Національний природний парк «Тузловські лимани»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний природний парк «Тузловські лимани»
 
Категорія МСОПII (Національний парк)
Tuzly Lagoons National Nature Park.png
45°47′00″ пн. ш. 30°00′00″ сх. д. / 45.78333° пн. ш. 30.00000° сх. д. / 45.78333; 30.00000Координати: 45°47′00″ пн. ш. 30°00′00″ сх. д. / 45.78333° пн. ш. 30.00000° сх. д. / 45.78333; 30.00000
Розташування: Україна Україна, Одеська область
Найближче місто: Татарбунари
Площа: 278,65 км²
Водні об'єкти: Тузловські лимани
Заснований: 1 січня 2010
Національний природний парк «Тузловські лимани» is located in Одеська область
Національний природний парк «Тузловські лимани»
Національний природний парк «Тузловські лимани»


CMNS: Національний природний парк «Тузловські лимани» на Вікісховищі

Національний природний парк «Тузловські лимани» — природоохоронна територія на території Татарбунарського району Одеської області. Розташований в басейні лиманів Тузловської групи.

Історія[ред.ред. код]

Лиман Малий Сасик

У часи створення давньогрецьких поселень у Причорноморській низовині лимани привертали увагу зручними гаванями, що придатні для стоянки, ремонту й зимівлі кораблів, бо вони захищені від вітру, морських хвиль і плинів прибережної частини водного простору. Згодом їх почали використовувати для рибного промислу, видобутку повареної солі, рекреації, бальнеології, а також при створенні портово–промислових комплексів і проведенні іригаційних робіт. Група Тузловських лиманів завжди використовувалася для традиційного рибальства, а природні екосистеми лиманів і прибережних територій грали важливу роль для збереження біологічного різноманіття, особливо водно-болотних птахів під час міграції, гніздування та зимівлі.

Планування даної території, як частини природно-заповідного фонду України, було розпочато в 1993 році, коли територію лиманів Шагани, Алібей і Бурнас в Татарбунарському районі Одеській області, за результатами наукових спостережень Ігоря Щеголєва та Івана Русєва - експертів Фонду захисту і відродження дикої природи їм. проф. І. І. Пузанова, було внесено в «Перелік територій, зарезервованих для подальшого заповідання» рішенням обласної ради від 01.10.1993 № 496 - XXI «Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області».

Так як лимани мають велике значення як місць гніздування, зимівлі та зупинки під час сезонних міграцій великої кількості водно-болотяних птахів, то з 1995 року постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995 року № 935 систему лиманів «Шагани – Алібей – Бурнас» включили до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з критеріями Рамсарської конвенції.

Як рамсарські водно–болотні угіддя (ВБУ) вони відповідають ряду критеріїв:

  • відіграють велику роль у природному функціонуванні й взаємодії прибережних екосистем Чорного моря;
  • є місцем перебування ряду “червонокнижних” видів;
  • мають велике значення для підтримання біологічного різноманіття регіону;
  • забезпечують умови гніздування й зимівлі багатьох видів птахів водно–болотного комплексу;
  • є місцем гніздування близько 25 тисяч пар водно–болотних птахів і до 100 тисяч особин, що утворюють сезонні скупчення;
  • на території лиманів перебуває велика кількість качок, гусаків, куликів, які є індикаторами екологічного стану угідь;
  • служать місцем зимівлі більш як 1% європейської гніздової популяції червоноволої казарки.

Природоохоронний статус території підтверджується й рядом інших нормативно-правових актів. Так, у Загальнодержавній програмі охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затвердженій Законом України від 22.03.2001 р. № 2333-III пункт 3.2. «Збереження середовища існування біологічних видів» визначає необхідність «Забезпечення подальшого збільшення площі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також їх упорядкування».

