Мазепинка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Український січовий стрілець у мазепинці

Мазепи́нка — головний убір українських військовиків, що належали до сформованих у Галичині Легіону Українських Січових Стрільців та Української Галицької армії, пізніше закарпатської Карпатської Січі, з 2015 — елемент уніформи Збройних Сил України[1]. Розроблений 1916 року Левком Лепким і затверджений Одностроєвою комісією Легіону Українських Січових Стрільців (отаман Василь Дідушок) 1916 року. Назва пов'язана із тодішнім терміном «мазепинці», «мазепинство», поширеному у російськомовному вжитку, для означення українців-самостійників.

Вояки Української Повстанської армії носили, нарівні з мазепинкою, також бандерівку — головний убір, створений у результаті поєднання елементів галицької мазепинки та наддніпрянської петлюрівки: її складовими були високий околиш із клиновидним розрізом спереду, козирок і тулія.

В сучасній українській армії вперше була представлена 4 лютого 2015 року[2].

Опис[ред.ред. код]

В документі Української Галицької армії за 30 квітня 1919 року «Мазепинка» описується, як восьмиклинка, в основі околиша якої спереду клиноподібний розріз. Така особливість була притаманна козацьким головним уборам другої половини XVII століття, часів гетьманування Петра Дорошенка та Івана Мазепи, зокрема її можна побачити на шапці отамана Сірка, зображеного на картині Іллі Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану». Спереду на головному уборі січових стрільців була кокарда, на якій зображені два леви на скелі й напис «УСС. 1914».

Цікавий факт[ред.ред. код]

Український політичний діяч Михайло Горинь, відбуваючи в 1971 році в Мордовії термін за участь у дисидентському русі, перешив табірну шапку в мазепинку. Вона була розпорота під час обшуку і в такому вигляді зберігалася в родині[3].

Сьогодні в Україні почалося відродження національного військового однострою. Зокрема — мазепинки. Групою волонтерів було створено новий комплект військової форми. До нього увійшла і сучасна мазепинка. Деякі майстри підхопили цю ідею і почали виготовлення мазепинок для щоденного вжитку[4]

Сучасна мазепинка, яку створили українські майстри, 2015 рік.
Сучасна мазепинка, яку створили українські майстри, 2015 рік.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Крип'якевич І., Гнятевич Б. Історія Українського Війська. Частина 1. — Видання Івана Тиктора, Львів, 1936. — 128 с.

Джерела і посилання[ред.ред. код]