Supermarine Sea Otter

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:30, 16 жовтня 2021, створена Olegvdv68 (обговорення | внесок) (оформлення, уточнення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Supermarine Sea Otter
Призначення:літак-амфібія
Перший політ:23 вересня 1938
Прийнятий на озброєння:листопад 1944
Знятий з озброєння:1945
Період використання:19441952
На озброєнні у: Повітряні сили флоту Великої Британії
Королівські ПС Великої Британії
Розробник:Supermarined
Виробник:Велика Британія Supermarine
Всього збудовано:292
Модифікації:Supermarine Walrus
Екіпаж:3-4 особи
Крейсерська швидкість:160 км/год
Максимальна швидкість (МШ):262 км/год
Бойовий радіус:909–1 167 км
Дальність польоту:1 480 км
Практична стеля:5 200 м
Швидкопідйомність:4,4 м/с
Довжина:12,12 м
Висота:4,93 м
Розмах крила:14,02 м
Площа крила:57 м²
Порожній:2 937-3 087 кг
Споряджений:4 536 кг
Двигуни:1 × 9-циліндровий радіальний двигун поршневий двигун з повітряним охолодженням Bristol Mercury XXX
Тяга (потужність):805 к.с. (600 кВт)
Кількість точок підвіски:4
Підвісне озброєння:4 × 110 кг бомби
Кулеметне озброєння:3 × 7,7-мм авіаційні кулемети Vickers K

Supermarine Sea Otter у Вікісховищі
Схематичне зображення літака Supermarine Sea Otter

Супермарін Сі Оттер «Морська видра» (нім. Supermarine Sea Otter) — британський одномоторний біплан-летючий човен, розроблений авіаконструктором Р. Мітчеллом для повітряних сил Королівського флоту Британії у 1933 році. Це був останній летючий човен-біплан, розроблений Supermarine, що перебував на озброєнні Королівських Повітряних сил та Повітряних сил ВМФ Британії .

Історія

«Сі Оттер» був розроблений як вдосконалена версія «Волреса», спроможна патрулювати та проводити операції на більшій дальності, здійснювати бомбардувань шляхом пікірування та діяти з більшого числа, ніж її попередник. Через існуючі зобов'язання «Супермарін» щодо програм «Волрес» та «Спітфайр» розробка літака затягнулася. Перший політ «Сі Оттер» відбувся 23 вересня 1938 року, а угода про виробництво була досягнута лишень у 1942 році, зважаючи на нагальні потреби військової авіації Другої світової війни. В січні 1942 року Міністерство авіації видало замовлення на виробництво 592 серійних «Сі Оттер». У січні 1943 року почалися поставки серійних машин. Загальний обсяг серійного виробництва, що здійснювалося підприємствами фірми «Саро» в Іст-Коувсі і Вебріджі і завершилося в травні 1945 році (за іншими даними — в липні 1946), склав 290 одиниць.

Після введення його до строю в останні роки війни, на «Сі Оттер» в першу чергу покладали завдання з патрулювання морських просторів та проведення пошуково-рятувальних операцій в інтересах Королівських флоту та Повітряних сил. Вже після завершення Другої світової війни численні інші оператори придбали цей тип рятувального літака для власних цілей; серед них були Королівські ПС Данії, Нідерландська морська авіаційна служба та Королівські ВМС Австралії. «Супермарін» також здійснив переробку надлишкових «Сі Оттерів» на цивільні, що призвело до їхнього використання і цивільними операторами.

Країни-експлуатанти

Аналогічні літаки за епохою, призначенням та конфігурацією

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела

Посилання

Література

  • Andrews, C.F. and E.B. Morgan. Supermarine Aircraft Since 1914. London: Putnam, 1981. ISBN 0-370-10018-2.
  • Halley, James J. The Squadrons of the Royal Air Force. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1980. ISBN 0-85130-083-9.
  • Sturtivant, Ray and Theo Ballance. The Squadrons of the Fleet Air Arm. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1994. ISBN 0-85130-223-8.