100 мм танкова гармата Д-10

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
52-ПТ-412 (Д-10)
Su-100 spatg.jpg
Тип танкова гармата
Походження СРСР
Історія використання
На озброєнні з 1944
Оператори  СРСР
 Росія
 Польща
 Сирія
 Сербія і Чорногорія
 Чехословаччина
 Індія
 Болгарія
 КНР
 Іран
Війни Радянсько-німецька війна
Арабо-ізраїльські війни
Історія виробництва
Розробник ДКБ-9
Розроблено 1944
Виробник Завод №9
Завод № 172
Виготовлення з 1944
Варіанти Д-10С, Д-10Т, Д-10ТГ, Д-10Т2С
Характеристики
Вага 1,438 т
Довжина 5,608 м

Калібр 100 мм
Підвищення -5…+18
Дульна швидкість ОФС: 600…900 м/с
БПС: 895 м/с
Дальність вогню
Ефективна 6000 км
Максимальна до 15000 км
Система живлення ручне

Commons-logo.svg 100 мм танкова гармата Д-10 у Вікісховищі

Д-10 — радянська нарізна танкова гармата, створена в період Другої світової війни. Була створена в 1944 році і в ході війни встановлювалася на серійну самохідну артилерійську установку СУ-100 і низку дослідних зразків танків і САУ. Після війни встановлювалася на танку Т-54/55 і ряді його варіантів, а також в різних інших машинах щонайменше до 1978 року, що зробило її однією з найбільш масових танкових гармат в історії.

Модицікації[ред. | ред. код]

  • ЗИФ-25 — казематна гармата 52—ПК—412
  • Д-10С — протитанкова гармата 52—ПС—412, призначена для установки в САУ СУ-100 та СУ—101
    • Д-10СУ — танкова гармата 52—ПС—412У, відрізняється від базового варіанту наявністю механізму врівноваження
  • Д-10Т — танкова гармата 52—ПТ—412, призначена для установки в танк Т-54
    • Д-10Т2 — танкова гармата 52—ПТ—412—2, оснащена механізмов врівноваження, призначена для установки в танк Т-54
      • Д-10ТГ — танкова гармата 52—ПТ—412С, оснащена ежектором і одноплощинним стабілізатором озброєння, призначена для установки в в танк Т—54А
        • Д-10Т2С — танкова гармата 52—ПТ—412Д, оснащена ежектором і двоплощинним стабілізатором озброєння, призначена для установки в танки Т—54Б та Т-55
          • Д-33 — танкова гармата 2А48 и 2А48—1, полегшена на 600 кг, призначена для установки в Объект 685 та Объект 934
    • Д-50/Д-10 — противотанковая пушка, призначена для установки в СПТГ СУ-100П
    • М-63 — модифікація, призначена для установки в СПТГ СУ-100М
    • Type 59 — китайська копія гармати Д—10Т для установки в танк Тип 59

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Тактико-Технічна Характеристика[ред. | ред. код]

Параметр Значення
Калібр, мм 100
Довжина ствола, клб. 53.5
Вага частини, яка хитається, кг 2257
Вага відкатних частин, кг 1538
Довжина звичайного отката, мм 550
Довжина максимального отакта, мм 650
Заряджання унітарне
Балістика 100-мм морська гармата
Швидкострільність за хв. 5-6

Машини, озброєні Д—10[ред. | ред. код]

Оцінка проекту[ред. | ред. код]

До кінця Другої світової війни 100 мм гармата Д—10С, яка встановлювалася на самохідних установках СУ—100 проявила себе як виключно потужна і ефективна зброя. Самохідна установка СУ—100 була здатна ефективно боротися майже з будь-якими типами наявних на той час серійних танків і самохідних установок. Її точність так само заслуговує на найвищу оцінку.

Після війни ця гармата в варіанті Д—10Т, Д—10ТГ і Д—10Т2С встановлювалося на середні танки серії Т—54 і Т—55 та деякий час зберігала перевагу над більшістю зарубіжних танкових гармат, поступаючись тільки англійської Ordnance QF 20 pounder. Після створення в Англії ще більш потужної 105 мм танкової гармати високої балістики L7 і організації її виробництва в інших країнах (в США цій гарматі привласнили індекс М68) радянські танки втратили свою перевагу у вогневій потужності, але продовжували становити серйозну небезпеку для танків ймовірного противника. Спроби радянського ВПК посилити вогневу міць вітчизняних танків призвели до створення 100 мм нарізної гармати Д-54ТС і 115 мм гладкоствольної гармати У-5ТС «Молот», а також нового танка Т-62.

Середні танки Т—54 і Т—55 випущені у величезній кількості продовжували (і продовжують) залишатися на озброєнні багатьох країн, але їх вогнева міць вже не відповідала вимогам часу. Після появи в 70—80—х роках 20—го століття на озброєнні розвинених країн основних бойових танків другого і третього післявоєнного покоління: Т-64, Т-72, ​​Т-80, М1 «Абрамс», «Леопард 2», що володіють потужним комбінованим бронюванням, зробило 100 мм гармату серії Д—10Т малоефективною проти цих машин. Модернізація танків Т—55 проведена в 80—х роках підвищила можливості цієї гармати по боротьбі з сильно-броньованими цілями завдяки установці комплексу керованого озброєння 9К116 «Бастіон» та введенню в боєкомплект керованих ракет.

Танки Т—54 і Т—55, оснащені 100 мм гарматами серії Д—10Т, з 1990—х років і по сьогоднішній день все ще застосовуються в бойових діях, але, тим не менш, є вже безнадійно застарілими.

Література[ред. | ред. код]

  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 46.
  • 100-мм танковые пушки Д10-Т, Д10-ТГ, Д10-Т2С. Руководство службы. — Военное издательство Министерства обороны СССР, 1971. — 288 с.