Ігнацій Дашинський
Ігнацій Дашинський пол. Daszyński Ignacy | |||
| |||
---|---|---|---|
6 листопада 1918 — 14 листопада 1918 | |||
Попередник: | Владислав Вроблевський як прем'єр-міністр Королівства Польща | ||
Спадкоємець: | Станіслав Юзеф Тугутт | ||
| |||
24 липня 1920 — 21 січня 1921 | |||
Попередник: | Томаш Ночінськи | ||
Спадкоємець: | Станіслав Грабінськи | ||
| |||
1922 — 1927 | |||
Попередник: | Станіслав Грабінськи | ||
Спадкоємець: | Тітус Філіпович | ||
| |||
1928 — 1930 | |||
Народження: |
26 жовтня 1866 Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | ||
Смерть: |
31 жовтня 1936 с. Бистра, Ґміна Вільковіце, Польська Республіка | ||
Поховання: | Раковицький цвинтар | ||
Національність: | поляк | ||
Країна: | Австро-Угорщина→ Польща | ||
Освіта: | Ягеллонський університет і старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd | ||
Партія: | Польська соціалістична партія | ||
Шлюб: | Maria Daszyńskad і Cecylia Kempnerd | ||
Діти: | Адам Пручнік | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Ігнацій[1] (також Ігнаци,[2] Ігнатій) Еварист Дашинський (пол. Ignacy Ewaryst Daszyński, 26 жовтня 1866, Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 31 жовтня 1935, с. Бистра, Ґміна Вільковіце, Польська Республіка) — польський публіцист, громадський діяч, політик. Навчався у Станіславівській гімназії, Краківському, Ягеллонському, Цюріхському університетах. Посол Райхсрату Австро-Угорщини у 1897—1918 роках. Голова Польської соціал-демократичної партії; редактор партійних газет «Праця», «Робітник» у Львові. З 6 листопада 1918 року прем'єр відновленої Польщі.[3]. Автор публіцистичних, історичних статей, книг.
Ранні роки
Майбутній політик народився у 1866 році у Збаражі, в родині австрійського чиновника. Після смерті батька у 1875 році багатодітна родина (п'ятеро дітей) переселяється до Станіславіва. Невдовзі після переїзду Ігнацій записався до місцевої гімназії. Під впливом старшого брата-соціаліста Фелікса Дашинського Ігнацій починає займатися конспіративною партійною діяльністю. У 1880 році під час вшанування могили повстанця Гославського, він розкидав по цвинтарю листівки з антиурядовим політичним віршем, що написав його старший брат.
За це Фелікса Дашинського кинули до станиславівської в'язниці, а 14-літнього Ігнація викликали на допити до суду. Невдовзі обох братів виправдали.
Після виправдання брати засновують підпільний гурток, який збирався у підземеллях старої цегельні за містом. Там молоді люди, яких нараховувалось близько 30 осіб, читали заборонену літературу, фехтували тощо. Один з членів гуртка виявився штатним провокатором і доніс на братів у поліцію. Ігнація Дашинського було виключено з гімназії.
Політична діяльність
Обрання в парламент
Після виключення з гімназії та декількох років роботи канцеляристом адвокатської контори, дописувачем газет Дашинський вступає в університет. Пізніше Ігнацій Дашинський повертається до Галичини, і в 1891 році засновує у Львові соціалістичну партію. Навчаючись у Львівському університеті, він заприятелював із Франком і Дзвонковським.
У 1897 році відбулися вибори до австрійського парламенту — рейхсрату. Дашинський виставив свою кандидатуру та виграв, набравши 75 % голосів. За нього голосували студенти, робітники та євреї. Таким чином Ігнацій став наймолодшим депутатом парламенту.
