130-мм гармата М-46
(Перенаправлено з М-46)
| 52-П-482 (М-46) | |
|---|---|
.jpg) Гармата М-46 у Військово-історичному музеї артилерії, інженерних військ і військ зв'язку Санкт-Петербургу, Росія. | |
| Тип | Причіпна гармата |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1951 — т. ч. |
| Історія виробництва | |
| Розробник | СКБ Заводу № 172 |
| Розроблено | 1946–1950 |
| Виробник | Завод № 172 |
| Виготовлення | із 1948 року |
| Варіанти | М-46, Type 59-1 |
| Характеристики | |
| Вага | близько 7 700 кг (8 450 кг на марші) |
| Довжина | 11 100 мм (близько 11 730 мм на марші) |
| Довжина ствола | 7 150 мм |
| Ширина | 2 450 мм |
| Висота | 2 550 мм |
| Калібр | 130 мм |
| Казенник | клиновий |
| Відбій | Гідравлічний |
| Лафет | Двостанний |
| Підвищення | -2,5 — +45 |
| Траверс | -25 — +25 |
| Дульна швидкість | 930 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 27 490 м (ОФС) |
| Максимальна | 37 000 м (АР ОФС) |
| Система живлення | ручне |
| Приціл | С71-96, ПГ-1М, К-1, ОП4М |
| Дорожній просвіт | 375—450 мм |
| Швидкість | до 50 км/год |
| Транспорт | АТ-С[ru] |
130-мм гармата М-46 у Вікісховищі | |
130-мм гармата М-46 (рос. 130-мм пушка М-46) — радянська буксована гармата корпусної артилерії[de] періоду 1950-х років. Була створена конструкторським бюро заводу № 172 у 1946—1950 роках та призначалася для заміни 122-мм гармати зразка 1931/37 років. М-46 була створена у складі нового дуплексу корпусної артилерії зі 152-мм гарматою М-47[ru], призначеної для заміни 152-мм гармати-гаубиці зразка 1937 року. Виробництво М-46, спочатку дрібносерійне, було розпочато на заводі № 172 в 1951 році і тривало принаймні до 1971 року. Точна кількість випущених гармат у відкритих джерелах не публікувалася, проте за підрахунками Олександра Широкорада було випущено кілька тисяч одиниць М-46.[1] Копія М-46 також випускалася в Китаї під позначенням Тип 59.[2]
У 1950-х роках М-46 була найдалекобійнішою гарматою Радянської армії, за винятком гармат великої та особливої потужності та десятиліттями залишалася на озброєнні, перейшовши до ЗС Росії. Також М-46 широко постачалася на експорт як союзникам СРСР із Організації Варшавського договору, так і третім країнам і використовувалася десятками держав.
М-46 застосовувалися у низці локальних конфліктів, зокрема в артилерійській дуелі між Китаєм і Тайванем, В'єтнамській війні та кількох війнах на Близькому Сході.[3] Станом на 2016 рік, М-46 все ще залишається на озброєнні низки країн.[4]
Заряджання: роздільно-гільзове.
