Апітоксинотерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Апітоксинотерапія або лікування бджолиною отрутою (англ. bee venom therapy (BVT)[1]) — лікування апітоксином (бджолина отрута), ключовий метод апітерапії[2][1][3]. У своїй природній формі — бджоловжалення, також може застосовуватися парентерально (ін'єкціями, інгаляційно), нанесенням на шкіру (мазі, електрофорез) та ін.[4][3] При терапії бджолиною отрутою слід дотримуватися обережності, проводити її повинен фахівець[5]. У сучасній медицині нею лікують безліч захворювань[6]:655: перш за все це захворювання опорно-рухового апарату[7], нервової системи[7][8], а також пов'язані з імунною системою[5][9], та, останнім часом, навіть рак[1][9][10]. Клінічні випробування і ретельне тестування довели, що апітоксінотерапія є ефективним методом лікування[1][5].

У фармакопеях 12 європейських країн розчин бджолиної отрути визнаний як лікарський засіб[11]. Ін'єкції бджолиної отрути сертифіковані південнокорейською FDA як біотерапевтичних лікарський засіб[12]. В Україні діє Інструкція по лікуванню бджолиною отрутою, затверджена Проблемною комісією «Фармація» Міністерства охорони здоров'я та Академії медичних наук України в 2014 році[13].

Бджолину отруту з лікувальною метою людство використало з найдавніших часів, для лікування ревматизму і артриту її застосування простежується в Стародавніх Єгипті, Греції та Китаю. Перші відомі нам свідчення про лікування бджолиною отрутою зустрічаються вже у Гіппократа. У другій половині XIX століття було покладено початок клінічному вивченню дії бджолиної отрути.

У 1957 році Міністерство охорони здоров'я СРСР санкціонувало використання бджолиної отрути для лікування відповідно до «Інструкції по застосуванню апітерапії (лікування бджолиною отрутою) шляхом бджоловжалення»[14] (авторства М. М. Артемова та Г. П. Зайцева[15])[16][11].

«Цілюща сила бджолиної отрути була заново відкрита в лабораторних умовах з використанням тваринних моделей і клітинних культур», — відзначається у 2017 році в «Clinical Reviews in Allergy & Immunology[de]»[17].

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Яд пчелиный в фармации и медицине (теория, технология, медицинское применение): Монография / А. И. Тихонов, Л. И. Боднарчук, С. А. Тихонова, К. Содзавичный, А. Б. Юрьева и др.; Под ред. А. И. Тихонова. — Х.: Оригинал, 2010. — 280 с.
  • Фармакологічні властивості отрути бджолиної та її застосування в медицині. Апітерапія / Гарник Т. П., Козименко Т. М., Фролов В. М.[ru] [та інш.] — 28 с. (Затверджено МОН та МОЗ)[18]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Apitherapy — Bee Venom Therapy [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Martin Grassberger et al. (Eds.) (2013) Biotherapy — History, principles and practice (Springer) ISBN 978-94-007-6585-6
  2. Apitherapy [Архівовано 31 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Longe, J., ed. (2005, 2nd ed.) The Gale[en] encyclopedia of alternative medicine. ISBN 0-7876-7424-9.
  3. а б Апитерапия[недоступне посилання] / Н. К. Малиновская // Большая российская энциклопедия
  4. Пчелиный яд [Архівовано 4 вересня 2017 у Archive.is] / Н. М. Артёмов, В. П. Лапин // Большая медицинская энциклопедия
  5. а б в Jeong Hwan Park et al. Risk associated with bee venom therapy: a systematic review and meta-analysis. PLoS ONE 2015; 10: e0126971. Повний текст на PMC: 4440710. {IM[en] (MEDLINE) & systematic review and meta-analysis}
  6. Гелашвили Д. Б., Крылов В. Н., Романова Е. Б. Зоотоксинология: биоэкологические и биомедицинские аспекты [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Нижний Новгород: Изд-во ННГУ им. Н. И. Лобачевского, 2015. ISBN 978-5-91326-329-2.
  7. а б Омаров Ш. М. Апитерапия: продукты пчеловодства в мире медицины. Ростов н/Д: «Феникс», 2009. 351 с. ISBN 978-5-222-15216-4 ([1] [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.])
  8. Лудянский Э. А. Руководство по апитерапии (лечение пчелиным ядом, медом, прополисом, цветочной пыльцой и другими продуктами пчеловодства) для врачей, студентов медицинских вузов и пчеловодов. Вологда: ПФ «Полиграфист», 1994. — 462 с. ISBN 5-86402-015-X
  9. а б Oršolić N. (2012) Bee venom in cancer therapy. [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.] Cancer Metastasis Rev[de] 31 (1): 173—194. PMID 22109081. DOI:10.1007/s10555-011-9339-3 {IM[en] (MEDLINE) & review}
  10. D. J. Son et al. Therapeutic application of anti-arthritis, pain-releasing, and anti-cancer effects of bee venom and its constituent compounds. [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Pharmacol Ther[en]. 2007 Aug; 115 (2): 246—70. PMID 17555825. {IM[en] (MEDLINE) & review}
  11. а б Reese Halter. (2011, Revised) The Incomparable Honeybee and the Economics of Pollination, p. 64 [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
  12. Martin Grassberger et al. (Eds.) (2013) Biotherapy — History, principles and practice (Springer), pp. 78—79 [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]. ISBN 978-94-007-6585-6.
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 3 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. Инструкция по применению апитерапии (лечение пчелиным ядом) путем пчелоужалений. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.
  15. Krylov, Vasily. Николай Михайлович Артемов (Russian) . medovik.info. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.
  16. Berenbaum, May R. (January 1995). Bugs in the System: Insects and Their Impact on Human Affairs. Helix Books. с. 175. ISBN 978-0-201-62499-1. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 26 вересня 2017.
  17. Elieh Ali Komi D et al. Immunology of Bee Venom. Clin Rev Allergy Immunol[de]. 2017 Jan 20. PMID 28105558. DOI:10.1007/s12016-017-8597-4
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]