Очікує на перевірку

Ібн Варрак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ібн Варрак
Народився1946[1][2][…]
Раджкот, Бомбейське президентство, Британська Індія, Британська імперія
Країна Індія
Місце проживанняСША
Діяльністьписьменник, журналіст
Alma materЕдинбурзький університет
Мова творіванглійська
Конфесіяатеїзм
CMNS: Ібн Варрак у Вікісховищі

Ібн Варрак (араб. ابن وراق‎, буквально «син виробника паперу»; рід. 1946, Раджкот, Британська Індія, нині Індія) — псевдонім англомовного письменника і публіциста пакистанського походження, одного з найактивніших критиків ісламу. Один із засновників Інституту секуляризації ісламського суспільства[en].

Здобув світову популярність як автор книг:

Псевдонім

[ред. | ред. код]

Псевдонім «Ібн Варрак» (араб. ابن وراق‎, буквально «син виробника паперу») використовується через турботу письменника про особисту безпеку. Назва відсилає до вченого-скептика IX століття Абу Іси аль-Варрака. Варрак взяв псевдонім 1995 року, коли завершив свою першу книгу під назвою «Чому я не мусульманин».

До 2007 р. Ібн Варрак вважав за краще не з'являтися на публіці і не фотографуватися для видань. Це викликано його побоюваннями за особисту безпеку, а також його бажанням подорожувати, щоб бачитися зі своїми рідними в Пакистані без ризику отримати відмову у візі. Нещодавно він брав участь у публічних дебатах, і вперше його обличчя стало відомим широкій публіці[4]. Попри це, його поява на публіці зазвичай супроводжується значною кількістю поліції.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ібн Варрак народився 1946 року в місті Раджкот Британської Індії в мусульманській родині. Рік потому сім'я переїхала в Карачі, столицю незалежного Пакистану. Його мати померла, коли він був немовлям. В одному з інтерв'ю він заявив, що «вивчав арабську мову і читав Коран в молодості в надії стати послідовником ісламської віри»[5]. Його батько вирішив відправити його в школу-інтернат до Англії, щоб уникнути спроби бабусі нав'язати своєму онукові виключно релігійну освіту в місцевому медресе. Після приїзду до Великої Британії він побачив свого батька ще раз, коли йому було 14 років. Батько помер два роки потому.

Хоча Ібн Варрак завжди відчував себе скептиком, у молодості він мав кризу ідентичності, в якій він ненадовго відкрив себе для ісламу. Зрештою, однак, переміг скептицизм, і він звернувся до філософів, таких як Бенедикт Спіноза, Іммануїл Кант, Готфрід Вільгельм Ляйбніц і Девід Г'юм[5].

У 19 років він переїхав до Шотландії, щоб продовжити свою освіту в Единбурзькому університеті, де вивчав філософію, арабську і перську мови з професорами Монтгомері Воттом[en] і Л. П. Евеллом-Саттоном[en]. Після закінчення університету Варрак протягом п'яти років викладав у початковій школі в Лондоні.

1982 року разом з дружиною переїхав у Францію, відкривши індійський ресторан. Також працював кур'єром у туристичному агентстві.

2007 року він брав участь у Конференції з секулярного ісламу в Санкт-Пітерсбурзі (Флорида) поряд з такими відомими критиками і реформаторами ісламу, як Аяан Гірсі Алі, Вафа Султан і Іршад Манджі[en][6]. Група випустила так звану Санкт-Пітерсбурзьку декларацію, де закликала світові уряди, зокрема, відкинути шаріатське право, суди фетви, клерикальну форму правління і закріплення за будь-якою релігією статусу офіційної, а також не допускати переслідування за так звані «святотатство» і «відступництво», відповідно до п. 18 Загальної декларації прав людини[7].

Також був доповідачем на конференції ООН «Жертви джихаду» поряд з такими критиками ісламу, як Бат Єор, Аяан Гірсі Алі і Симон Денг[en].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  1. Ібн Варрак. Why I Am Not a Muslim. — Prometheus Books, 1995. — 428 с. — ISBN ISBN 0-87975-984-4. З передмовою Р. Джозефа Гоффманна[en]
  2. Ібн Варрак. The Origins of the Koran: Classic Essays on Islam's Holy Book[en]. — Prometheus Books, 1998. — 420 с. — ISBN 1-57392-198-X.
  3. Ібн Варрак. The Quest for the Historical Muhammad[en]. — Prometheus Books, 2000. — 554 с. — ISBN 1-57392-787-2.
  4. Ібн Варрак. What the Koran Really Says: Language, Text, and Commentary[en]. — Prometheus Books, 2002. — 600 с. — ISBN 1-57392-945-X.
  5. Ібн Варрак. Leaving Islam: Apostates Speak Out[en]. — Prometheus Books, 2003. — 320 с. — ISBN 1-59102-068-9.
  6. Ібн Варрак. Defending the West: A Critique of Edward Said’s Orientalism. — Prometheus Books, 2007. — 300 с. — ISBN 1-59102-484-6.
  7. Ібн Варрак. Which Koran?: Variants, Manuscripts, and the Influence of Pre-Islamic Poetry. — Prometheus Books, 1 мая 2007. — 450 с. — ISBN 978-1-59102-429-3.
  8. Ібн Варрак. Why the West is Best: A Muslim Apostate's Defense of Liberal Democracy. — Encounter Books, 2011. — 286 с. — ISBN 1-59403-576-8.
  9. Ібн Варрак. Sir Walter Scott's Crusades & Other Fantasies. — New English Review Press, 2013. — 259 с. — ISBN 978-0-9884778-5-8.
  10. Ібн Варрак. Koranic Allusions: The Biblical, Qumranian, and pre-Islamic background to the Koran. — Prometheus Books, 2013. — 463 с. — ISBN 9781616147594.
  11. Ібн Варрак. Christmas in the Koran: Luxenberg, Syriac, and the Near Eastern and Judeo-Christian Background of Islam. — Prometheus Books, 2014. — 805 с. — ISBN 978-1-61614-937-6.
  12. Ібн Варрак. The Islam in Islamic Terrorism: The Importance of Beliefs, Ideas, and Ideology. — New English Review Press, 2017. — 396 с. — ISBN 978-1943003082.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129502545 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ BIBSYS — 1972.
  3. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Згадується на початку this interview [Архівовано 28 жовтня 2011 у Wayback Machine.].
  5. ↑ а б Der Spiegel: Islamkirtiker Ibn Warraq «Dieser Kalte Krieg kann 100 Jahre dauern» [Архівовано 29 березня 2012 у Wayback Machine.]
  6. ↑ ISIS | Center for Inquiry. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 18 жовтня 2008.
  7. ↑ Институт религии и политики. Архів оригіналу за 24 листопада 2007. Процитовано 22 жовтня 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ібн_Варрак&oldid=35784380