| Боєприпаси гармати М-46[5][6][7][8][9] | |||||||||
| Індекс пострілу | Тип снаряду | Індекс снаряду | Маса пострілу, кг | Маса снаряду, кг | Маса ВР/ОР, кг | Марка підривника | Дульна швидкість, м/с[вин 1] | Максимальна дальність стрільби, м | |
| 53-ВОФ-482В | Осколково-фугасний | 53-ОФ-482М | 59,1 | 33,4 | 3,64 | РГМ-2, В-429, В-90 | 930 | 27 490 | |
| 53-ВОФ-482ВУ | Осколково-фугасний | 53-ОФ-482М | 51,9 | 33,4 | 3,64 | РГМ-2, В-429, В-90 | 705 | ||
| 3ВОФ11 | Осколково-фугасний | 3ОФ3 | 59,1 | 27,6 | 3,0 | АР-30 | |||
| 3ВОФ12 | Осколково-фугасний | 3ОФ3 | 51,8 | 27,6 | 3,0 | АР-30 | |||
| 3ВОФ43 | Осколково-фугасний | 3ОФ33 | 59,0 | 33,4 | 4,17 | В-429, В-90, АР-5 | 930 | 27 490 | |
| 3ВОФ44 | Осколково-фугасний | 3ОФ33 | 33,4 | 4,17 | В-429, В-90, АР-5 | 22 500 | |||
| «Фирн-1» | Керований | 33,4 | 5,0 | 24 000 | |||||
| 53-ВБР-482 | Бронебійний гостроголовий, трасуючий | 53-БР-482(Б) | 59,1 | 33,4 | 0,125 | ДБР | 930 | 4000[вин 2] | |
| 53-ВПБР-482 | Бронебійний практичний | 53-ПБР-482 | 59,1 | 33,4 | — | ДБР | 930 | 4000[вин 3] | |
| Хімічний | 3ХС5 | 33,4 | 1,59[вин 4] | ||||||
| Хімічний | 3ХС6 | 33,4 | 1,39[вин 5] | ||||||
| Хімічний | 3ХС9 | 33,4 | 1,5[вин 5] | ||||||
| ЗВДЦ1 | Цільовказівний | 3ДЦ1 | 59,3 | 33,6 | — | РГМ-2, В-429 | 930 | н/д | |
| ЗВДЦ2 | Цільовказівний | 3ДЦ1 | 52,0 | 33,6 | — | РГМ-2, В-429 | 705 | н/д | |
| 3ВС1 | Освітлювальний | А3-СП-46 | 25,8 | 0,05 | ТМ-16 | ||||
| 3ВС6 | Освітлювальний | 3С2 | 59,129 | 33,03 | 0,05 | Т-90 | 687 | 14 350 | |
| 3ВС7 | Освітлювальний | 3С2 | 51,837 | 33,03 | 0,05 | Т-90 | н/д | н/д | |
| Постріли іноземного виробництва | |||||||||
| Ізраїльські | |||||||||
| Осколково-фугасний | 53-ОФ-482М | 59,1 | 33,4 | 3,64 | M739 | 930 | 27 490 | ||
| Осколково-фугасний | 53-ОФ-482М | 51,9 | 33,4 | 3,64 | M739 | 705 | |||
| Іранські | |||||||||
| Осколково-фугасний, активно-реактивний | HE BB | 35,5 | 3,7 | 930 | 37 000 | ||||
| Китайські | |||||||||
| Осколково-фугасний | 33,4 | 3,6 | Liu-5 | 930 | 27 490 | ||||
| Осколково-фугасний, активно-реактивний | MP-130 | 33,4 | Liu-5 | 34 360 | |||||
| Осколково-фугасний, активно-реактивний | MP-132 | 58 | 32,41 | 3,3 | Liu-5 | 944 | 32 000 | ||
| Освітлювальний | 29,1 | 1,96 | Shi-4 | 950 | 24 500 | ||||
| Таблиця стрільби гармати М-46 для снарядів 53-ОФ-482М та 3ОФ33[5][10] | |||||||||
| Заряд | Вага заряду, кг | Дульна швидкість, м/с | Максимальна дальність, м | Тиск у каналі ствола, кг/см² | |||||
| Повний | 12,9 | 930 | 27 490 | 3150 | |||||
| № 1 | 10,9 | 810 | 22 400 | ||||||
| № 2 | 6,54 | 705 | 19 200 | 2700 | |||||
| № 3 | 5,25 | 621 | 16 400 | ||||||
| № 4 | 3,98 | 525 | 13 400 | ||||||
| Таблиця бронепробити для гармати М-46[6] | ||||||
| Кут зустрічі \ Відстань, м | 500 | 1000 | 1500 | 2000 | 3000 | 4000 |
| БР-482 та БР-482Б | ||||||
| Кут зустрічі 60° | 205 | 195 | 185 | 170 | 145 | 120 |
| Кут зустрічі 90° | 250 | 240 | 225 | 210 | 180 | 150 |
| Бронепробивність наводиться за радянською методикою вимірювання пробивної здатності. Слід пам'ятати, що в різний час та в різних країнах використовувалися різні методики визначення бронепробивності. Як наслідок, пряме порівняння з аналогічними даними інших гармат нерідко виявляється неможливим. | ||||||
