Зенітні ракетні війська України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зенітні ракетні війська
БЗ ППОСВ ЗРВПС.svg
Беретний знак військ, 2016 р.
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Air Force.svg Повітряні сили
Тип зенітні ракетні війська
Знаки розрізнення
Емблема зенітних ракетних військ (2007) Емблема зенітних ракетних військ (2007).png
Нарукавний знак ППО СВ НЗ ППО СВ.svg

Commons-logo.svg Зенітні ракетні війська України у Вікісховищі

Зенітні ракетні війська́ (ЗРВ) — рід військ у складі Повітряних сил, військ ППО країни, сухопутних військ і ВМС, призначений для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об'єктів. На озброєнні мають різні типи зенітних ракетних (зенітних артилерійських) комплексів з високими можливостями ураження сучасних засобів повітряного нападу в широкому діапазоні висот та швидкостей їх польоту в різних умовах метеообстановки та часу доби.

Завдання[ред. | ред. код]

Для України захист військово-політичних центрів, об’єктів промисловості та енергозабезпечення є одним з пріоритетних завдань забезпечення обороноздатності країни. Щонайменше близько 40 важливих об’єктів держави потребують постійного прикриття силами та засобами протиповітряної оборони. Серед них:[1]

  • п’ять атомних електростанцій: Запорізька АЕС, м. Енергодар Запорізької області; Південноукраїнська АЕС, смт. Костянтинівка Миколаївської області; Рівненська АЕС, м. Вараш Рівненської області; Хмельницька АЕС, смт. Нетішин Хмельницької області; Чорнобильська АЕС, м. Прип’ять Київської області.
  • Греблі Дніпровського каскаду, яких шість: Київська, м. Вишгород Київської області; Канівська, м. Канів Черкаської області; Кременчуцька, м. Кременчук Полтавської області; Середньодніпровська, м. Кам'янськ Дніпропетровської області; Дніпровська, м. Запоріжжя; Каховська, м. Нова Каховка Херсонської області.
  • Греблі Дністровського каскаду (Дністровська-1, Дністровська-2)
  • Підприємства та об’єкти хімічної промисловості (сховища, трубопроводи), та міста, де такі об’єкти розташовані. В Україні їх більше десятка. Руйнування або техногенні аварії на підприємствах хімічної промисловості України можуть призвести до забруднення значних площ, у які потраплять близько 7 млн. чоловік, а безповоротні втрати становитимуть близько 1 млн. чоловік.
  • Населені пункти, що мають особливе адміністративне значення та значну кількість населення, яке в них мешкає. Це, зокрема, такі міста, як Дніпро, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Харків тощо.

Історія[ред. | ред. код]

Найбільш помітно процес скорочення арсеналів ЗРВ почав відбуватися з 1997 р. Тоді до складу ЗРВ входило 160 дивізіонів у складі різних ЗРС та ЗРК. А саме: 26 дивізіонів С-200, 43 дивізіони С-300П, 19 дивізіонів С-75, 12 дивізіонів С-125, 6 дивізіонів С-300В, 27 дивізіонів «Круг», 23 дивізіони «Бук-М1», 4 дивізіони ЗРК «Куб». Скорочення чисельності сил та засобів ЗРВ в основному відбувалося за рахунок виведення з бойового складу окремих зразків ЗРК (С-75, С-125, Круг, Куб), а також за рахунок приведення зенітних ракетних полків С-300П до трьох дивізіонного складу.

У 2006 р. в результаті подальшої оптимізації організаційно-штатної структури бойовий склад Зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України включав 58 дивізіонів. А саме: 4 дивізіони С-200, 35 дивізіони С-300П, 3 дивізіони С-300В, 16 дивізіонів «Бук-М1». У 2007 р. один дивізіон «Бук-М1» було продано до Грузії.

У 2010 р. до ЗРВ входило вже 57 зенітних ракетних дивізіонів у складі 16 військових частин, а саме: 4 зенітні ракетні бригади та 12 зенітних ракетних полків. Всього в Зенітних ракетних військ на озброєнні тоді перебувало понад 4000 зразків озброєнь та техніки, з них майже 1000 - основні зразки ЗРК, АСУ, РЛС. До систем управління відносилось понад 15 комплектів автоматизованих систем управління п’яти різних типів. Радіолокаційне спостереження забезпечують понад 30 комплектів радіолокаційних станцій (РЛС) десяти різних типів - виробництва як Радянського Союзу, так і України (РЛС 35Д6, 19Ж6, 80К6).

До різних ЗРК зберігалось понад 5000 зенітних керованих ракет.

