Список переможців і фіналістів Суперкубка УЄФА

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трофей

Суперкубок УЄФА є щорічним футбольним турніром, заснованим у 1972 році[1]. У розіграші Суперкубка УЄФА беруть участь переможці Ліги чемпіонів УЄФА і Ліги Європи УЄФА. Діючий переможець турніру — іспанський клуб «Реал Мадрид», який обіграв у 2017 році англійський клуб «Манчестер Юнайтед» з рахунком 2:1 на стадіоні Національна арена «Філіпп II Македонський» у Скоп'єі.

Матчі за Суперкубок[ред. | ред. код]

Двоматчеві змагання[ред. | ред. код]

Рік Команда-господар Рахунок Команда-гість Арена
1972[2] Шотландія Рейнджерс (КК) 1 — 3 Нідерланди Аякс (ЛЧ) Айброкс,
Глазго
Нідерланди Аякс 3 — 2 Шотландія Рейнджерс Де Мер,
Амстердам
Аякс переміг 6-3 за сумою двох матчів [2]
1973 Італія Мілан (КК) 1 — 0 Нідерланди Аякс (ЛЧ) Сан-Сіро,
Мілан
Нідерланди Аякс 6 — 0 Італія Мілан Олімпійський стадіон,
Амстердам
Аякс переміг 6-1 за сумою двох матчів
1974 Не відбувся
Баварія (ЛЧ) проти Магдебурга (КК)
Не відбувся через політичні обставини
1975 Німеччина Баварія (ЛЧ) 0 — 1 СРСР Динамо Київ (КК) Олімпіаштадіон,
Мюнхен
СРСР Динамо Київ 2 — 0 Німеччина Баварія Республіканський стадіон,
Київ
Динамо Київ виграло 3-0 за сумою двох матчів
1976 Німеччина Баварія (ЛЧ) 2 — 1 Бельгія Андерлехт (КК) Олімпіаштадіон,
Мюнхен
Бельгія Андерлехт 4 — 1 Німеччина Баварія Парк Астрид,
Брюссель
Андерлехт переміг 4-3 за сумою двох матчів
1977 Німеччина Гамбург (КК) 1 — 1 Англія Ліверпуль (ЛЧ) Волькспаркштадіон,
Гамбург
Англія Ліверпуль 6 — 0 Німеччина Гамбург Енфілд,
Ліверпуль
Ліверпуль переміг 7-1 за сумою двох матчів
1978 Бельгія Андерлехт (КК) 3 — 1 Англія Ліверпуль (ЛЧ) Парк Астрид,
Брюссель
Англія Ліверпуль 2 — 1 Бельгія Андерлехт Енфілд,
Ліверпуль
Андерлехт переміг 4-3 за сумою двох матчів
1979 Англія Ноттінгем Форест (ЛЧ) 1 — 0 Іспанія Барселона (КК) Сіті Ґраунд,
Ноттінгем
Іспанія Барселона 1 — 1 Англія Ноттінгем Форест Камп Ноу,
Барселона
Ноттінгем Форест переміг 2-1 за сумою двох матчів
1980 Англія Ноттінгем Форест (ЛЧ) 2 — 1 Іспанія Валенсія (КК) Сіті Ґраунд,
Ноттінгем
Іспанія Валенсія 1 — 0 Англія Ноттінгем Форест Луїс Казанова Стадіум,
Валенсія
За сумою двох матчів: 2-2
Валенсія перемогла завдяки голу на виїзді
1981 Не відбувся
Ліверпуль (ЛЧ) проти Динамо Тбілісі (КК)
Не відбувся, оскільки Ліверпуль не знайшов часу для зустрічі з Динамо Тбілісі
1982 Іспанія Барселона (КК) 1 — 0 Англія Астон Вілла (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Англія Астон Вілла 3 — 0 дч Іспанія Барселона Вілла Парк,
Бірмінгем
Астон Вілла перемогла 3-1 за сумою двох матчів
1983 Німеччина Гамбург (ЛЧ) 0 — 0 Шотландія Абердин (КК) Волькспаркштадіон,
Гамбург
Шотландія Абердин 2 — 0 Німеччина Гамбург Піттодрі Стадіум,
Абердин
Абердин переміг 2-0 за сумою двох матчів
1984 Італія Ювентус (КК) 2 — 0 Англія Ліверпуль (ЛЧ) Стадіо Комунале,
Турин
1986 Румунія Стяуа Бухарест (ЛЧ) 1 — 0 Flag of the Soviet Union.svg Динамо Київ (КК) Стадіон Луї II,
Монако
Проводився один матч на нейтральному стадіоні через політичні причини
1987 Нідерланди Аякс (КК) 0 — 1 Португалія Порту (ЛЧ) Де Мер,
Амстердам
Португалія Порту 1 — 0 Нідерланди Аякс Анташ,
Порту
Порту переміг 2-0 за сумою двох матчів
1988 Бельгія Мехелен (КК) 3 — 0 Нідерланди ПСВ Ейндговен (ЛЧ) Актер де Каземе,
Мехелен
Нідерланди ПСВ Ейндговен 1 — 0 Бельгія Мехелен Філіпс Стадіон,
Ейндговен
Мехелен переміг 3-1 за сумою двох матчів
1989 Іспанія Барселона (КК) 1 — 1 Італія Мілан (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Італія Мілан 1 — 0 Іспанія Барселона Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 2-1 за сумою двох матчів
1990 Італія Сампдорія (КК) 1 — 1 Італія Мілан (ЛЧ) Стадіо Луіджи Феррарі,
Генуя
Італія Мілан 2 — 0 Італія Сампдорія Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 3-1 за сумою двох матчів
1991 Англія Манчестер Юнайтед (КК) 1 — 0 Югославія Црвена Звезда (ЛЧ) Олд Траффорд,
Манчестер
Проводився лише один матч, оскільки політична ситуація у Белграді була напруженою.
1992 Німеччина Вердер Бремен (КК) 1 — 1 Іспанія Барселона (ЛЧ) Весерштадіон,
Бремен
Іспанія Барселона 2 — 1 Німеччина Вердер Бремен Камп Ноу,
Барселона
Барселона перемогла 3-2 за сумою двох матчів
1993 Італія Парма (КК) 0 — 1 Італія Мілан (ЛЧ) Еніо Тардіні,
Парма
Італія Мілан 0 — 2 дч Італія Парма Сан-Сіро,
Мілан
Парма перемогла 2-1 за сумою двох матчів
Зауваження: Переможець Ліги чемпіонів Франція Олімпік (Марсель) було дискваліфіковано за хабарництво
1994 Англія Арсенал (КК) 0 — 0 Італія Мілан (ЛЧ) Хайбері,
Лондон
Італія Мілан 2 — 0 Англія Арсенал Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 2-0 за сумою двох матчів
1995 Іспанія Реал Сарагоса (КК) 1 — 1 Нідерланди Аякс (ЛЧ) Ромареда,
Сарагоса
Нідерланди Аякс 4 — 0 Іспанія Реал Сарагоса Олімпійський стадіон,
Амстердам
Аякс переміг 5-1 за сумою двох матчів
1996 Франція Парі Сен-Жермен (КК) 1 — 6 Італія Ювентус (ЛЧ) Парк де Пренс,
Париж
Італія Ювентус 3 — 1 Франція Парі Сен-Жермен Стадіо ля Фаворіта,
Палермо
Ювентус виграв 9-2 за сумою двох матчів
1997 Іспанія Барселона (КК) 2 — 0 Німеччина Боруссія Дортмунд (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Німеччина Боруссія Дортмунд 1 — 1 Іспанія Барселона Вестфаленштадіон,
Дортмунд
Барселона перемогла 3-1 за сумою двох матчів