Азербайджан — 36 М-46, станом на 2017 рік[11]
Алжир — 10 М-46, станом на 2017 рік[12]
Ангола — 48 М-46, станом на 2017 рік[13]
Бангладеш — 62 Тип 59-1 (М-46), станом на 2017 рік[14]
В'єтнам — деяка кількість М-46, станом на 2017 рік[15]
Гаяна — 6 М-46 у несправному стані, станом на 2017 рік[16]
Гвінея — 12 М-46, станом на 2017 рік[17]
Єгипет — >420 М-46, станом на 2017 рік[18]
Замбія — 18 М-46, станом на 2021 рік[19]
Ізраїль — 100 М-46, станом на 2017 рік[20]
Індія — 600 М-46, із них 500 на зберіганні, станом на 2017 рік[21]
Ірак — деяка кількість М-46 та Тип-59, станом на 2017 рік[22]
Іран — 985 М-46, станом на 2017 рік[23]
Ісламська Держава — кількість невідома[24]
Камерун — 12 Тип-59 (М-46), станом на 2017 рік[25]
КНР — 234 Тип 59/Тип 59-1 (М-46), станом на 2017 рік[26]
Північна Корея — деяка кількість М-46, станом на 2017 рік[27]
Республіка Конго — 5 М-46, станом на 2021 рік[28]
ДР Конго — 42 Тип 59/Тип 59-1 (М-46), станом на 2017 рік[29]
Куба — деяка кількість М-46, станом на 2017 рік[30]
Лаос — 10 М-46, станом на 2017 рік[31]
Ліван — 15 М-46, станом на 2017 рік[32]
Марокко — 18 М-46, станом на 2017 рік[32]
Мозамбік — 6 М-46, станом на 2017 рік[33]
Монголія — деяка кількість М-46, станом на 2017 рік[34]
М'янма — 16 М-46, станом на 2017 рік[35]
Нігерія — 7 М-46, станом на 2017 рік[36]
Оман — 12 М-46 та 12 Тип 59-1, станом на 2017 рік[37]
Перу — 36 М-46, станом на 2017 рік[38]
Сербія — 18 M-46, станом на 2017 рік[39]
Сирія — деяка кількість M-46, деякі встановлені на автомобілі (Ган-трак), станом на 2017 рік[40]
Судан — 75 М-46 та Тип 59-1, станом на 2017 рік[41]
Туркменістан — 6 М-46, станом на 2017 рік[42]
Україна — 15 гармат М-46 були передані Хорватією улітку 2022 року під час російського вторгнення в Україну[43]
Хорватія — 19 M-46H1, станом на 2017 рік[44]
Фінляндія — 36 M-46, станом на 2017 рік[45]
Еритрея — 19 M-46, станом на 2017 рік[46]
Ефіопія — деяка кількість M-46, станом на 2017 рік[47]
Південний Судан — деяка кількість M-46 станом на 2018 рік[48]
.svg){kind=small}
СРСР — перейшли до країн, що утворилися після розпаду
Вірменія — деяка кількість, станом на 2016 рік
Афганістан — деяка кількість, станом на 2010 рік[49]
Болгарія — деяка кількість[50], зняті із озброєння[51]
Боснія і Герцеговина — 61 гармата, станом на 2012 рік[52]
НДР — деяка кількість[50], перейшли до ФРН/зняті із озброєння
Ємен — 60 гармат, станом на 2012 рік[53]
Камбоджа — деяка кількість Тип 59, станом на 2010 рік[54]
Лівія — деяка кількість, станом на 2012 рік[55]
Малі — за повідомленнями, деяка кількість станом на 2012 рік перебуває на озброєнні[56]
ОАЕ — 20 Тип 59, станом на 2010 рік[57]
Пакистан — 410 Тип 59, станом на 2010 рік[58]
Польща — деяка кількість[50], зняті із озброєння[59]
Росія — 650 гармат на зберіганні, станом на 2016 рік[60]
Таїланд — 15 Тип 59, станом на 2010 рік[61]
Танзанія — 30 Тип 59, станом на 2010 рік[62]
Шрі-Ланка — 40 Тип 59, станом на 2010 рік[63]
Югославія — деяка кількість[50], перейшли до країн, що утворилися після розпаду
Республіка Сербська Країна — 45 гармат на початку 1995 року[64]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Nora B-52 — САУ із гарматою М-46.
