Ікаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ікаль (араб. عقال‎, ‘iqāl) — чорний подвійний шерстяний шнур, яким утримується на голові куфія[1].

Традиція носіння ікаля виникла від погоничів верблюдів, які на зупинках каравана клали віжки собі на голову, щоб не втратити їх.

Хрестоносці у бедуїнів запозичили ікаль, який у Франції отримав назву «бурелет».

Примітки

  1. Agal // Dictionary.com (англ.)

Посилання