Брамагупта
Брамагупта | |
---|---|
санскр. ब्रह्मगुप्त | |
Ім'я при народженні | санскр. ब्रह्मगुप्तः[2] |
Народився | 598 Бгінмал[en], Індія |
Помер | 668 Удджайн, Індія[3] |
Місце проживання | Бгінмал[en], тепер у штаті Раджастхан, Індія[1] і Удджайн, тепер у штаті Мадх'я-Прадеш, Індія |
Діяльність | математик, астроном |
Галузь | математика, астрономія |
Відомий завдяки: | «Перегляд системи Брами» |
Батько | Джиснугупта |
Висловлювання у Вікіцитатах Брамагупта у Вікісховищі |
Брамагу́пта (санскр. ब्रह्मगुप्त; 598 — 668) — давньоіндійський математик і астроном, автор важливих праць із математики та астрономії а саме: теоретичний трактат «Брахма-спхута-сіддханта» («Brāhmasphuṭasiddhānta» ; може перекладатись як «Удосконалене вчення Брахми» чи «Перегляд системи Брами»), завершений у 628 році, та більш практичний текст «Кхандакхадьяка» («Khaṇḍakhādyaka»), який побачив світ у 665 році[4]. Трактати написано у віршованій формі, що було досить популярним явищем серед індійських математиків. Ці праці справили значний вплив на розвиток астрономії у Візантії та ісламських країнах, поклавши початок використанню алгебраїчних методів для астрономічних обчислень.
Вважають, що Брамагупта народився у 598 році. Це випливає з книги «Брахма-спхута-сіддханта», у якій він повідомляє, що написав цей текст у тридцятирічному віці у 628 році (Śaka 550)[5][6]. Народився у Бгілламалі (тепер місто Бгінмал[en] у штаті Раджастхан на північному заході Індії). У стародавні часи місто Бгілламал було резиденцією влади Ґуджар. Його батьком був Джиснугупта[7]. Ймовірно, прожив більшу частину свого життя в Бгілламалі під час правління (і, можливо, під патронажем) короля Вяжрамукха[8], тому його нерідко називають Бгілламакар'я (вчитель з Бгілламали)[9]. Керував астрономічною обсерваторією в Удджайні. Обсерваторія, у якій також працював Варагамігіра, була найкращою в тогочасній Індії[7].
Перебуваючи в Бгілламалі, написав чотири твори з математики та астрономії. У 628 році виклав у віршованій формі четверту індуїстську астрономічну систему у творі «Перегляд системи Брами» (Брахма-спхута-сіддханта). Дві його глави присвячені математиці, зокрема, арифметичній прогресії, доведенню різних геометричних теорем і розв'язанню квадратних рівнянь, які мають дійсні розв'язки. Решта 23 глави присвячені астрономії: у них описано фази Місяця, сполучення планет, наведено розрахунки положень планет. Значну частину роботи присвячено затемненням Сонця і Місяця, розрахунку розташування планет у гороскопі.
До нас дійшов лише твір Брамагупти «Перегляд системи Брахми» (628), значна частина якого присвячена арифметиці й алгебрі. У ньому викладено відомості про арифметичну прогресію (правило знаходження суми), методи розв'язування квадратних рівнянь з дійсними коренями, а також розв'язування в цілих числах деяких невизначених квадратних рівнянь вигляду ax²+c=y², метод розв'язування невизначених лінійних рівнянь вигляду ax+c=by з використанням методу послідовних дробів[7][10].
В своїй праці «Брахма-спхута-сіддханта» Брамагупта дав означення нуля як результату віднімання від числа цього самого числа. Він одним з перших установив правила арифметичних операцій над додатними і від'ємними числами та нулем, розглядаючи при цьому додатні числа як майно, а від'ємні — як борг. Далі Брамагупта намагався розширити арифметику давши означення ділення на нуль. Згідно з Брамагуптою[7]:
- Ділення нуля на нуль є нулем;
- Ділення додатного або від'ємного числа на нуль є дробом з нулем у знаменнику;
- Ділення нуля на додатне або від'ємне число дає нуль.