- ↑ А. Б. Широкорад. Гений советской артиллерии. Триумф и трагедия В. Грабина. — Москва : АСТ, 2003. — С. 281. — (Военно-историческая библиотека) — 5000 прим. — ISBN 5-17019-107-3.
- ↑ R. Bonds. An Illustrated Guide to Weapons of the Modern Soviet Ground Forces. — London : Salamander Books, 1981. — С. 79. — (Illustrated Military Guides) — ISBN 0-86101-115-5.
- ↑ Сирийская армия пошла в наступление [Архівовано 2018-12-29 у Wayback Machine.] // КП, окт 2015
- ↑ The Military Balance 2016 / IISS. — London : Taylor & Francis, 2016. — 504 p. — ISBN 9781857438352.
- ↑ а б 130-мм пушка М-46 и 152-мм пушка М-47. Руководство слубы, стр. 221
- ↑ а б Широкорад А.Б., 2014, с. 702.
- ↑ Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Том 12. Средства поражения и боеприпасы, стр. 184, 201, 202, 446
- ↑ А. В. Карпенко. Часть 1 // Каталог современного российского вооружения и конверсионной техники на международных выставках вооружений и военной техники (1992-2001 гг.). — С-Пб. : «Бастион», 2001. — С. 93.
- ↑ Foss C. R. Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — 2002.
- ↑ Широкорад А.Б., 2014, с. 703.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 201.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 368.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 495.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 274.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 339.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 457.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 517.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 373.
- ↑ The Military Balance 2021. — P. 498.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 383.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 290.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 381.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 377.
- ↑ Как «Исламское государство» добывает себе оружие. www.vedomosti.ru. Архів оригіналу за 3 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 501.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 280.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 304.
- ↑ The Military Balance 2021. — P. 458.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 508.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 449,450.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 310.
- ↑ а б The Military Balance 2017. — P. 390.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 525.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 314.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 316.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 529.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 397.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 468.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 153.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 405.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 539.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 226.
- ↑ Хорватія передала Україні понад п'ятнадцять гармат М-46 часів Холодної війни. focus.ua. Фокус. 18 серпня 2022. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 99.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 109.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 511.
- ↑ The Military Balance 2017. — P. 512.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 488.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 356.
- ↑ а б в г C. F. Foss. Artillery of the World. — Shepperton, Surrey : Ian Allan Publishing, 1974. — С. 126. — ISBN 0-71100-505-2.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 122.
- ↑ The Military Balance 2012. — P. 97.
- ↑ The Military Balance 2012. — P. 355.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 398.
- ↑ The Military Balance 2012. — P. 337.
- ↑ The Military Balance 2012. — P. 443.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 275.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 368.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 153.
- ↑ The Military Balance 2016. — P. 190.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 430.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 329.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 370.
- ↑ Новакович К., Радич А., Соколов В. А. Сербское войско Краины в начале 1995 г. Организация, планирование, боевые возможности // Обозреватель. — 2021. — № 382. — С. 100.
- Александр Борисович Широкорад. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мн. : Харвест, 2014. — 1188 с. — ISBN 985-433-703-0.
- А. Б. Широкорад. Гений советской артиллерии. Триумф и трагедия В. Грабина. — М. : АСТ, 2003. — 432 с. — (Военно-историческая библиотека) — 5000 прим. — ISBN 5-17019-107-3.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||