Підвисоке (Тернопільський район)
| село Підвисоке | |
|---|---|
.JPG) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Нараївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040310130011329 |
| Облікова картка | Підвисоке |
| Основні дані | |
| Засноване | поч. 16 ст. |
| Населення | ▼ 271 (2014) |
| Площа | 1.15 км² |
| Густота населення | 275.65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47523 |
| Телефонний код | +380 3548 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′40″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 49.39444° пн. ш. 24.79278° сх. д.Координати: 49°23′40″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 49.39444° пн. ш. 24.79278° сх. д. |
| Водойми | Нараївка |
| Відстань до районного центру |
16 км |
| Найближча залізнична станція | Підвисоке |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47523, с. Підвисоке |
| Сільський голова | Малиняк Ольга Семенівна[1] |
| Карта | |
  Підвисоке | |
 Підвисоке | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Підвисо́ке — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 5 квітня 2019 року Адміністративний центр колишньої Підвисоцької сільської ради, якій було підпорядковано села Гутисько та Демня. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нараївської сільської громади [2]
Населення — 284 особи (2007). Дворів — 107[3].
Географія
Розташоване на берегах річки Нараївки, серед пагорбів Рогатинського Опілля. Через село проходить автошлях E50 (відтинок Рогатин — Бережани) і залізнична лінія Ходорів — Тернопіль, на якій є станція Підвисоке.
У селі є такі вулиці[4]: Заводська, Зелена і Тараса Шевченка.
На схід від села розташована Печера Опільська. У селі діє Підвисоцьке родовище вапняку.
Клімат
Для села характерний помірно континентальний клімат. Підвисоке розташоване у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Підвисокого | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,1 | 0,2 | 5,3 | 13,3 | 19,2 | 22,4 | 23,7 | 23,1 | 18,8 | 13,0 | 5,8 | 0,9 | 12 |
| Середня температура, °C | −4,1 | −2,6 | 1,7 | 8,5 | 13,8 | 17,1 | 18,4 | 17,7 | 13,7 | 8,5 | 2,9 | −1,6 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −7 | −5,4 | −1,9 | 3,7 | 8,5 | 11,8 | 13,1 | 12,3 | 8,7 | 4,0 | 0,0 | −4 | 3 |
| Норма опадів, мм | 32 | 31 | 34 | 50 | 78 | 91 | 95 | 72 | 56 | 39 | 38 | 41 | 657 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Історія
Поблизу Підвисокого виявлено археологічні пам'ятки доби ранньої бронзи.
Згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду [5].
19 жовтня 1524 року Мартин та його двоюрідний брат Федько (г. Остоя), повернувшись sз турецької неволі, отримали підтвердження на володіння дідичним поселенням Підвисоким.
У 1548 році поселенням володів Яків Висоцький, а в 1578 році володіли Іван син Михайла та Іван, син Васьки Підвисоцьких.
У 1595 році король Сигізмунд дав дозвіл Яну Висоцькому закласти містечко Підвисоке на основі магдебурзького права.
31 грудня 1626 року права містечка знову були підтверджені королем.
У 1626 році внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 80 %[6]. Зрештою, внаслідок частих нападів татар занепало і наприкінці XVII ст. Підвисоцьке знову стає селом. У 1690 році Ян Станіслав Яблоновський продає це село, разом з іншими своїми володіннями, Каролю Дольському. У 1830-х роках ця місцевість належала графу Ігнатію Франтішку Калиновському, у 1850—1860-х роках — Гортензії Якубович, у якої придбав це село Франтішек Волфарт (Franciszek Wolfarth), що відкрив нафтові родовища в Слободі Рунгурській. Його нащадкам Підвисоке належало до 1930-х років.
В селі є кам'яний костел Імені Пресвятої Богородиці, збудований у 1928 - 1930 роках в стилі ар-деко та освячений 24 вересня 1936 року> З 1989 року його перетворено на греко-католицьку церкву св. Михайла.[7]
Уряд Австро-Угорщини щедро фінансував спорудження ділянки залізниці Галич — Підвисоке — Березовиця-Острів, який мав сполучити залізницею Станіславів та Тернопіль. Відкриття залізничної лінії відбулося 1 квітня 1897 року, 29 листопада 1897 року розпочався рух лінією Ходорів — Підвисоке[8].
Під час Першої світової війни у серпні 1916 року на залізничну станцію прибували турецькі підрозділи, які вирушили на Східний фронт. На околицях села є турецький військовий цвинтар[9].
Після ліквідації Бережанського району 17 липня 2020 року село увійшло до складу Тернопільського району[10].
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[11]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,05 | |
| російська | 0,95 |
Світлини
-
Центральна вулиця -
Залізнична станція -
Церква, перебудована з костьолу -
Підвисоке на старій листівці
.JPG)
.JPG)
.jpg)
Пам'ятки
- Церква, перебудована 1990 року з костьолу.
- Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1993 р.).
- Скульптура Іоана Хрестителя
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована біля дороги при в'їзді у село.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (ХІХ ст.).
Постамент — 1,6х0,6х0,6 м, скульптура — 1,6 м, 0,0002 га.[12]
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, завод будматеріалів, торговий заклад.
Відома особа
- Іван Бережанський — український священик, друкар, освітній діяч.
Примітки
- ↑ Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.157, №1801 (лат.)
- ↑ Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
- ↑ Lenartowicz, Swiatosław (2007). «Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego ». Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. т. 15 (польська) . Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie. с. 379 - 387. ISBN 978-83-89273-49-9.
- ↑ Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. —— 496 —с.; іл. ISBN 978–617—655—000—6 c. —52
- ↑ Турки на фронті в Галичині. Збруч (укр.). 15 липня 2016. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
Література
- О. Клименко, Б. Хаварівський. Підвисоке // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 72.
Посилання
- Podwysokie 5, wś, pow. brzeżański // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 486. (пол.). — S. 486–487. (пол.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підвисоке (Тернопільський район) |
- Pidvysoke Church in photos (англ.)
| |||||
| |||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |