
Нідерланди Аякс 6 — 0 Італія Мілан Олімпійський стадіон,
Амстердам
Аякс переміг 6-1 за сумою двох матчів
1974 Не відбувся
Баварія (ЛЧ) проти Магдебурга (КК)
Не відбувся через політичні обставини
1975 Німеччина Баварія (ЛЧ) 0 — 1 СРСР Динамо Київ (КК) Олімпіаштадіон,
Мюнхен
СРСР Динамо Київ 2 — 0 Німеччина Баварія Республіканський стадіон,
Київ
Динамо Київ виграло 3-0 за сумою двох матчів
1976 Німеччина Баварія (ЛЧ) 2 — 1 Бельгія Андерлехт (КК) Олімпіаштадіон,
Мюнхен
Бельгія Андерлехт 4 — 1 Німеччина Баварія Парк Астрид,
Брюссель
Андерлехт переміг 4-3 за сумою двох матчів
1977 Німеччина Гамбург (КК) 1 — 1 Англія Ліверпуль (ЛЧ) Волькспаркштадіон,
Гамбург
Англія Ліверпуль 6 — 0 Німеччина Гамбург Енфілд,
Ліверпуль
Ліверпуль переміг 7-1 за сумою двох матчів
1978 Бельгія Андерлехт (КК) 3 — 1 Англія Ліверпуль (ЛЧ) Парк Астрид,
Брюссель
Англія Ліверпуль 2 — 1 Бельгія Андерлехт Енфілд,
Ліверпуль
Андерлехт переміг 4-3 за сумою двох матчів
1979 Англія Ноттінгем Форест (ЛЧ) 1 — 0 Іспанія Барселона (КК) Сіті Ґраунд,
Ноттінгем
Іспанія Барселона 1 — 1 Англія Ноттінгем Форест Камп Ноу,
Барселона
Ноттінгем Форест переміг 2-1 за сумою двох матчів
1980 Англія Ноттінгем Форест (ЛЧ) 2 — 1 Іспанія Валенсія (КК) Сіті Ґраунд,
Ноттінгем
Іспанія Валенсія 1 — 0 Англія Ноттінгем Форест Луїс Казанова Стадіум,
Валенсія
За сумою двох матчів: 2-2
Валенсія перемогла завдяки голу на виїзді
1981 Не відбувся
Ліверпуль (ЛЧ) проти Динамо Тбілісі (КК)
Не відбувся, оскільки Ліверпуль не знайшов часу для зустрічі з Динамо Тбілісі
1982 Іспанія Барселона (КК) 1 — 0 Англія Астон Вілла (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Англія Астон Вілла 3 — 0 дч Іспанія Барселона Вілла Парк,
Бірмінгем
Астон Вілла перемогла 3-1 за сумою двох матчів
1983 Німеччина Гамбург (ЛЧ) 0 — 0 Шотландія Абердин (КК) Волькспаркштадіон,
Гамбург
Шотландія Абердин 2 — 0 Німеччина Гамбург Піттодрі Стадіум,
Абердин
Абердин переміг 2-0 за сумою двох матчів
1984 Італія Ювентус (КК) 2 — 0 Англія Ліверпуль (ЛЧ) Стадіо Комунале,
Турин
1986 Румунія Стяуа Бухарест (ЛЧ) 1 — 0 Динамо Київ (КК) Стадіон Луї II,
Монако
Проводився один матч на нейтральному стадіоні через політичні причини
1987 Нідерланди Аякс (КК) 0 — 1 Португалія Порту (ЛЧ) Де Мер,
Амстердам
Португалія Порту 1 — 0 Нідерланди Аякс Анташ,
Порту
Порту переміг 2-0 за сумою двох матчів
1988 Бельгія Мехелен (КК) 3 — 0 Нідерланди ПСВ (ЛЧ) Актер де Каземе,
Мехелен
Нідерланди ПСВ 1 — 0 Бельгія Мехелен Філіпс Стадіон,
Ейндговен
Мехелен переміг 3-1 за сумою двох матчів
1989 Іспанія Барселона (КК) 1 — 1 Італія Мілан (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Італія Мілан 1 — 0 Іспанія Барселона Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 2-1 за сумою двох матчів
1990 Італія Сампдорія (КК) 1 — 1 Італія Мілан (ЛЧ) Стадіо Луіджи Феррарі,
Генуя
Італія Мілан 2 — 0 Італія Сампдорія Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 3-1 за сумою двох матчів
1991 Англія Манчестер Юнайтед (КК) 1 — 0 Югославія Црвена Звезда (ЛЧ) Олд Траффорд,
Манчестер
Проводився лише один матч, оскільки політична ситуація у Белграді була напруженою.
1992 Німеччина Вердер Бремен (КК) 1 — 1 Іспанія Барселона (ЛЧ) Весерштадіон,
Бремен
Іспанія Барселона 2 — 1 Німеччина Вердер Бремен Камп Ноу,
Барселона
Барселона перемогла 3-2 за сумою двох матчів
1993 Італія Парма (КК) 0 — 1 Італія Мілан (ЛЧ) Еніо Тардіні,
Парма
Італія Мілан 0 — 2 дч Італія Парма Сан-Сіро,
Мілан
Парма перемогла 2-1 за сумою двох матчів
Зауваження: Переможець Ліги чемпіонів Франція Олімпік (Марсель) було дискваліфіковано за хабарництво
1994 Англія Арсенал (КК) 0 — 0 Італія Мілан (ЛЧ) Хайбері,
Лондон
Італія Мілан 2 — 0 Англія Арсенал Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 2-0 за сумою двох матчів
1995 Іспанія Реал Сарагоса (КК) 1 — 1 Нідерланди Аякс (ЛЧ) Ромареда,
Сарагоса
Нідерланди Аякс 4 — 0 Іспанія Реал Сарагоса Олімпійський стадіон,
Амстердам
Аякс переміг 5-1 за сумою двох матчів
1996 Франція Парі Сен-Жермен (КК) 1 — 6 Італія Ювентус (ЛЧ) Парк де Пренс,
Париж
Італія Ювентус 3 — 1 Франція Парі Сен-Жермен Стадіо ля Фаворіта,
Палермо
Ювентус виграв 9-2 за сумою двох матчів
1997 Іспанія Барселона (КК) 2 — 0 Німеччина Боруссія Дортмунд (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Німеччина Боруссія Дортмунд 1 — 1 Іспанія Барселона Вестфаленштадіон,
Дортмунд
Барселона перемогла 3-1 за сумою двох матчів