Перша світова війна
На початку Першої світової війни Дашинський виступав з австрійських позицій та закликав «вбити ніж у спину стікаючої кров'ю Франції». Коли ж стало зрозуміло, що перемога залишиться за Антантою, Ігнацій боротися з Габсбургами. У часи існування Королівства Польща виступає проти нього. Коли розпалася Австро-Угорська імперія Дашинський формує самопроголошений Тимчасовий Уряд Польської Народної Республіки. Столицею цього державного утворення було місто Люблін, тому паралельно вживалась назва «Люблінська республіка».
Незалежна Польща
7 листопада 1918 року Дашинський призначає себе прем'єр-міністром. Його уряд проголосив восьмигодинний робочій день, задекларував націоналізацію копалень і великих земельних володінь. Відчувався гострий брак готівки, що погрожувало перейти у системну кризу. Дашинський звернувся за багатомільйонною позичкою до люблінських банкірів, проте ті відмовили.
У цей же час у Варшаві формувався польський уряд Юзефа Пілсудського. Дашинський приєднався до Пілсудського. Таким чином, саме Дашинський став першим прем'єром Другої Речі Посполитої, щоправда, невдовзі подав у відставку.
Робота у Сеймі
Після початку польсько-більшовицької війни, Дашинський закликав до якнайшвидшого укладення миру. Він належав до противників створення Ради державної оборони, охарактеризувавши його як противагу Сейму. Однак, 24 липня 1920 року Дашинський вступив в уряд національної оборони, на посаду заступника прем'єр-міністра. Вже 15 грудня 1920 року подає у відставку через незгоду з офіційною зовнішньо-політичною позицією.
Після відставки з уряду Дашинський починає роботу щодо написання нової Конституції. Конституція була прийнята 17 березня 1921 року.
Після прийняття Конституції Дашинський продовжив політичну діяльність депутатом польського сейму. Спочатку він підтримувавЮзефа Пілсудського, а потім перейшов до лав опозиції. Саме як опозиційного політика його у 1928 році обрали маршалком (спікером) парламенту.
Під час парламентської та бюдетної кризи, що спалахнула між депутатами і військовим міністром Пілсудським на фоні збільшення державних асигнувань на оборону він вступив у черговий конфлікт з останнім. У парламент прийшов сам Пілсудський в оточенні сотні озброєних офіцерів. Дашинський відмовився розпочинати засідання сейму, поки військові не підуть геть.
Смерть
Помер 31 жовтня 1935. В день похорон на всіх підприємствах Польщі на п'ять хвилин було призупинено роботу.
Примітки
- ↑ Дашинський Ігнатій // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- ↑ В. Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.).— Львів: Світ, 1996.— 448 с.— С. 181. ISBN 5-7773-0359-5
- ↑ В. Ханас. Дашинський Ігнатій… С. 468
Джерела та література
- Ханас В. Дашинський Ігнатій / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 468. — ISBN 966-528-197-6.
- Ясіновський Ю. П. Дашинський Ігнаци // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 294. — ISBN 966-00-0405-2.
- Ігнатій Дашинський. Щоденники. Т. І. Краків, 1925.
- Ігнатій Дашинський країни, демократії та парламентаризму. Варшава: Сейм видавництво, 1997. — С. 13. — ISBN 837059350X.
- Валентина Najdus. Ігнатій Дашинський 1866—1936. Варшава :. Читачі, 1988, стор 532.
- М. Smogorzewska Список депутатів і сенаторів Республіки Польщі 1919—1939 рр. Біографічний словник. Том I А. Д., Видавництво Сейм, Варшава, 1998.
Посилання
- Дашинський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Поховані на Раковицькому цвинтарі
- Випускники Ягеллонського університету
- Посли Австрійського парламенту 9-го скликання (1897-1900)
- Посли Австрійського парламенту 10-го скликання (1901-1907)
- Посли Австрійського парламенту 11-го скликання (1907-1911)
- Посли Австрійського парламенту 12-го скликання (1911-1918)
- Прем'єр-міністри Польщі
- Уродженці Збаража
- Навчалися в Івано-Франківську
- Працівники ЗМІ Львова
- Почесні громадяни Ломжи
- Почесні громадяни Радома