Тотожність Брамагупти стверджує, що добуток двох сум двох квадратів сам є сумою двох квадратів, причому двома способами:
Наприклад,
Нехай є вписаний чотирикутник, діагоналі якого взаємно перпендикулярні. Опустимо з точки перетину діагоналей перпендикуляр на одну з його сторін. Якщо продовжити його по інший бік від точки перетину діагоналей, цей перпендикуляр ділить протилежну сторону чотирикутника на дві рівні частини[11].
Формула Брамагупти є узагальненням формули Герона для площі трикутника на випадок чотирикутника, вписаного у коло. А саме, площа S вписаного у коло чотирикутника зі сторонами a, b, c, d і півпериметром p дорівнює
Відома ще одна формула Брамагупти для радіуса описаного кола довільного трикутника:
де a, b, c — сторони трикутника, , та — його висоти.
Задача Брамагупти — побудувати за допомогою циркуля та лінійки вписаний чотирикутник за чотирма його сторонами[12]. Один із розв'язків використовує кола Аполлонія.
Одне з перших відомих виведень формули для знаходження коренів квадратного рівняння належить Брамагупті[13]. Він першим запропонував універсальне правило знаходження коренів рівняння, зведеного до канонічного вигляду . При цьому передбачалося, що в ньому всі коефіцієнти, крім можуть бути від'ємними. Сформульоване правило за своєю суттю збігається зі сучасним.
У своїх наукових працях Брамагупта запропонував інтерполяційну формулу другого порядку, що є частковим випадком виведеної більше ніж через 1000 років по тому інтерполяційної формули Ньютона — Стірлінга. Він використовував її для інтерполяції значень синуса у складених ним тригонометричних таблицях[14]. Формула дає оцінку значення функції f при значенні її аргумента a + xh (при h > 0 та −1 ≤ x ≤ 1), коли її значення вже відоме в точках a − h, a та a + h. Вона записується так:
де Δ — оператор висхідної скінченної різниці першого порядку, тобто
Деякі дослідники вважають, що араби познайомилися з індійською астрономією у VIII столітті виключно завдяки праці Брамагупти «Брахма-спхута-сіддханта».[15] Халіф Аль-Мансур (712—775) запросив 770 року до Багдаду вченого з Удджайна на ім'я Канака, який викладав індійську систему астрономії на основі «Брахма-спхута-сіддханта». На прохання халіфа математик та філософ Мухаммед аль-Фазарі переклав праці Брамагупти арабською мовою.
Астрономічні відомості Брамагупти, викладені в «Брахма-спхута-сіддханта», свідчать про високий рівень його досліджень та наукову прозорливість. Так, у сьомому розділі праці «Про затемнення Місяця», Брамагупта спростовує уявлення про те, що Місяць розташований далі від Землі, ніж Сонце:[16]
7.1. Якби Місяць був вище від Сонця, то його ближня до Сонця половина завжди була б освітленою.7.2. Аналогічно, освітлену Сонцем частину Місяця завжди було б видно, а неосвітлена частина залишалася б невидимою.
7.3. Яскравість [освітленої частини Місяця] зростає в напрямку до Сонця. Наприкінці світлого півмісяця ближча половина освітлена, а інша половина темна. Відтак, висоту рогів півмісяця можна обчислити.— Plofker, Kim (2007). "Mathematics in India". The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A Sourcebook. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-11485-9.
Брамагупта пояснює, що оскільки Місяць ближче до Землі, ніж Сонце, ступінь освітленості Місяця залежить від взаємного розташування Сонця та Місяця, і його можна обчислити, виходячи з величини кута між цими двома небесними тілами.
Важливим внеском Брамагупти в астрономію є методи розрахунку положення небесних тіл з плином часу (ефемериди), їх сходів та заходів, сполучень, а також розрахунку сонячних та місячних затемнень. Брамагупта критикував уявлення пуранічної космології про те, що Земля є пласкою або порожнистою. Він стверджував що Земля і небо мають сферичну форму і що Земля рухається. 1030 року газневідський астроном Аль-Біруні у своїй праці «Та'ріх аль-Гінд», прокоментував роботу Брамагупти. Біруні зазначав, що на зауваження критиків теорії кулястої Землі («Якби це було так, то камені та дерева падали б із Землі») Брамагупта відповів:
«Навпаки, якби це було не так, то Земля не могла б зберігати свою форму навіть протягом хвилин. […] Усі важкі речі притягуються до центру землі […] Земля однакова з усіх боків. Всі люди на Землі стоять, і всі важкі речі падають на землю за законом природи, так влаштована природа Землі, щоб притягувати та тримати речі, так як природа води — текти, вогню — горіти, вітру — приводити в рух… Земля — це єдина низька річ, всі предмети завжди повернуться до неї з будь-якого напрямку, куди б ви їх не кинули, і ніколи не піднімуться вгору від Землі».— Брамагупта, Брахма-спхута-сіддханта (628) (cf. al-Biruni (1030), Indica)
Про силу тяжіння Землі Брамагупта говорив:
«Тіла падають на землю, оскільки це в природі Землі — притягувати їх, так само як в природі води — текти.»— Thomas Khoshy, Elementary Number Theory with Applications, Academic Press, 2002, p. 567. ISBN 0-12-421171-2.
Основна праця Брамагупти, «Брахма-спхута-сіддханта» (628), містить 25 розділів:
- Про стан земної кулі і форму неба та Землі.
- Про обертання світил і про визначення часу; про те, як знаходити середні положення світил; про визначення синуса дуги.
- Про складання таблиці світил.
- Про три проблеми, а саме: про тіні, про частину дня, що минула, і про гороскопи; а також про те, як виводити одне з них з іншого.
- Про те, як світила з'являються з-за проміння Сонця і як вони ховаються за ним.
- Про те, як показується молодий Місяць, і про його два роги.
- Про затемнення Місяця.
- Про затемнення Сонця.
- Про тіні Місяця.
- Про сполучення та протистояння світил.
- Про широти світил.
- Про критику того, що міститься у книгах та таблицях, і про розрізнення правильного від неправильного.
- Про арифметику та її застосування в обчисленні відстаней і в інших випадках.
- Про уточнення середнього положення світил.
- Про виправлення таблиці світил.
- Про точне дослідження трьох проблем.
- Про відхилення затемнень.
- Про точне визначення появи молодого Місяця і його двох рогів.
- Про метод «куттака».
- Про розрахунки в розмірах віршів та метриці.
- Про кола та інструменти.
- Про чотири виміри часу — за Сонцем, за сходом, за Місяцем і за місячними станціями.
- Про знаки для чисел і цифр у віршованих творах із цього предмету.
- Про доведення, що не використовують математики.
771 року математик і філософ Ібрахім аль-Фазарі переклав «Брахма-спхута-сіддханта» арабською. Переклад, виконаний у вигляді таблиць — зіджу — з необхідними поясненнями та рекомендаціями, отримав назву «Великий Сіндгінд». Відомо, що цією роботою користувався перський математик аль-Хорезмі (770—850) для написання своїх праць з астрономії («Зідж аль-Хорезмі») та арифметики («Книга про індійську арифметику»). Вважають, що переклад останньої XI столітті латиною відіграв вирішальну роль у поширенні позиційної системи числення[17][18].
У VII—IX столітті «Брахма-спхута-сіддханта» переклали китайські математики (відомо принаймні чотири переклади), що дозволило поширити десяткову систему серед китайських вчених[4]. У 1817 році Генрі Томас Колбрук переклав дві математичні глави англійською[9].