В рамках Державної програми розвитку Збройних сил України на період 2006-2011 рр., а також в рамках заходів з покращення боєздатності військ ЗРВ на період до 2015 р планувалося продовжити ресурс та здійснити модернізацію зенітного ракетного озброєння з урахуванням можливостей української промисловості. А саме: до чотирьох С-300П, двох “Бук-М1”, одного С-200 за один рік. Також планувалося:

  • повернення до бойового складу Повітряних Сил ЗС України та проведення модернізації 9-х дивізіонів ЗРК С-125, а також провести ремонт за технічним станом 3-ох ЗРК С-300П з баз зберігання і включити ці дивізіони до бойового складу;
  • здійснити заходи з покращенням тактико-технічних характеристик певних зразків ЗРК та РЛС. Зокрема, провести модернізацію/підвищення автономності застосування ЗРС С-300П шляхом спряження з РЛС 35Д6М (закупівля 16-ти РЛС та спряження 11-ти з ЗРК С-300П та 5-ти з КПС), модернізація РЛС 5Н84МА (6-ти комплектів) для ЗРК С-200В, 1Л13МА (10 комплектів) для КП зрп “Бук-М1”;
  • розробити складові вітчизняного виробництва для зенітних керованих ракет до ЗРК С-300В1, С-300П, Бук-М1, С-200В. А саме - твердопаливні маршеві двигуни, бортову апаратуру наведення. Це мало продовжити ресурсні показники зенітних керованих ракет за рахунок виготовлення та заміни окремих вузлів. Особливо гострим було питання заміни палива у твердопаливних ЗКР на аналоги вітчизняного виробництва;
  • розробити та налагодити випуску клістронів та підсилювачів високої частоти вітчизняного виробництва. Це мало забезпечити заміну значної кількості несправних приладів НВЧ, у першу чергу, для ЗРК С-300П, що дозволить відновити боєздатність 70% несправних ЗРК;
  • модернізувати існуючу автоматизовану систему управління (АСУ) як у Повітряних силах, так і у Зенітних ракетних військах – з огляду або на моральну застарілість, або на складність ремонту існуючих систем.

Розвиток перспективної системи АСУ ЗРВ був пов’язаний зі створенням автоматизованих командних пунктів, де мали встановлювалися АСУ української розробки (підприємство «Аеротехніка», м. Київ) під назвою «Ореанда-ЗРВ» (як складова АСУ авіацією та протиповітряною обороною «Ореанда ПС» Повітряних Сил у цілому). Переозброєння на АСУ «Ореанда ЗРВ», як планувалося, надасть можливість автоматизувати рівень взаємодії рішень «Повітряне командування» – зрбр (зрп), що вкрай важливо для сучасного швидкоплинного бою з протидії засобам повітряного нападу. Це, зокрема, мало у 2 рази збільшити кількість повітряних цілей/об’єктів, що супроводжуються автоматизовано, та у 2 рази зменшити необхідний час для автоматизованої видачі цілевказівки (з 10 до 5 секунд). Для вирішення завдань управління процесом автоматизації на тактичному рівні для потреб ЗРВ після завершення усіх етапів робіт планувалось закупити понад двадцять комплектів «Ореанда ЗРВ» для озброєння КП зрбр, зрп, груп зрдн.

У підсумку ці кроки мали збільшити на 25% кількість вогневих підрозділів.

Заплановані заходи з покращення боєздатності військ ЗРВ були неодноразово оприлюдненні і донесені до громадськості у заявах відповідних посадових осіб Міноборони та Генерального штабу ЗС України. Проте у 2011 р. ці тези знову були повторені, що фактично, свідчило про невиконання ключових положень програми.

Проектом Державної програми реформування Збройних Сил України на 2011-2015 роки було передбачено заходи із закупівлі нових (модернізованих) зразків ОВТ для потреб Повітряних Сил. На 2011 рік заплановано провести модернізацію близько 10 зразків ОВТ радіотехнічних військ, капітальний ремонт ЗРК типу С-300 та С-200, виконати роботи з продовження ресурсу зенітних керованих ракет до ЗРК типу С-200, С-300, «Бук-М1».

Проте цього не сталося. Як стверджувалось, з причин обмеженого фінансування Державна Програма розвитку ЗС України та Програми розвитку Повітряних Сил на 2006-2011 рр. була зірвана. Роботи зі створення автоматизованих систем управління – як «Ореанда ПС», так і «Ореанда ЗРВ» - жодним чином не просунулись до рівня, щоб хоч якось вплинути на покращення боєздатності Повітряних сил. Було зірвано виготовлення серійного зразка, проведення державних випробувань та прийняття на озброєння «Ореанда ЗРВ». Бойова підготовка у ЗРВ ПС ЗСУ також зазнала суттєвих змін у бік спрощення.

