Війська зв'язку України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Війська зв'язку
Емб військ зв 1 (2016).png
Емблема військ зв'язку, 2016 р.
На службі 1918 - 1921
1992 - по т.ч.
Країна  Україна
Належність ЗСУ Збройні сили
Тип війська зв'язку
Знаки розрізнення
Емблема військ зв'язку (2007—2016) Емблема військ зв'язку (2007).png

Війська́ зв'язку́ Украї́ни — спеціальні війська, призначені для забезпечення зв'язку і управління військами. Входять до складу всіх родів військ Збройних сил України. Професійне свято — 8 серпня — встановлено Указом Президента України від 1 лютого 2000 року.

Війська зв'язку включають вузлові і лінійні з'єднання, частини технічного забезпечення зв'язку та автоматизованих систем управління, служби фельд'єгерсько-поштового зв'язку.

Історія[ред. | ред. код]

В армії Російської імперії окремі підрозділи зв'язку з'явилися в середині 19 століття, після винаходу електричного телеграфа. Перший військовий похідний телеграф застосовувався в Кримській війні 1853—1856. Перші частини зв'язку іменувалися військово-похідними телеграфними парками, які в 1884 були введені в армійські корпуси, пізніше замість них були створені військово-телеграфні роти.

На початок 1-ї світової війни 1914—1918 в російській армії були підрозділи зв'язку у всіх піхотних, кіннотних і артилерійських частинах і з'єднаннях.

За часів Гетьманату[ред. | ред. код]

За часів Гетьманату відділ зв'язку Генштабу деякий час був підвідділом 1-го генерал-квартирмейстерства. Проте, вже на кінець 1918 року цей орган знову став окремим відділом. У штаті кожного армійського корпусу сформовано по 4 радіотелеграфні сотні; Сіра дивізія у кожному своєму полку (яких було 4) мала 3 чоти (взводи) зв'язку (по 1 на кожен курінь), підпорядковані начальникові зв'язку полку.

Документи та експонати Центрального Музею Збройних Сил України (м. Київ) свідчать, що на 1920 рік козаки та старшини підрозділів зв'язку українських військових частин вже мали свої емблеми (один з атрибутів роду військ), причому окремі для телеграфістів та радіотелеграфістів. Червона Армія не давала своїм зв'язківцям окремих відзнак до 1922 року.

Отже, в листопаді 1917 року, Генеральний Штаб Армії УНР мав у своєму складі відділ зв'язку, який існував і в період Гетьманату П. Скоропадського, і в добу Директорії УНР. Відділ зв'язку разом з ГШ був інтернований у 1921 році на терени Польщі, де продовжив свою роботу в еміграції.

Тобто, в українському ГШ орган керування зв'язком був створений на цілих 2 роки раніше, ніж аналогічне утворення в Червоній Армії.

У період Радянського Союзу[ред. | ред. код]

Масова підготовка командних кадрів для військ зв'язку почалася з 27 березня  1918 року. Командирів-зв'язківців готували на курсах червоних командирів інженерних військ, відкритих на базі колишньої офіцерської електротехнічної школи в Петрограді (Санкт-Петербурзі). 20 жовтня 1919 року вийшов наказ уряду, за яким війська зв'язку Збройних Сил отримали централізоване керівництво і були переформовані у самостійні спеціалізовані війська.

8 серпня 1920 року розпочалася підготовка курсантів-зв'язківців на Київських інженерних курсах.

В подальшому, солдати-зв'язківці забезпечувалось управління військами у складних умовах гірської місцевості в ході бойових дій в Афганістані.

Частини і підрозділи зв'язку також задіювалися для боротьби із стихійними лихом і наслідками катастроф. Так, у 1986 році, наступного дня після Чорнобильської катастрофи воїни-зв'язківці вже забезпечували зв'язок рятувально-відновлювальним бригадам, перебуваючи у зоні ураження.

За роки існування близько 600 частин зв'язку були нагороджені державними нагородами, понад 200 з них — двічі, 58 частинам присвоєні найменування гвардійських, близько 200 частин удостоєні почесних найменувань, 329 військових зв'язківців були отримали звання Героя Радянського Союзу, 127 стали повними кавалерами ордена Слави, десятки тисяч нагороджені орденами і медалями. Серед героїв-зв'язківців — представники 22 національностей, з них — 48 українців.

Після відновлення незалежності[ред. | ред. код]

3 січня 1992 року управління зв'язку Червонопрапорного Київського військового округу прийняло на себе управління системою і військами зв'язку Київського, Прикарпатського, Одеського військових округів, а надалі — військами зв'язку Військово-Повітряних сил і Військ Протиповітряної оборони. 4 січня офіцери управління зв'язку присягнули на вірність народу України. З цього і почалося формування Управління зв'язку Головного штабу ЗС в Незалежній Україні.