У 1996 році експертами Фонду захисту і відродження дикої природи їм. проф. І. І. Пузанова «Природна спадщина» І. Т. Русєвим та І.І. Щеголєвим було підготовлено та надано на узгодження Державному управлінню екології в Одеській області наукове обґрунтування, щодо створення Регіонального ландшафтного парку «Тузлівські лимани».

У 2007 році у статті 4 Закону України від 22.02.2007 р. № 685-У «Про ратифікацію Протоколу про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного морі від забруднення» наголошено на необхідності створення у прибережній смузі Чорного моря природно-заповідних об’єктів: «Кожна Договірна Сторона вживає всіх необхідних заходів для охорони, збереження, поліпшення та управління в сталий та екологічно безпечний спосіб районами особливої біологічної або ландшафтної цінності, перш за все шляхом створення заповідних територій...».

В Указі Президента України «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» від 1 грудня 2008 р. № 1129/2008 наголошено: «З метою забезпечення підтримання екологічної рівноваги, збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, прискорення формування національної екологічної мережі постановляю: Підтримати ініціативу обласних державних адміністрацій щодо створення національного природного парку «Тузловські лимани», Одеська область.

Але питання заповідання водно-болотних угідь Тузлівських лиманів більш 10 років стримувалось через відсутність належного фінансування для проведення детального наукового дослідження території, виготовлення відповідного обґрунтування і підготовки картографічних матеріалів. Вирішення цього питання стало можливим після включення в програму формування національної екологічної мережі Одеської області, прийнятої обласною радою в листопаді 2005 року, заходів щодо створення «Регіонального ландшафтного парку “Тузловські лимани”».

У тому ж 2005 році Татарбунарська райдержадміністрація звернулася до облдержадміністрації з клопотанням про створення в районі регіонального ландшафтного парку, на підставі якого була розпочата відповідна робота. Так, з обласного бюджету в 2006 році Татарбунарській райдержадміністрації виділено 170 тис. грн. на розробку проекту формування території майбутнього ландшафтного парку, а управлінню освіти і науки облдержадміністрації - 30,0 тис. грн. для організації підготовки наукового обґрунтування. Підготовлене наукове обґрунтування і увесь картографічний матеріал по формуванню території РЛП спрямовані на розгляд і узгодження в райдержадміністрацію, сільські ради і районну раду, оскільки процедура створення заповідних об'єктів передбачає попередню згоду землевласників і землекористувачів території, з подальшим ухваленням відповідного рішення обласної ради.

Південним науковим центром Національної академії наук та Міністерства освіти та науки України у 2009 р. була виконана науково-дослідна робота, щодо Проекту створення НПП „Тузловські лимани”.

З метою збереження, відтворення i раціонального використання природних комплексів причорноморських лиманів, що віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення (Рамсарська конвенція), які мають високе природоохоронне, естетичне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення, Указом Президента України від 1 січня 2010 року № 1/2010 створено національний природний парк «Тузловські лимани». Відповідно до ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території національних природних парків встановлюється диференційований режим щодо її охорони, відтворення і використання згідно з функціональним зонуванням.

До території національного природного парку «Тузловські лимани» включено 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надані Національному природному „Тузловські лимани” парку в постійне користування, і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джантшейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення. Водно-болотні угіддя «Шагани-Алібей-Бурнас» внесено до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з критеріями Рамсарської Конвенції (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.95 р. № 935).

Таким чином, група Тузловських лиманів придбала високий статус охорони. За рекомендацією вчених, найближчим часом будуть підготовлені наукові матеріали з обґрунтування розширення територій і акваторій Національного природного парку "Тузловські лимани", з включенням в межі парку, насамперед, вимираючих сіл Татарбунарського району, а також лиману Сасик.

Територія парку[ред.ред. код]

Береги лиману Алібей

До території національного природного парку «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина лиманів Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина лиманів Шагани, Алібей, Бурнас, а також лимани Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магала, Малий Сасик, Джантшей) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.