Одноматчеві змагання[ред. | ред. код]

Рік Переможець Ліги чемпіонів УЄФА Рахунок Переможець Ліги Європи УЄФА Арена Суддя
1998 Іспанія Реал Мадрид 0 — 1 Англія Челсі «Луї II», Монако Франція Марк Батта
1999 Англія Манчестер Юнайтед 0 — 1 Італія Лаціо Польща Ришар Вуйцик
2000 Іспанія Реал Мадрид 1 — 2 (дч) Туреччина Галатасарай Австрія Гюнтер Бенко
2001 Німеччина Баварія 2 — 3 Англія Ліверпуль Португалія Віктор Мелу Перейра
2002 Іспанія Реал Мадрид 3 — 1 Нідерланди Феєнорд Шотландія Г'ю Даллас
2003 Італія Мілан 1 — 0 Португалія Порту Англія Грехем Бербер
2004 Португалія Порту 1 — 2 Іспанія Валенсія Норвегія Тер'є Гауге
2005 Англія Ліверпуль 3 — 1 (дч) Росія ЦСКА Нідерланди Рене Теммінк
2006 Іспанія Барселона 0 — 3 Іспанія Севілья Італія Стефано Фаріно
2007 Італія Мілан 3 — 1 Іспанія Севілья Австрія Конрад Плауц
2008 Англія Манчестер Юнайтед 1 — 2 Росія Зеніт Данія Клаус Бо Ларсен
2009 Іспанія Барселона 1 — 0 (дч) Україна Шахтар Бельгія Франк Де Блекере
2010 Італія Інтернаціонале 0 — 2 Іспанія Атлетіко Швейцарія Массімо Бузакка
2011 Іспанія Барселона 2 — 0 Португалія Порту Нідерланди Бйорн Кейперс
2012 Англія Челсі 1 — 4 Іспанія Атлетіко Словенія Дамир Скомина
2013 Німеччина Баварія 2 — 2 (5 — 4 пен.) Англія Челсі «Еден Арена», Прага Швеція Йонас Ерікссон
2014 Іспанія Реал Мадрид 2 — 0 Іспанія Севілья «Кардіфф Сіті Стедіум», Кардіфф Англія Марк Клаттенбург
2015 Іспанія Барселона 5 — 4 (дч) Іспанія Севілья «Динамо Арена імені Бориса Пайчадзе», Тбілісі Шотландія Віллі Коллам
2016 Іспанія Реал Мадрид 3 — 2 (дч) Іспанія Севілья «Леркендал», Тронгейм Сербія Милорад Мажич
2017 Іспанія Реал Мадрид 2 — 1 Англія Манчестер Юнайтед «Філіпп II Македонський», Скоп'є Італія Джанлука Роккі

