Сухостав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сухостав
POL Suchostaw COA.png
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Сухоставська сільська рада
Код КОАТУУ 6121687701
Основні дані
Засноване 1553
Населення 982
Територія 2.809 км²
Густота населення 349.59 осіб/км²
Поштовий індекс 48265
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°09′19″ пн. ш. 25°51′02″ сх. д. / 49.15528° пн. ш. 25.85056° сх. д. / 49.15528; 25.85056Координати: 49°09′19″ пн. ш. 25°51′02″ сх. д. / 49.15528° пн. ш. 25.85056° сх. д. / 49.15528; 25.85056
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Хоростків
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 48265, с. Сухостав
Сільський голова Федор Оксана Олексіївна[1]
Карта
Сухостав is located in Україна
Сухостав
Сухостав
Сухостав is located in Тернопільська область
Сухостав
Сухостав

Сухоста́в — село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на півдні району. Центр сільради. Розташоване на відтинку Теребовля — Чортків автодороги Дубне — Тернопіль — Чернівці.

Населення — 1029 осіб (2007).

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дослідження[ред.ред. код]

Поблизу Сухоставу виявлено археологічні пам'ятки культури лінійно-стрічкової кераміки, трипільської (поселення Сухостав), голіградської, черняхівської культур.

Розвідкою Г. К. Свєшнікова уточнено в 1952 р. територію поселення перших століть н. е. на полях «Великі» і «Малі долини» та зібрано підйомний матеріал, щоскладається з уламків кераміки, метелевих виробів, кам'яних намистинок і частини жорнового каменю[2].

Роботами Копичинецької експедиції (Копичинецького розвідувального загону) проведено розкопи поселення ранньоскіфського часу в урочищі «Говдри». Досліджено три землянки VII ст. до н. е. та ряд господарських ям. Здобутий розкопами речовий матеріал найбільш зближений до синхронного йому матеріалу з Середнього Подніпров'я. В роботах експедиції брали участь: Свєшніков І. К — керівник експедиції, наукові працівники Львівського історичного музею — Г. М. Власова, В. П. Савич, 3. А. Володченко, наукові працівники Дубнівського краєзнавчого музею — Є. Г. Нефедовський, В. Д. Селедець.

Польський період[ред.ред. код]

1553 р. стражник коронний Миколай Потоцький отримав від короля Сігізмунда ІІ Августа привілей на заснування містечка з маґдебурзьким правом під назвою Сухостав. Імовірно, від тих часів містечко користувалося гербом, опис якого зберігся в польських джерелах XIX століття: на блакитному щиті срібний семипроменевий хрест (герб роду Потоцьких "Пилява"), під яким золота риба.

Польський дослідник М.Курзей стверджує, що місто Яблунів було засноване на ґрунті села Сухостав у 1553 році.[3]

Австрійський період[ред.ред. код]

За австрійських часів містечко належало до Заліщицького округу, 19 ст. — до Гусятинського, згодом Копичинецького повітів.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок» та інших, кооператива.

Природа[ред.ред. код]

На північному заході від села бере початок річка Нічлавка, права притока Нічлави (басейн Дністра).

Релігія[ред.ред. код]

Є церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1888 і 1997, мурована).

Пам'ятки[ред.ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), насипано символічну могилу УСС (1990).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1 ступ., бібліотека, торговельні заклади, ФАП, відділення зв'язку.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • просвітницький діяч, меценат А. Дереворіз,
  • мовознавець Є. Нападій,
  • діяч ОУН і УПА С. Нападій.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Міністерство культури Української РСР. Львівський державний історичний музей. Археологічні роботи музею в 1952 — 1957 р.р. — Львів, 1959, стор. 10
  3. M.Kurzej. Kościoł parafialny p.w. Św. Elżbety Królowej w Jabłonowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.— Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. ISBN 978—83—89273—71—0 (пол.) s. 143

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]