В межиріччі Дунаю та Дністра, вповздовж морського узбережжя, розташовано ланцюг мілководних лиманів, які входять до території Національного природного парку «Тузлівські лимани». Цей ланцюг починається з лиману Джантшейський, за яким на схід йдуть Малий Сасик, лимани Тузлівської групи: найбільші за площею – Шагани, Алібей, Бурнас –та менші лимани – Магалевське, Мартаза, Будури, Карачаус, Хаджидер, Курудіол, Солоне.

Довжина пересипу, який відділяє лимани від моря, становить 36 км, його ширина на різних ділянках варіює від 50 до 350–400 метрів.

Формування лиманів історично пов’язане з коливанням рівня води Чорного моря, а також процесами підняття і опускання прибережної смуги суші. Внаслідок взаємодії геологічних, кліматичних, гідрологічних і хімічних процесів водойми змінювали свої обриси і розміри, форму берегових і підводних схилів, склад і потужність донних відкладень, амплітуди коливань рівня і іонного складу води, положення і розміри пересипу, кількість в ньому промоїн («прорв»), по яким лимани наповнювалися морською водою або скидали свої води в море.

Лимани мілководні, глибини коливаються в межах від 0,6 до 3 метрів.

Акваторії лиманів Джантшейський і Малий Сасик мають невеликі площі (7,3 і 2,7 км2 відповідно), їх глибини не перевищують 0,6–1,2 м. Визначною особливістю конфігурації цих водойм є витянутість з заходу на схід і перевищення ширини над довжиною.

Для лиманів Тузлівської групи також характерна витянутість чаши майже перпендикулярно долинам річок. Ширина лиману Шагани перевищує довжину в 1,8 разів. В лиманах Алібей, Карачаус і Бурнас, в котрі впадають річки Хаджидер, Царичанка і Алкалія відповідно, довжина в 1,2–1,5 рази перевищує ширину. В місцях впадіння річок берегова лінія утворює контури мілководних заток і «вторинних» лиманів: Джантшейський з затокою Ставок, Шагани з затоками Мартаза і Будури, Алібей з лиманами Карачаус і Хаджидер, Бурнас з лиманами Курудіол і Солоне.

Геологічна будова лиманних відкладень Тузлівських лиманів істотно відрізняється від інших лиманів Причорномор’я.

Берега лиманів височать над сучасним рівнем води на 0,5–18 метрів. Серед сучасних геологічних процесів, які впливають на формування берегів, найпоширенішими є абразія, обвали, біогеоморфологічні і акумулятивні процеси.

Для всіх лиманів характерна наявність лікувальних грязей (пелоїдів), які здавна використовувалися місцевими жителями і рекреантами. Бальнеологічні ресурси лиманів за своїми властивостями придатні для лікувального застосування при захворюваннях органів опорно-рухового апарату, центральної і периферичної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення, гінекологічних захворювань, хвороб шкіри.

Природа парку[ред.ред. код]

Колонія крячків рябодзьобих на косі в парку

Гідрологія

Рівневий режим лиманів і хімічний склад їх вод забезпечується взаємодією багатьох факторів, головні з них: річний стік, атмосферні опади, випаровування, приток морських вод, підземний стік, глибина, ширина, довжина водойм. Вплив тих чи інших факторів в лиманах різного типу неоднаковий, що і визначає особливості хімічного складу води кожного з них.

Внаслідок післяльодовикової трансгресії в долинах річок виникли естуарії і морські заливи. Майже всі лимани пережили стадію відкритого естуарію, яка змінилася, в більшості випадків, лиманною. Від початку утворення лиманів і в продовж їх розвитку хімічний склад і мінералізація лиманних вод потерпала неодноразових змін, чітко реагуючи на зміну геологічних, геоморфологічних і кліматичних умов.