Одноматчеві змагання[ред. | ред. код]

Рік Переможець Ліги чемпіонів УЄФА Рахунок Переможець Ліги Європи УЄФА Арена Суддя
1998 Іспанія Реал Мадрид 0 — 1 Англія Челсі «Луї II», Монако, Монако Монако Франція Марк Батта
1999 Англія Манчестер Юнайтед 0 — 1 Італія Лаціо Польща Ришар Вуйцик
2000 Іспанія Реал Мадрид 1 — 2 (дч) Туреччина Галатасарай Австрія Гюнтер Бенко
2001 Німеччина Баварія 2 — 3 Англія Ліверпуль Португалія Віктор Мелу Перейра
2002 Іспанія Реал Мадрид 3 — 1 Нідерланди Феєнорд Шотландія Г'ю Даллас
2003 Італія Мілан 1 — 0 Португалія Порту Англія Грехем Бербер
2004 Португалія Порту 1 — 2 Іспанія Валенсія Норвегія Тер'є Гауге
2005 Англія Ліверпуль 3 — 1 (дч) Росія ЦСКА Нідерланди Рене Теммінк
2006 Іспанія Барселона 0 — 3 Іспанія Севілья Італія Стефано Фаріно
2007 Італія Мілан 3 — 1 Іспанія Севілья Австрія Конрад Плауц
2008 Англія Манчестер Юнайтед 1 — 2 Росія Зеніт Данія Клаус Бо Ларсен
2009 Іспанія Барселона 1 — 0 (дч) Україна Шахтар Бельгія Франк Де Блекере
2010 Італія Інтернаціонале 0 — 2 Іспанія Атлетіко Швейцарія Массімо Бузакка
2011 Іспанія Барселона 2 — 0 Португалія Порту Нідерланди Бйорн Кейперс
2012 Англія Челсі 1 — 4 Іспанія Атлетіко Словенія Дамир Скомина
2013 Німеччина Баварія 2 — 2 (5 — 4 пен.) Англія Челсі «Еден Арена», Прага, Чехія Чехія Швеція Йонас Ерікссон
2014 Іспанія Реал Мадрид 2 — 0 Іспанія Севілья «Кардіфф Сіті Стедіум», Кардіфф, Уельс Уельс Англія Марк Клаттенбург
2015 Іспанія Барселона 5 — 4 (дч) Іспанія Севілья «Динамо Арена імені Бориса Пайчадзе», Тбілісі, Грузія Грузія Шотландія Віллі Коллам
2016 Іспанія Реал Мадрид 3 — 2 (дч) Іспанія Севілья «Леркендал», Тронгейм, Норвегія Норвегія Сербія Милорад Мажич
2017 Іспанія Реал Мадрид 2 — 1 Англія Манчестер Юнайтед «Філіпп II Македонський», Скоп'є,  Македонія Італія Джанлука Роккі
2018 Іспанія Реал Мадрид 2 — 4 (дч) Іспанія Атлетіко «А. Ле Кок Арена», Таллінн, Естонія Естонія Польща Шимон Марциняк
2019 Англія Ліверпуль 2 — 2 (5 — 4 пен.) Англія Челсі «Водафон Парк», Стамбул, Туреччина Туреччина Франція Стефані Фраппар
2020 Німеччина Баварія 2 — 1 (дч) Іспанія Севілья «Пушкаш Арена», Будапешт, Угорщина Угорщина Англія Ентоні Тейлор
2021 Англія Челсі 1 —1 (6 — 5 пен.) Іспанія Вільярреал «Віндзор Парк», Белфаст, Північна Ірландія Північна Ірландія Росія Сергій Карасьов
2022 Іспанія Реал Мадрид 2 — 0 Німеччина Айнтрахт «Олімпійський стадіон», Гельсінкі, Фінляндія Фінляндія Англія Майкл Олівер
2023 Англія Манчестер Сіті 1 —1 (5 — 4 пен.) Іспанія Севілья «Георгіос Караїскакіс», Пірей, Греція Греція Франція Франсуа Летексьє

дч — доля поєдинку вирішувалася у додатковий час.

Найбільше перемог[ред. | ред. код]

Команда Перемог Других місць
1 Іспанія Барселона 5 4
2 Іспанія Реал Мадрид 5 3
3 Італія Мілан 5 2
4 Англія Ліверпуль 4 2
5 Нідерланди Аякс 3[2] 1
6 Іспанія Атлетіко 3 0
7 Німеччина Баварія 2 3
Англія Челсі 2 3
9 Іспанія Валенсія 2 0
Італія Ювентус 2 0
Бельгія Андерлехт 2 0
12 Іспанія Севілья 1 6
13 Англія Манчестер Юнайтед 1 3
14 Португалія Порту 1 2
15 Україна Динамо Київ 1 1
Англія Ноттінгем Форест 1 1
17 Англія Астон Вілла 1 0
Шотландія Абердин 1 0
Румунія Стяуа Бухарест 1 0
Бельгія Мехелен 1 0
Італія Парма 1 0
Італія Лаціо 1 0
Туреччина Галатасарай 1 0
Росія Зеніт 1 0
Англія Манчестер Сіті 1 0
26 Німеччина Гамбург 0 2
27 Шотландія Рейнджерс 0 1[2]
Нідерланди ПСВ 0 1
Італія Сампдорія 0 1
Сербія Црвена Звезда 0 1
Німеччина Вердер Бремен 0 1
Англія Арсенал 0 1
Іспанія Реал Сарагоса 0 1
Франція Парі Сен-Жермен 0 1
Німеччина Боруссія Дортмунд 0 1
Нідерланди Феєнорд 0 1
Росія ЦСКА Москва 0 1
Україна Шахтар Донецьк 0 1
Іспанія Вільярреал 0 1
Німеччина Айнтрахт (Франкфурт-на-Майні) 0 1


Переможці за країною[ред. | ред. код]

Країна Переможців Фіналістів Клуби-переможці
Іспанія Іспанія 16 15 Барселона (5), Реал Мадрид (5), Атлетіко (3), Валенсія (2), Севілья (1)
Англія Англія 10 10 Ліверпуль (4), Челсі (2), Ноттінгем Форест (1), Астон Вілла (1), Манчестер Юнайтед (1), Манчестер Сіті (1)
Італія Італія 9 4 Мілан (5), Ювентус (2), Парма (1), Лаціо (1)
Нідерланди Нідерланди 3[2] 3 Аякс (2[2])
Бельгія Бельгія 3 0 Андерлехт (2), Мехелен (1)
Німеччина Німеччина 2 8 Баварія (2)
Португалія Португалія 1 3 Порту (1)
Україна Україна 1 2 Динамо (1)
Росія Росія 1 1 Зеніт (1)
Румунія Румунія 1 0 Стяуа Бухарест (1)
Туреччина Туреччина 1 0 Галатасарай (1)
Шотландія Шотландія 1 1[2] Абердин (1)
Франція Франція 0 1
Сербія Сербія 0 1

Переможці за кубком[ред. | ред. код]

Кубок Чемпіонів Фіналістів
1 Кубок європейських чемпіонів або Ліга чемпіонів 27[2] 20
2 Кубок володарів кубків 12 12[2]
3 Кубок УЄФА або Ліга Європи 8 15

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Суперкубок УЄФА - Історія. УЄФА. 24 березня 2011. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 24 березня 2011. (англ.)
  2. а б в г д е ж и к УЄФА санкціонувала Суперкубок лише 1973 року. 1972 року це був неофіційний матч на честь сторіччя «Рейнджерса» (див. Історія Суперкубка УЄФА [Архівовано 7 січня 2019 у Wayback Machine.] на uefa.com).

Посилання[ред. | ред. код]