Друга наукова праця Брамагупти, «Кхандакхадьяка» (665), також є фундаментальною працею з астрономії[19]. Вона містить 8 глав. У ній Брамагупта уточнив й спростив низку методик астрономічних розрахунків, користуючись багато в чому системою, яку запропонував Аріабхата[20]. Крім цього, вона включає інтерполяційну формулу для обчислення синусів[7]. У VIII столітті «Кхандакхадьяку» перекладено арабською під назвою «Арканд»[20].
Коментарі до «Кхандакхадьяки» написано в 864, 966, 1040, 1180 роках, деякі з них не збереглись. Саму книгу надруковано в Калькутті в 1925 та 1941 роках. 1934 року Сенгупта[en] переклав її англійською[9].
- Тотожність Брамагупти
- Інтерполяційна формула Брамагупти
- Теорема Брамагупти
- Формула Брамагупти
- Індійська астрономія
- ↑ Sachau, Edward C. (2013), Alberuni's India, Routledge, с. 156, ISBN 978-1-136-38357-1, архів оригіналу за 5 грудня 2021, процитовано 15 грудня 2021
- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ https://books.google.cat/books?id=aBHSc2hTfeUC&pg=PA181 — С. 181.
- ↑ а б Pearce Ian. Brahmagupta, and the influence on Arabia. MacTutor History of Mathematics archive. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 20 серпня 2013.
- ↑ Brahmagupta, Bhaskara, Henry-Thomas Colebrooke, 1817, с. xxxv-xxxvi.
- ↑ Brahmagupta. Encyclopedia of World Biography. 2006. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 20 серпня 2013.
- ↑ а б в г д J J O'Connor and E F Robertson. Brahmagupta. MacTutor History of Mathematics archive. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 20 серпня 2013.
- ↑ Plofker, 2007, с. 418—419.
- ↑ а б в Brahmagupta. Complete Dictionary of Scientific Biography. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 20 серпня 2013.
- ↑ Plofker, 2007, с. 428—434.
- ↑ Michael John Bradley The Birth of Mathematics: Ancient Times to 1300. — Publisher Infobase Publishing, 2006. — P 70, 85. — ISBN 0816054231
- ↑ Прасолов В. В. Задачи по планиметрии, в 2-х ч. — М.: Наука, 1986.
- ↑ Энциклопедический словарь юного математика, 1985.
- ↑ Joseph, George G. (2000). [https://books.google.co.uk/books?id=c-xT0KNJp0cC The Crest of the Peacock]. Princeton, NJ: Princeton University Press. с. 285-286. ISBN 0-691-00659-8..
- ↑ Brahmagupta, and the influence on Arabia [Архівовано 2013-07-02 у Wayback Machine.]. Retrieved 23 December 2007.
- ↑ Plofker, Kim (2007). «Mathematics in India». The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A Sourcebook. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-11485-9.
- ↑ Young, M. J. L.; Latham, J. D.; Serjeant, R. B. (2 листопада 2006), Religion, Learning and Science in the 'Abbasid Period, Cambridge University Press, с. 302—303, ISBN 978-0-521-02887-5, архів оригіналу за 14 квітня 2021, процитовано 15 грудня 2021
- ↑ van Bladel, Kevin (28 листопада 2014), Eighth Century Indian Astronomy in the Two Cities of Peace, у Asad Q. Ahmed; Benham Sadeghi; Robert G. Hoyland (ред.), Islamic Cultures, Islamic Contexts: Essays in Honor of Professor Patricia Crone, BRILL, с. 257—294, ISBN 978-90-04-28171-4, архів оригіналу за 14 квітня 2021, процитовано 15 грудня 2021
- ↑ Takao Hayashi. Brahmagupta. Британська енциклопедія. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 20 серпня 2013.