На водних об’єктах національного парку загалом, поки що, відсутні стаціонарні спостереження за динамікою водного режиму водойм. Але за даними проведених польових спостережень впродовж 2012–2014 років можна зробити деякі основні висновки. По–перше: хід рівня води в лиманах визначається режимом рівня моря, інтенсивністю водообміну з морем, режимом малих річок, які впадають в деякі водойми і процесом випаровування. Основним режимо–утворюючим фактором можна вважати надходження морської води через природні або штучні прорви. Від часу і періодичності роботи цих прірв залежить гідродинамічний, температурний і гідрохімічний режими лиманів.

Гідрохімічний режим лиманів Тузлівської групи істотно не змінився, за винятком західної частини лиману Шагани, куди потрапляють мало мінералізовані води Сасикського водосховища. Основна частина вод Тузлівських лиманів має мінералізацію в межах 20–30 г/л і відноситься до хлоридного класу, натрієвої групи. Для всіх лиманів характерна наявність лікувальних грязей (пелоїдів), які здавна використовувалися місцевими жителями й рекреантами. Бальнеологічні ресурси лиманів за своїми властивостями придатні для лікувального застосування при захворюваннях органів опорно–рухового апарату, центральної та периферичної нервової системи, серцево–судинної системи, органів травлення, гінекологічних захворювань, хвороб шкіри. Формування лиманів Тузлівської групи пов’язане з коливаннями рівня моря, а також із процессами підняття й опускання прибережної смуги суходолу. За рахунок дефіциту наносів і сильного хвильового впливу морський берег пересипу відступає зі швидкістю 0,5–3,0 м/рік, а лиманна берегова лінія наростає приблизно з такими ж швидкостями, тобто пересип зміщується убік суші протягом тривалого часу. Для лиманів Шагани, Алібей швидкість зміщення становить 1,5–2 м/рік, для Бурнасу–3 м/рік.

Материкові береги обривисті, висотою 2–18 метрів. Дно водоймищ складається переважно з мулистих ґрунтів. Під дією вітрового хвилювання і внаслідок коливання рівня води відбувається постійне утворення, переміщення і розмив піщаних пересипів і островів. Основними факторами, що визначають сучасні умови формування лиманів є: – водообмін з морем через природні і штучні прорви весною і восени;– опади, випаровування зі схилів, стік в період відділення лиманів від моря.

Розорювання прибережної смуги на багатьох ділянках лиманів майже до урізу води, інтенсивна абразія корінного берега, перевипас худоби у прибережних смугах, призвели до значного скорочення корінних типів рослинності: солончакових луків і типчаково–ковилового степу. Піщані пересипи та острови малоосвоєні, відчувають середні антропогенні навантаження від рибальства, полювання, рекреаційної діяльності, випасу худоби. На території району виділяються наступні групи мінеральних вод: сірководневі, йодо–бромневі, мінеральні і лікувальні (дія яких визначається різним складом солей).

Рожеві пелікани на лимані Тузлівської групи

Клімат

Клімат південних районів Одещини характеризуються помірно континентальний, з тривалим жарким літом, і м'якою, рідше холодною і малосніжною зимою.

Середньорічні величини сонячної сумарної радіації варіюють в межах 116-120ккал/кв. см, а радіаційний баланс від 53 до 54 ккал/кв. см. Біля 75% сонячної радіації потрапляє на землю за дуже короткий час. Кількість фотосинтетичної активної радіації, що поступає за вегетаційний період на поверхню ґрунту в степовій зоні складає 50 ккал/кв. см.

Середньорічні температури повітря мають позитивні значення і відповідають в середньому +8,1 і +11,8 град. Ц. Найхолодніший період січень-лютий місяці, в окремі роки середня температура повітря досягала –7 і –10,3 град. Ц., відповідно.

При вторгненні повітряних арктичних мас температура повітря різко знижується. Абсолютний мінімум був зафіксований в січні місяці 1985р. і склав –26,2 град. Ц.