дч — доля поєдинку вирішувалася у додатковий час.

Найбільше перемог[ред. | ред. код]

Команда Перемог Других місць
1 Іспанія Барселона 5 4
2 Італія Мілан 5 2
3 Іспанія Реал Мадрид 4 2
4 Англія Ліверпуль 3 2
5 Нідерланди Аякс 3[2] 1
6 Іспанія Валенсія 2 0
Італія Ювентус 2 0
Бельгія Андерлехт 2 0
Іспанія Атлетіко 2 0
7 Іспанія Севілья 1 4
8 Німеччина Баварія 1 3
Англія Манчестер Юнайтед 1 3
9 Португалія Порту 1 2
10 Англія Ноттінгем Форест 1 1
Україна Динамо Київ 1 1
Англія Челсі 1 1
11 Румунія Стяуа Бухарест 1 0
Англія Астон Вілла 1 0
Шотландія Абердин 1 0
Бельгія Мехелен 1 0
Італія Парма 1 0
Італія Лаціо 1 0
Туреччина Галатасарай 1 0
Росія Зеніт 1 0
12 Німеччина Гамбург 0 2
13 Сербія Црвена Звезда 0 1
Шотландія Рейнджерс 0 1[2]
Нідерланди ПСВ Ейндговен 0 1
Італія Сампдорія 0 1
Німеччина Вердер Бремен 0 1
Англія Арсенал 0 1
Іспанія Реал Сагароса 0 1
Франція Парі Сен-Жермен 0 1
Німеччина Боруссія Дортмунд 0 1
Нідерланди Феєнорд 0 1
Росія ЦСКА Москва 0 1
Україна Шахтар Донецьк 0 1


Переможці за країною[ред. | ред. код]

Країна Переможців Фіналістів Клуби-переможці
Іспанія Іспанія 14 11 Барселона (5), Реал Мадрид (4), Валенсія (2), Атлетіко (2), Севілья (1)
Італія Італія 9 4 Мілан (5), Ювентус (2), Парма (1), Лаціо (1)
Англія Англія 7 8 Ліверпуль (3), Ноттінгем Форест (1), Астон Вілла (1), Манчестер Юнайтед (1), Челсі (1)
Нідерланди Нідерланди 3[2] 3 Аякс (2[2])
Бельгія Бельгія 3 0 Андерлехт (2), Мехелен (1)
Німеччина Німеччина 1 7 Баварія (1)
Португалія Португалія 1 3 Порту (1)
Україна Україна 1 2 Динамо (1)
Росія Росія 1 1 Зеніт (1)
Румунія Румунія 1 0 Стяуа Бухарест (1)
Туреччина Туреччина 1 0 Галатасарай (1)
Шотландія Шотландія 1 0[2] Абердин (1)
Франція Франція 0 1
Сербія Сербія 0 1

Переможці за кубком[ред. | ред. код]

Кубок Чемпіонів Фіналістів
1 Кубок європейських чемпіонів або Ліга чемпіонів 20[2] 18
2 Кубок володарів кубків 10 13[2]
3 Кубок УЄФА або Ліга Європи 7 8

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Суперкубок УЄФА - Історія. УЄФА. 2011-03-24. Архів оригіналу за 2013-07-15. Процитовано 2011-03-24.  англ.
  2. а б в г д е ж и к УЄФА санкціонувала Суперкубок лише 1973 року. 1972 року це був неофіційний матч на честь сторіччя «Рейнджерса» (див. Історія Суперкубка УЄФА на uefa.com).

Посилання[ред. | ред. код]