- ↑ а б Katz V. J., Imhausen A. История человечества. — Издательский дом Магистр-Пресс, 2003. — Т. IV. VII-XVI века. — P. 410-412. (рос.)
- Brahmagupta, Bhaskara, Colebrooke H.-T. Algebra, with arithmetic and mensuration, from Sanscrit of Brahmagupta and Bhascara. — John Murray, 1817. — 378 p. (англ.)
- Plofker K. Mathematics in India // The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A sourcebook / Editor Katz V. J. — Princeton University Press, 2007. — 685 p. (англ.)
- Ван дер Варден Б. Л. Уравнение Пелля в математике греков и индийцев. / Успехи математических наук. — 1976. — Т. 31. — С. 57-70.
- Володарский А. И. Очерки истории средневековой индийской математики. — М. : Наука, 1977. — 187 с.
- Юшкевич А. П. История математики в средние века. — М. : Физматгиз, 1961.
- Gupta, Radha Charan (2008), Brahmagupta, у Selin, Helaine (ред.), Encyclopaedia of the History of Science, Technology, and Medicine in Non-Western Cultures, Springer, с. 162—163, ISBN 978-1-4020-4559-2, ISBN 1-4020-4425-9, архів оригіналу за 6 березня 2017, процитовано 6 травня 2017
- O'Leary, De Lacy (2001) [first published 1948], How Greek Science Passed to the Arabs (вид. 2nd), Goodword Books, ISBN 8187570245
- Plofker, Kim (2007), Mathematics in India, The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A Sourcebook, Princeton University Press, ISBN 978-0-691-11485-9, архів оригіналу за 12 вересня 2017, процитовано 6 травня 2017
- Stillwell, John (2004), Mathematics and its History (вид. Second), Springer Science + Business Media Inc., ISBN 0-387-95336-1, архів оригіналу за 12 вересня 2017, процитовано 6 травня 2017
- Hockey, Thomas, ред. (2007), Brahmagupta, Biographical Encyclopedia of Astronomers, Springer Science & Business Media, с. 165, ISBN 0387304002
- Bose, D. M.; Sen, S. N.; Subbarayappa, B. V. (1971), A Concise History of Science in India, New Delhi: Indian National Academy of Science, с. 95—97, архів оригіналу за 8 грудня 2015, процитовано 22 лютого 2019
- Bhattacharyya, R. K. (2011), Brahmagupta: The Ancient Indian Mathematician, у B. S. Yadav; Man Mohan (ред.), Ancient Indian Leaps into Mathematics, Springer Science & Business Media, с. 185—192, ISBN 978-0-8176-4695-0, архів оригіналу за 30 березня 2019, процитовано 6 травня 2017
- Boyer, Carl B. (1991), A History of Mathematics, John Wiley & Sons, Inc, ISBN 0-471-54397-7
- Cooke, Roger (1997), The History of Mathematics: A Brief Course, Wiley-Interscience, ISBN 0-471-18082-3, архів оригіналу за 12 вересня 2017, процитовано 6 травня 2017
- Еремеева А. И., Цицин Ф. А. История астрономии (основные этапы развития астрономической картины мира). — М. : Изд. МГУ, 1989. — 349 с..
- Квадратное уравнение; Квадратный трёхчлен // Энциклопедический словарь юного математика / Сост. А. П. Савин. — М. : Педагогика, 1985. — С. 133-136.
- Brahmagupta's Brahma-sphuta-siddhanta [Архівовано 16 липня 2011 у Wayback Machine.] edited by Ram Swarup Sharma, Indian Institute of Astronomical and Sanskrit Research, 1966. English introduction, Sanskrit text, Sanskrit and Hindi commentaries (PDF)
- Algebra, with Arithmetic and mensuration, from the Sanscrit of Brahmegupta and Bháscara [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.], translated by Henry Thomas Colebrooke.
- Brahmagupta Brahma-Sphuta-Siddhanta [Архівовано 8 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. — New Delhi, 1966.