Повітряні маси, що приходять взимку з моря, викликають різкі підвищення температури повітря, що зумовлює виникнення інтенсивної відлиги тривалістю до 5-8 днів. В середньому за зимовий період буває близько 20-30 днів з відлигою. Температура повітря під час відлиги підвищується до +13 - +15 град. Ц. Часта повторюваність і велика тривалість відлиги створюють можливість живлення ґрунтових вод в зимовий час.

Стійкі позитивні температури повітря встановлюються звичайно в першій декаді березня. Середньомісячна температура змінюється від +0,4 до +24 град. Ц., при середньобагаторічних значеннях +3,5 град. Ц. Виняток становили 1985 і 1987 рр., коли середньобагаторічна температура повітря склала –1,9 і –2,8 град. Ц. відповідно.

Літній період виділяється високими температурами. Найжаркіший місяць – липень, коли середньомісячна температура досягає +24,7 грал. Ц. при середньобагаторічній +22,3 град. Ц. Максимальна температура була зафіксована в другій декаді 1981 р. і склала +43,1 град. Ц.

Осіннє зниження температури повітря починається в листопаді місяці з остаточним переходом через негативні значення в другій декаді грудня. Мінімальні температури досягають мінус 15 - мінус 170С при середньобагаторічних температурах -0,1 град. Ц. – -3,9 град. Ц. Хоча в окремі роки середньомісячна температура повітря була позитивна і досягала +3,8 град. Ц.

Середньорічні суми опадів змінювалися від 200 до 711,6 мм. Велика частина з них випадала в теплу пору року з травня по жовтень – від 53 до 87%. Проте, в 1981, 1984 і 1988 роках в холодну пору року атмосферні опади були значнішими і склали 55,58 і 52% опадів року відповідно. Максимальна кількість опадів випадає в січні і лютому місяці, середньорічна сума опадів по цих місяцях складає 23,2 і 21,7 мм при розмаху варіювання від 1 до 56,2 мм в січні і 1,2-49,1 мм в лютому.

В теплий період опади, як правило, випадають локально і носять зливовий характер. В зимовий час - типові затяжні опади малої інтенсивності.

Більшу частину року переважають вітри північного і північно-східного напрямів, повторюваність їх за рік від 36 до 47%. Завдяки цьому, навітряні схили водорозділів і річкових долин одержують на 15-20% опадів більше, ніж підвітряні. Мабуть, в цьому одна з головних причин більш інтенсивного прояву обвальних і ерозійних процесів на схилах північних і західних експозицій.

Тваринний світ

Тваринний світ Тузлівської групи лиманів – важлива ланка біорізноманіття. Наявність рідкісних видів, занесених до Червоної книги України, зобов’язує Україну в рамках створеного НПП розробити та встановити особливий охоронний режим для збереження цього унікального природного об’єкту.

Досліджуваний комплекс причорноморських лиманів має величезне значення для підтримання біологічного різноманіття не лише регіону, а й у світовому масштабі, оскільки слугує місцем гніздування, зимівлі та зупинки під час сезонних міграцій великої кількості водно-болотних птахів, а також перебування ряду видів з Червоної книги України та Європейського Червоного списку. Взагалі, ця територія виконує важливу роль в природному функціонуванні та взаємодії прибережних екосистем Чорного моря. Однак, посилення останнім часом господарської діяльності, руйнування приморської коси, яка є цінним природним утворенням, може призвести до втрати біотопів, цінних як у загальнодержавному, так і у міжнародному масштабі.

На території зустрічаються 277 видів птахів, що входять до 19 рядів. Частина з вказаних видів птахів гніздиться чи зимує на лиманах Тузлівської групи, більшість – мігрує через вказану територію. Деякі види, що були масовими, на сьогоднішній день є досить рідкісними і реєструються не кожного року. Наприклад, дрохва, дерихвіст степовий, лежень.