За роки незалежності війська зв'язку Збройних Сил України брали участь у всіх заходах військової підготовки військ. На стратегічних, командно-штабних, спеціальних та дослідних навчаннях війська зв'язку виконували завдання по забезпеченню управління частинами Збройних сил. Воїни-зв'язківці забезпечували управління частинами Військово-Морських Сил під час морських  походів українських кораблів, частинами Військово-Повітряних Сил під час виконання завдань українськими літаками за межами України.

Великий досвід війська зв'язку України набули під час забезпечення зв'язку з підрозділами ЗСУ у складі миротворчих контингентів та виконання бойових завдань для підтримання миру.

10 листопада 2017 року, під час брифінгу начальник військ зв'язку Збройних Сил України — начальник Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко повідомив, що до 2020 року всі бойові військові частини ЗСУ перейдуть на оснащення радіостанціями Aselsan. Окремі військові частини та підрозділи продовжать використання радіостанцій Harris, отримані в рамках програми військової допомоги від США. Радіостанції Motorola будуть використовуватися в підрозділах оперативного забезпечення.[1]

Структура[ред. | ред. код]

2006 рік[ред. | ред. код]

Поточний склад[ред. | ред. код]

  • Головний центр контролю безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах ЗСУ А0334, м. Київ
  • Головний пункт управління системою зв'язку та інформаційних систем ЗСУ А2666, м. Київ
  • Об'єднаний польовий вузол зв'язку ГШ ЗСУ А0415, с. Семиполки Броварський район Київської області
  • 1 польовий вузол зв'язку ГШ, смт.Гостомель Київська область
  • 70 вузол зв'язку ГШ м.Київ
  • 303-й центральний вузол ФПЗ Генштабу
Сухопутні війська
  • 5 окремий полк зв'язку А2995, м. Чернігів
  • 7 окремий полк зв'язку А3783, м. Одеса
  • 55 окремий полк зв'язку А1671, м. Рівне
  • 121 окремий полк зв'язку А1214, смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області
  • 64 інформаційно-телекомунікаційний вузол А1283, м. Одеса
  • 346 інформаційно-телекомунікаційний вузол А1548, м. Рівне
  • 367 інформаційно-телекомунікаційний вузол А2984, м. Чернігів
  • 368 інформаційно-телекомунікаційний вузол А2326, м. Дніпро
  • 324 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А1218, смт. Дівички
  • 702 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А1613, смт. Десна
  • 899 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А2010, м. Кременчук
  • 2202 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А0384 м. Кривий Ріг
  • 2207 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А0388, м. Бердичів
  • 2210 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А0390, м. Миколаїв
  • 2213 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А0391, м. Кропивницький
  • 2227 станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку А0403, м. Хмельницький
Повітряні сили
  • 31 окремий полк зв'язку і управління А0799, м. Київ
  • 43 окремий полк зв'язку і управління А2171, м. Одеса
  • 57 окремий полк зв'язку і управління А3297, м. Дніпро
  • 76 окремий полк зв'язку і управління А2166, смт. Липники Львівської області
  • 101 окремий полк зв'язку і управління А2656, м. Вінниця
  • 182 об'єднаний інформаційно-телекомунікаційний вузол А1660, м. Вінниця
  • частини фельд'єгерсько-поштового зв'язку
Військово-морські сили
  • 37 окремий полк зв'язку А1492 (А4416), с. Радісне (Жовтнева революція) Біляївського району Одеської області
  • 68 об'єднаний інформаційно-телекомунікаційний вузол м. Одеса
  • 79 інформаційно-телекомунікаційний вузол А4362, м. Одеса
Десантно-штурмові війська
  • 347 інформаційно-телекомунікаційний вузол А0876, м. Житомир

Розформовані[ред. | ред. код]

  • окремий батальон зв'язку та РТЗ в/ч А4102 (406 ОБЗ та РТЗ ) м. Вознесенськ (смт Мартинівка) розформований в 2003 р., входив до складу 5 АвК[2]

Обладнання[ред. | ред. код]

  • ЗТК-1/С — переносні станції супутникового зв'язку розробки та виробництва Датагруп.[3]

Командування[ред. | ред. код]

Керівництво[ред. | ред. код]

Керування зв'язком здійснює Головне управління зв'язку та інформаційних систем ГШ ЗСУ.

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

Громадська організація[ред. | ред. код]

Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій та ветеранів військ зв'язку

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]