Avro York
| Avro York | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | транспортний літак |
| Перший політ: | 5 липня 1942 |
| Прийнятий на озброєння: | 1944 |
| Знятий з озброєння: | 1964 |
| На озброєнні у: |  Королівські ПС Великої Британії |
| Розробник: | Avro |
| Виробник: | .svg){kind=small} Avro |
| Всього збудовано: | 258 |
| Конструктор: | Avro |
| Екіпаж: | 5 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 338 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 480 км/год |
| Дальність польоту: | 4345 км |
| Практична стеля: | 7010 м |
| Довжина: | 23,93 м |
| Висота: | 5,44 м |
| Розмах крила: | 31,09 м |
| Площа крила: | 120,49 м² |
| Порожній: | 19 069 кг |
| Максимальна злітна: | 31 115 кг |
| Двигуни: | 4 × Rolls-Royce Merlin XX |
| Тяга (потужність): | 4 × 1 280 к.с. |
Avro York у Вікісховищі | |
Авро Йорк (англ. Avro York) — британський транспортний літак часів Другої світової війни. Розроблявся компанією Avro на базі бомбардувальника Avro Lancaster з власної ініціативи.
«Йорк» використовувався для пасажирських і вантажних перевезень в ряді британських операторів в 1943—1964 роках. Основними цивільними операторами стали British Overseas Airways Corporation і British South American Airways. На службі в Королівських повітряних силах «Йорки» брали участь в постачанні Західного Берліну під час блокади. Також деякі літаки використовувались як службові для перевезення високопосадовців, зокрема на «Йорках» літали прем'єр-міністр Вінстон Черчилль і генерал Шарль де Голль.
Історія виготовлення
Під час Другої світової війни США і Британія уклали договір про авіабудівництво, згідно з яким США були відповідальні за виробництво транспортних і вантажних літаків для обох країн, що мало б дозволити Британії зосередитись на виробництві винищувачів і бомбардувальників. Не зважаючи на це, інженер компанії Avro Рой Чадвік[en] вирішив почати дизайн ватажного літака на базі бомбардувальника Avro Lancaster під позначенням Avro 685. Попередній дизайн чотиримоторного дальнього транспортного літака був готовий вже в лютому 1942 року, і відрізнявся від попередника передусім фюзеляжем, який став зачно більшим і отримав квадратний переріз. Крила, хвіст, двигуни і шасі були повністю запозичені в «Ланкастера».
Після оцінки дизайну всередині компанії було вирішено продовжити розробку і створити прототип. Не зважаючи на завантаження військовими замовленнями, перший прототип був готовий менш ніж за пів року, і 5 липня 1942 року піднявся в повітря з аеропорту в Манчестері. Після цього літак було передано на оцінювання ВПС, де він продемонстрував відмінні характеристики, в результаті чого було зроблено замовлення на ще чотири літаки, два з двигунами Rolls-Royce Merlin XX і два з Bristol Hercules VI в різних конфігураціях. Згодом від ідеї використання різних двигунів відмовились і всі чотири літаки оснащувались двигунами Merlin. З третього літака, для компенсації зміщеного центра мас було додано третій кіль.[1]
Історія використання
Третій прототип «Йорка» (перший з потрійним кілем) отримав свою власну назву «Аскалон» (англ. Ascalon) і був надісланий 24-й ескадрильї в Нортхолді[en] в березні 1943 року. Цей літак був оснащений як конференц-зала і в основному використовувався для перевезень британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля і королівської родини. Пізніше схожі літаки були надані віцекоролю Індії Луїсу Маунтбеттену, прем'єр-міністру Південної Африки Яну Смутсу та іншим.
Масово на озброєння Королівських повітряних сил «Йорки» почали надходити тільки в 1945 році, коли ними повністю оснастили 511-у ескадрилью Транспортного командування. Загалом «Йорки» стояли на озброєння десяти ескадрилей, сім з яких взяли участь в Берлінському повітряному мості під час блокади міста в 1948-49 роках. Для потреб ВПС, включно з перевезенням високопосадовців, було виготовлено 208 літаків.
З цивільних операторів першими отримала нові літаки British Overseas Airways Corporation (BOAC). В квітні 1944 року вона отримала п'ять «Йорків» для використання на лініях Британія — Марокко — Єгипет. В серпні 1945 року компанія отримала ще 25 літаків, що зробило BOAC найбільшим цивільним оператором літака. Окрім BOAC, 12 «Йорків» були виготовлені для British South American Airways, п'ять — для Аргентинської компанії FAMA і два для Skyways Limited[en]. Пізніше, деякі військові літаки було продано іншим цивільним операторам.[1]
Тактико-технічні характеристики
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
Технічні характеристики
- Екіпаж: 5 осіб
- Довжина: 23,93 м
- Висота: 5,44 м
- Розмах крила: 31,09 м
- Площа крила: 120,49 м ²
- Маса порожнього: 19 069 кг
- Максимальна злітна маса: 31 115 кг
- Двигуни: 4 × Rolls-Royce Merlin XX
- Потужність: 4 × 1 280 к. с. (954 кВт.)
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 480 км/год (на висоті 6400 м)
- Крейсерська швидкість: 338 км/год
- Практична дальність: 4345 км
- Практична стеля: 7010 м
Джерела
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Avro York
Примітки
- ↑ а б в Monday, 1984, с. 33.
|
Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Військова авіація Великої Британії в Другій світовій війні  | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Винищувачі | | ||||||||
| Важкі бомбардувальники | |||||||||
| Середні бомбардувальники | |||||||||
| Легкі бомбардувальники | |||||||||
| Штурмовики | |||||||||
| Гідролітаки | |||||||||
| Протичовнові літаки | |||||||||
| Літаки-розвідники | |||||||||
| Військово-транспортні літаки | |||||||||
| Літаки зв'язку | |||||||||
| Навчальні літаки | |||||||||
| Планери | |||||||||
| Палубна авіація | |||||||||