Ссавці представлені 37 видами 9 рядами. Наданий список потребує уточнення – наприклад на території можливе мешкання ще декілька видів кажанів (вухань, ночниці, підковики та ін.), гризунів (ховрахи, сліпаки та ін.), хижаків (тхорі, шакали) та ін. В той же час сучасний стан ссавців, занесених в Червону книгу України(9 видів) та Європейський червоний список (11видів) потребує спеціальних додаткових досліджень.

Враховуючи це, основним напрямком НПП в плані підтримки високої різноманітності тварин є регуляція господарської діяльності людини. На перших етапах треба домогтися строгого дотримання водоохоронної зони біля водойм (ст. 88-90 Водного кодексу України) – на значній частині берега Тузловських лиманів поля, пасовища підходять практично до урізу води.

Іхтіофауна

Іхтіологічних досліджень в північно–західній частині Чорного моря та у приморських лиманах (у тому числі і Тузлівської групи) почалися з середини 19–го століття, з експедиції А. Д. Нордмана (1840), та К. Ф. Кесслера (1858). Вони відмітили бідність іхтіофауни лиманів і описали декілька видів бичків і глосу, що зустрічалися в водоймах.

З промислових видів риб в лиманах постійно мешкали тільки декілька видів бичків (найбільш численні зеленчук пісочник, кругляк) і камбала глоса. У теплий період за наявності сполучення з морем сюди для нагулу в масовій кількості заходить чорноморська кефаль (головним чином сингіль – до 80%, а також гостроніс і лобан) і атерина для нагулу і нересту.

Сьогодні в водоймах Тузлівського природного парку, що включають Тузлівські лимани та прибережну акваторію моря зустрічається 58 видів риб, що належать до 21 родини. Найбільшим різноманіттям відрізняється склад іхтіофауни прибережної зони моря. Тут зустрічається 47 видів риб. В прісноводних лиманах (Джантшейський і Малий Сасик) зустрічається 28 видів, а у інших(солоних) Тузлівських лиманах – 26 видів. В межах водойм національного природного парку найбільш поширені морські і солонуватоводні види. Прісноводні види представлені в основному родиною коропових. Загалом, найбільш поширені представники родини Коропових, Кефалевих, Бичкових.

Більше половини видів, що зустрічаються в акваторіях Тузловського природного парку відносяться до охоронюючих видів (28 видів). З риб, що занесені до Червоної книги України найбільший інтерес представляють представники родини Осетрових. Уздовж узбережжя морської коси, що відокремлює Тузлівські лимани, Дженшейський лиман і Малий Сасик від моря пролягають шляхи міграції осетрових, крім того зазначена акваторія використовується молоддю дунайської популяції білуги, севрюги і російського осетра для передзимувального нагулу.

За характером нересту більшість видів риб, що зустрічаються у акваторіях національного природного парку, відносяться до фіто– та літофілів.

Амфібії та рептилії

Герпетофауна парку малочисельна у видовому відношенні, що ймовірно пов'язано зі значним перетворенням побережжя лиманів парку, а також з невеликою біотопічною різноманітністю території.

На території парку виявлено 2 види земноводних і 5 видів плазунів; для частини видів проведені обліки чисельності. Відзначені: жаба озерна (Pelophylax ridibundus), ропуха зелена (Bufo viridis), прудка ящірка (Lacerta agilis), різнокольорова ящірка (Eremias arguta), звичайний вуж (Natrix natrix), водяний вуж (Natrix tessellata) та жовточеревий полоз (Hierophis caspius), ще 2 види плазунів присутні у літературних джерелах та в цілому притаманні для регіону.

