Перейти до вмісту

Мішель Онфре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мішель Онфре
фр. Michel Onfray Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1 січня 1959(1959-01-01)[1][2][…] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Аржантан[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[5][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілософ, есеїст, коментатор Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьполітична філософія, філософія релігії, антична філософія, етика, естетика і онтологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Кан-Нормандія (1987)[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор[d][6] (1986) і DEA (France)d
Науковий керівникSimone Goyard-Fabred[7][8][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[9][10] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладCNewsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокатеїзм, гедонізм, матеріалізм, континентальна філософія, євроскептицизм[11][12][13] і політична реакція[14] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusLa Sculpture de soid[15], Q61042208?[16], Трактат атеології[17], Q85853725?[18], The Twilight of an Idol: The Freudian Confabulationd[19], Faut-Il Brûler L'Art Contemporain ?d[20] і Q2995889?[18] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 1929542 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтmichelonfray.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Мішель Онфре (нар. 1 січня 1959 р., Кан) — французький вчений, доктор філософії.

Засновник Народного університету Кана, автор оригінальної філософської ідеї сучасного гедонізму. Його лекції[21] з історії філософії регулярно поширюються як подкаст на французькому радіоканалі France Culture[22][23].

Біографія

[ред. | ред. код]

Мішель Онфре народився 1 січня 1959 року в Кані в родині сільськогосподарського робітника. У віці 10 років потрапив до інтернату з вельми жорстким розпорядком, який філософ згодом називав «терором педофілії». В інтернаті навчався протягом чотирьох років різним ремеслам. Опісля Онфре проводить ще три роки в іншому інтернаті, після чого змінює кілька професій і переїжджає з місця на місце. У 1997 році виходить у світ його книга «Політика бунтівника. Трактат про опір і задоволення» (фр. Politique du rebelle. Traité de résistance et d'insoumission), в якій Онфре описує своє життя того періоду. Після інтернату вступає на філософський факультет Канського університету й успішно його закінчує.

З 1983 року Мішель Онфре викладає філософію в приватному технічному католицькому ліцеї Святої Урсули в нормандському місті Кані. З 1989 року він починає видавати свої наукові твори, які невдовзі принесли йому популярність і фінансову незалежність. У 2002 році вчений залишає державну службу і засновує Народний університет Кана (Université populaire de Caen). У ньому Мішель Онфре читає лекції з історії філософії, викладаючи її згідно зі своїми гедоністськими і лібертаристськими поглядами, які багато в чому розходяться з офіціозною університетською філософією. Після першого року викладання в Народному університеті Онфре опублікував 8-томне видання творів «Контр-історія філософії» (Contre-histoire de la philosophie).

Онфре пише кілька філософських праць, які принесли йому відомість як у Франції, так і за її межами. Найпопулярнішою була видана 2005 року книжка «Трактат атеології. Фізика метафізики» (Traité d'athéologie. Physique de la métaphysique), що вийшла у Франції в перші ж місяці накладом 200 тисяч примірників і була перекладена багатьма мовами (зокрема і українською: видавництво «Ніка-Центр», Київ, 2010).

Погляди

[ред. | ред. код]

Світогляд Онфре ґрунтується на античних посиланнях філософії епікурейства і гедонізм, яким він, шляхом створення певних логічних зв'язків, знаходить застосування і в наші дні. Виходячи з цього, Онфре обрушується з критикою на сучасну раціональну та трансцендентальну філософію, а також на релігії, особливо на монотеїстичні, прокламуючи себе як атеїст. Онфре припускає, що віра в бога не тільки марна, але навіть шкідлива і небезпечна. Замість неї він пропонує сучасному людству свою філософію гедонізму.

Праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. SNAC — 2010.
  3. Encyclopædia UniversalisEncyclopædia Britannica Inc., 1968.
  4. 1 2 Deutsche Nationalbibliothek Record #120115069 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. 1 2 Fichier central des thèses
  7. Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentationMontpellier: ABES, 2001.
  8. https://www.theses.fr/1986CAEN1010
  9. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. CONOR.Sl
  11. Onfray : "La France est morte en 1992"Paris: 2018. — ISSN 0014-5270; 2491-4282
  12. Monjal P. Le discours souverainiste de M. Onfray ou l’anti-européanisme paresseux par temps de crise
  13. Michel Onfray votera « non »RF: 2005. — ISSN 0242-6870; 2496-8617
  14. Arrêts sur imagesLoubiana SAS, 2007. — ISSN 2491-0066
  15. (unspecified title) — 1993.
  16. (unspecified title) — 2001.
  17. (unspecified title) — 2005.
  18. 1 2 (unspecified title) — 2006.
  19. (unspecified title) — 2010.
  20. (unspecified title)Frémeaux & Associés, 2011.
  21. [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.] Synopsis détaillé et bibliographie du Séminaire de philosophie de Michel Onfray: Contre-histoire de la philosophie.
  22. [Архівовано 25 листопада 2010 у Wayback Machine.] " Conférences de Michel Onfray ", France Culture
  23. [Архівовано 25 листопада 2010 у Wayback Machine.] Podcast des " Conférences de Michel Onfray ", France Culture

Праці, перекладені українською

[ред. | ред. код]
  • Трактат атеології. Фізика метафізики, переклав з французької Андрій Рєпа, Київ: Ніка-Центр, 2010. — 216 с.
  • Сила життя. Гедоністичний маніфест. — Київ: Ніка-Центр, 2016. — 192 с.

Рецензії

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]