Російско-українська війна[ред. | ред. код]

4 листопада 2017 року на тимчасовому пусковому майданчику поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонської області успішно завершилися контрольні льотні випробування зенітних керованих ракет середньої дальності. Загалом було здійснено 23 постріли зенітними ракетними комплексами «Бук-М1» та «С-300» по 11 безпілотних літальних апаратах типу ВР-3 “Рейс” та визначених повітряних точкових координатах. Окрім того, підрозділи Сухопутних військ провели понад 20 пусків із зенітно-ракетних комплексів “Оса”.[2]

У жовтні 2018 року на державному випробувальному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області проводяться контрольні льотні випробування зенітних керованих ракет ЗРК С-300В1 та С-125М1.[3]

2 листопада 2018 року на державному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області відбулися бойові стрільби зенітних ракетних комплексів малої та середньої дальності. Відбулись визначальні відомчі випробування ЗРК С-125-2Д1, також було продовжено державні випробування модернізованого ЗРК Оса-АКМ, бойові стрільби ЗРК Бук-М1 та спеціальні стрільби зенітних ракетних систем С-300В1.[4]

Наприкінці листопада 2018 року в рамках введеного воєнного стану проводяться заходи щодо нарощення протиповітряної оборони України, крім того проведуть стрільби ЗРК по морським надводним цілям. У грудні планується провести стрільби зенітного ракетного комплексу С-125-2Д1 по морським надводним цілям. Тобто цей комплекс може виконувати задачі як із захисту повітряного простору держави так і оборони з моря.

Крім того у січні 2019 року передбачається проведення випробування ЗРК «Куб». Цей комплекс також планується повернути на озброєння.[5]

Структура[ред. | ред. код]

Поточна[ред. | ред. код]

ППО сухопутних військ[ред. | ред. код]

Розформовані[ред. | ред. код]

ППО сухопутних військ[ред. | ред. код]

Оснащення[ред. | ред. код]

Зняті з озброєння

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

  • Центр підготовки підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ А0000, Рівненська область

Командувачі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сергій Згурець (2018-09-11). ПОВІТРЯНА ТРИВОГА: Зенітні ракетні війська. Як розтріскувався захисний щит.. https://defence-ua.com/. Defense Express. Процитовано 11 вересня 2018. 
  2. На Херсонщині завершилися контрольні льотні випробування зенітних ракет. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 2017-11-04. Процитовано 5 листопада 2017. 
  3. На Херсонщині стріляють ЗРК С-300В1 та С-125М1. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2018-10-25. Процитовано 26 жовтня 2018. 
  4. Десятки пусків зенітних ракет, дослідні випробування та грошові сертифікати .... https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2018-11-08. Процитовано 28 листопада 2018. 
  5. Зенітники готуються стріляти й по морських цілях. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2018-11-28. Процитовано 28 листопада 2018. 
  6. а б В Захисників неба подвійне свято!. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 2018-05-01. Процитовано 2 травня 2018. 
  7. Україна відновлює ракети до ЗРК С-300В1. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2018-07-16. Процитовано 16 липня 2018. 
  8. Україна планує розгорнути полк нових ЗРК у 2018 році. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2018-02-21. Процитовано 21 лютого 2018. 
  9. Указ Президента України № 1376/99 від 23 жовтня 1999 року «Про присвоєння почесного найменування "Євпаторійська" 12 зенітній ракетній Домбровській ордена Олександра Невського бригаді 76 дивізії 60 корпусу протиповітряної оборони Військ Протиповітряної оборони України». http://zakon3.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 1999-10-23. Процитовано 17 грудня 2017. 
  10. а б в Розформовані військові частини. http://www.ukrmilitary.com. Ukrainian Military Pages. Процитовано 7 липня 2017. 
  11. Указ Президента України від 23 жовтня 1999 року «Про присвоєння почесного найменування "Закарпатський" 254 зенітному ракетному ордена Червоного Прапора полку 28 корпусу протиповітряної оборони Військ Протиповітряної оборони України. http://zakon3.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 1999-10-23. Процитовано 17 грудня 2017. 
  12. а б в г д е Велика війна: Україна повертає на озброєння радянські зенітні комплекси. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2018-05-07. Процитовано 7 травня 2018. 
  13. Україна планує модернізувати комплекси ПРО. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2018-04-12. Процитовано 7 травня 2018. 
  14. а б в г д е Армия Украины возвращает из «запасников» в боевой строй сразу шесть типов ракетных комплексов – Эксперт. http://opk.com.ua/. Оборонно-промисловий кур'єр. 2018-05-07. Процитовано 7 травня 2018. 
  15. В зоні проведення АТО помічений ЗРК “Тор”, які раніше знаходились на консервації. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2017-08-31. Процитовано 7 травня 2018. 
  16. В цілодобовому режимі бойове чергування несуть майже 2500 представників зенітних ракетних військ по всій Україні – генерал-майор Дмитро Карпенко. http://www.mil.gov.ua. Міністерство оборони України. 2017-07-05. Процитовано 5 липня 2017. 

Матеріали[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]