Амфібії, що мешкають на території парку, є важливими природними регуляторами чисельності кровососних комах (комарі, мошки) на прісних водоймах, що особливо актуально з огляду на наявність курортних територій (Катранка, Рассєйка). Чисельність жаб на л. Джантшейський і л. Малий Сасик, як було зазначено в минулі роки, значно коливається залежно від кількості солоної води, що надходить в л. Шагани, і прісної з л. Сасик. Значне збільшення кількості кровососних комах зазначалося саме в роки падіння чисельності земноводних. Але, безумовно не менш важливі земноводні як складова частина трофічних ланцюгів у природі, адже 90% раціону вужів, багатьох навколоводних птахів складають саме жаби та їх пуголовки. Роль плазунів, як регуляторів чисельності представників інших груп також значна.

Птахи

Група лиманів Шагани–Алібей–Бурнас є водно–болотними угіддями міжнародного значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів. Через територію НПП «Тузлівські лимани» проходить один з найбільших транспортних міграційних коридорів птахів, по якому вони летять до Європи, Азії та Африки. На території Парку відмічене перебування 254 видів птахів (що становить близько 60% усього видового складу птахів України), з яких 54 занесені до Червоної книги України та інших природоохоронних списків. Важливе значення територія Тузлівських лиманів має для птахів під час гніздування. На території Парку відмічене гніздування понад 60 видів (що становить 22% від видового складу птахів, що гніздяться на території України). Виходячи з вищезазначеного НПП «Тузловські лимани» відіграє важливу роль для існування птахів і є орнітологічним об'єктом як національного так і міжнародного значення.

Найбільше значення для орнітофауни Парку як під час міграцій так і в період гніздування є піщано–мулисті острова та коси, мілководні ділянки, солончаки, дельти малих річок, що впадають в лимани та обривисті береги лиманів.

Основу гніздових орнітокомлексів складають птахи ряду Сивкоподібні (мартини, крячки та кулики), 8 видів з яких занесені до Червоної книги України. На гніздуванні відмічені наступні види: лежень, кулик–сорока, пісочник малий, пісочник морський, чайка, кулик–довгоніг, чоботар, коловодник звичайний, дерихвіст лучний, мартин каспійський, мартин середземноморський, мартин тонкодзьобий, крячок чорнодзьобий, крячок рябодзьобий, крячок річковий, крячок малий.

Найбільш масовими на гніздуванні є крячок рябодзьобий, крячок річковий та мартин жовтоногий, чисельність яких в окремі роки може сягати більше 10 тис пар.

Рослинний світ

Парк знаходиться у степовій зоні. Тобто зональною рослинністю є степова. Вона приурочена до схилів лиманів. Крім неї у парку є лісова рослинність, переважно штучного походження (лісонасадження, створені працівниками Тузлівського лісництва ДП «Саратське лісове господарство»). Також тут зустрічається водна, прибрежно-водна (болотна), лучна, солончакова, солонцева та приморська псамофітна рослинність. Є незначні фрагменти чагарникових угрупувань.

Флора національного природного парку «Тузловські лимани», включає 507 видів вищих судинних рослин з 289 родів та 78 родин. Зараз інвентаризація флори продовжується.

Трав’янисті рослини складають більше ніж 80%, деревних видів 15,25%, напівдеревних – всього 2,5%. Серед трав переважають багаторічні рослини, це свідчить про те, що природність флори зберігається. Але значною є також частка однорічних трав. Це свідчить про антропогенну порушеність екотопів території парку.

Всі деревні рослини мають на території НПП «Тузлівські лимани» штучне походження. Виключенням є кущ Tamarix ramosissima та кущик Ephedra distachya, які відносяться до природної флори.

Серед різноманітних способів розповсюдження плодів та насіння переважає анемохорний (вітром – 45,0%). Також велике значення має зоохорія (тваринами – 40,25%). Значна частка видів розповсюджується людиною (17,75%).

На території національного природного парку зберігається генофонд значної кількості корисних рослин. Найбільшою є частка лікарських рослин. Також, багато кормових та медоносних видів. На четвертому місці – бур'яни.

Піщано-мулисті коси лиману Шагани

Виноски[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний природний парк «Тузловські лимани»