Ічнянський національний природний парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ічнянський національний природний парк
50°48′31″ пн. ш. 32°17′30″ сх. д. / 50.80861111113877371° пн. ш. 32.29166666669477337° сх. д. / 50.80861111113877371; 32.29166666669477337Координати: 50°48′31″ пн. ш. 32°17′30″ сх. д. / 50.80861111113877371° пн. ш. 32.29166666669477337° сх. д. / 50.80861111113877371; 32.29166666669477337
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Чернігівська область,
Прилуцький район,
Ічнянська міська громада
Найближче місто Ічня
Площа 9665,8 га
Засновано 21 квітня 2004 року
Оператор Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Вебсторінка ichn-park.in.ua
Ічнянський національний природний парк. Карта розташування: Чернігівська область
Ічнянський національний природний парк
Ічнянський національний природний парк (Чернігівська область)
Мапа

CMNS: Ічнянський національний природний парк у Вікісховищі

Ічня́нський націона́льний парк — національний парк в Україні. Розташований неподалік від міста Ічня Чернігівської області, у верхів'ї річки Удай.

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання характерних типових лісостепових природно-ландшафтних та історико-культурних комплексів.

Історія створення і загальна площа[ред. | ред. код]

Ічнянський національний природний парк створено за Указом Президента України від 21 квітня 2004 року № 464[1]. Загальна площа парку становить 9665,8 га, у тому числі 4686,1 га земель, що надані парку в постійне користування, та 4979,7 га земель, включених до його складу без вилучення у землекористувачів (дендрологічний парк загальнодержавного значення «Тростянець» — 204,7 га та Прилуцьке державне лісогосподарське підприємство 4775,0 га).

У парку працюють 55 осіб, у тому числі в науковому підрозділі — 1, у службі охорони — 5.

Є колективним членом Асоціації природоохоронних територій України.

Дендропарк «Тростянець»[ред. | ред. код]

Дендропарк «Тростянець» — один з найбільших за площею та кількістю порід дендрологічних центрів України, база для наукової роботи з паркознавства, дендрології, насінництва. На його території представлені близько 1700 деревних та чагарникових порід та їхніх різновидів, 250 сортів декоративних квіткових рослин. При цьому за чисельністю садово-декоративних форм хвойних дерев, яких тут понад 100, парк займає перше місце в Україні. На території дендропарку розташовано непрацюючий дитячий ендокринологічний санаторій «Тростянець».

Територія та рельєф[ред. | ред. код]

Національний парк розташований на північному заході Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції в басейні річки Удай.

Згідно з функціональним зонуванням у парку виділено: заповідну зону (площа 2140,0 га), зону регульованої рекреації (площа 7324,7 га), зону стаціонарної рекреації (площа 35,0 га) та господарську зону (площа 166,1 га).

У системі фізико-географічного районування основна територія національного природного парку розташована в межах Ніжинсько-Бахмацького району Північно-Дніпровської терасової низовинної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції Лісостепової зони, а територія дендрологічного парку «Тростянець», який розташований на відстані близько 50 км від основної території,— в межах Ічнянсько-Лохвицького району Північно-Полтавської підвищеної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції.

За геоботанічним районуванням України Ічнянський національний природний парк розташований у Прилуцько-Лохвицькому геоботанічному районі Роменсько-Полтавського геоботанічного округу лучних степів, дубових, грабово-дубових (на заході) та дубово-соснових (на терасах річок) лісів і евтрофних боліт Лівобережнопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області Лісостепової зони.

Рельєф території парку рівнинний. На заході — плоскохвиляста, слабо розчленована рівнина з незначною кількістю балок та річкових долин, проте на сході місцевість поступово підвищується і переходить у відроги Середньоросійської височини.

Території природно-заповідного фонду у складі НПП «Ічнянський»[ред. | ред. код]

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території національного природного парку «Ічнянський» входять такі об'єкти ПЗФ України:

Ґрунти[ред. | ред. код]

Територія парку складена переважно осадовими породами неогенового віку, представленими пісками та глинами. Трапляються чорноземні та підзолисті ґрунти.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат території парку, як і решти Полісся, помірно континентальний, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура повітря становить +6°С, середня температура січня −7°С, липня +19°С, кількість днів з температурою понад +10° — 158, а з температурою −10°С і нижче — 45. Територія парку характеризується помірною зволоженістю. Середня кількість опадів становить 566 мм на рік, з яких 70 % випадає в теплий період року. Висота снігового покриву взимку становить 15—17 см.

Рослинність[ред. | ред. код]

Рослинний покрив на 60 % складають лісові комплекси, що фрагментарно поширені по всій території парку і займають близько 16 % його загальної площі. За складом порід переважають дубово-соснові, дубові та грабово-дубові ліси. На території парку трапляється біологічний феномен співдомінування дуба, граба, клена та липи. Така комбінація порід в інших регіонах України не трапляється. Рідкісним угрупованням є дубово-грабовий ліс барвінковий.

Велике наукове значення мають види, занесені до Червоної книги України: пальчатокорінник м'ясочервоний та травневий, коручка чемерникоподібна, лілія лісова, плаун річний тощо, а також регіонально-рідкісні види. Великої уваги заслуговують види лікарських рослин, що зростають на території парку.

Галерея[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 21 квітня 2004 року про створення парку. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 14 березня 2010.