Татарчук Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Володимир Татарчук
Особові дані
Дата народження 25 квітня 1966(1966-04-25) (50 років)
Місце народження Матросово, Магаданська область,
РРФСР, СРСР
Зріст 170
Вага 65
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР ЦСКА-2
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1983–1984 СРСР «СКА Карпати» 12 (0)
1984 СРСР «Динамо» (К) 0 (0)
1985 СРСР СК ФШМ 4 (1)
1985—1991 СРСР ЦСКА 197 (42)
1992—1994 Чехія «Славія» 47 (8)
1994 Росія ЦСКА 8 (0)
1995 Саудівська Аравія «Аль-Іттіхад» ? (?)
1996—1997 Росія «Тюмень» 31 (3)
1998—1999 Росія «Локомотив» НН 56 (2)
2000 Росія «Сокіл» 5 (1)
2000 Росія «Металург» Кр 6 (0)
2001 Латвія «Металургс» 19 (2)
2002 Росія «Шатура» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987—1988 СРСР СРСР (ол.) 10 (0)
1987—1991 СРСР СРСР 9 (1)
1992—1994 Росія Росія Росія 7 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Місце
2002—2003 Росія ЦСКА (тренер СДЮШОР)
2003 Росія «Красний Октябрь»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володи́мир Йо́сипович Татарчу́к (рос. Владимир Иосифович Татарчук, 25 квітня 1966, Матросово) — радянський український, російський футболіст, гравець збірних СРСР та Росії, олімпійський чемпіон 1988 року.

Біографія[ред.ред. код]

Вихованець футбольної школи міста Володимир-Волинський і Львівського спортінтернату. Перші тренери — Ярослав Кореневський, Володимир Данилюк. У 1983—1984 роках грав за клуб СКА Карпати, у 1985 році перейшов у Динамо (Київ), з 1985 по 1991 грав за московський ЦСКА.

На Олімпійських іграх 1988 року, разом зі збірною СРСР з футболу виграв золоті Олімпійські нагороди.

У 1992 уклав контракт на 2 роки з клубом «Славія» з ЧСФР. Перші три місяці не дуже часто з'являвся на полі, проте потім став гравцем основи. Виступав на позиції «під нападниками», часто забивав. Через розбіжності між керівниками клубів «Славія» і ЦСКА повернувся до Москви, де знову грав за «армійців».

Наприкінці жовтня 1994 виїхав разом з Олегом Сергєєвим грати в Саудівську Аравію до клубу «Аль-Іттіхада» (Джидда), куди його запросив український тренер Іштван Шандор. У країні провів 7 місяців, які вважає для себе втраченими (контракт був на 2 роки). Разом з командою посів 3-е місце, але при цьому в команді змінилося 7 тренерів. Повернувся до Москви, але виявився в ЦСКА не зміг грати (за рішенням ФІФА повинен був продовжувати грати в Саудівській Аравії). У результаті вийшло, що 8 місяців провів без гри[1].

У середині 1996, за посередництва Бориса Ігнатьєва, підписав контракт з «Динамо-Газовик», разом з яким вийшов у Вищу лігу.

У збірних СРСР та Росії провів 16 матчів, забив 1 гол. За олімпійську збірну СРСР зіграв 10 матчів. Також за збірну СРСР зіграв в 1 неофіційному матчі.

Досягнення[ред.ред. код]

  • Олімпійський чемпіон 1988 року.
  • Чемпіон СРСР 1991 року.
  • Володар Кубка СРСР 1991 року.
  • Переможець першого дивізіону першості Росії 2000.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]