Геологія Уругваю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серро Батові ерозійний залишок, що складається із заливного базальту, що перекриває осадові породи.
Приблизне розташування під час мезопротерозою (близько 1.3 млрд тому) кратонів Південної Америки і Африки

Геологія Уругваю поєднує райони щитових одиниць, докембрійського періоду з районом вулканічних порід, вивержених під час Крейдового періоду та рясних осадових фацій, найстаріші з яких датуються девоном. До великих подій, які сформували геологію Уругваю, належать трансамазонський орогенез (2000 мільйонів років тому (млн.р.)), розпад Родінії (700–500 млн.р.) та відкриття Південної Атлантики (~ 145 млн.р.).

Регіон щита[ред. | ред. код]

Докембрійський щит в Уругваї включає частину кратону Ріо-де-ла-Плата[en], велику площу стійкої кристалічної фундаментної породи, що лежить в основі Уругваю, великі райони східної Аргентини та південної Бразилії. Щит в Уругваї має назву Ріо-Гранде-ду-Сул — Уругвайський щит і включає частину Південної Бразилії. [1]Хоча кратон Ріо-де-ла-Пдата лежить в основі практично всього Уругваю, він проявляється лише на півдні та сході країни, оскільки в інших частинах країни він покритий молодшими вулканічними породами або осадовими відкладеннями. Щит сформувався під час двох орогенних подій; 2000 мільйонів років тому (млн.р.) для західної частини та ще 700–500 млн.р. для східної частини. [2] Пізніша орогена подія є результатом зрощення блоків і террейнів в період після розпаду Родинії, коли в Сан - Франциско і Ріо-де-ла-Плата сформували єдину плиту на заході Адамасторського океану[en].[3] Східну частину уругвайського щитового регіону перетинають дві великі зсувні зони обидві прямують приблизно у напрямку північ-південь, пряма зона зсуву Саранді-дель-Ї-Піріаполіс[en] і синістральна зона зсуву Сьєрра-Балена[en].

На захід від зони зсуву Саранді-дель-Ї, кратон Ріо-де-ла-Плата зазнав інтрузії пізній палеопротерозойського Уругвайський дайковий рой. [4]

Осадові утворення[ред. | ред. код]

Після складання остаточної конфігурації щита територія Уругваю була покрита кількома осадовими утвореннями - від девонських пісковиків до четвертинних лесів. Всі осадові утворення охоплюють країну не повністю, оскільки аккумуляція не є рівномірною, а ерозії мають очищені поверхні, струмки та береги.

Осадові гірські породи нижнього девону зустрічаються в центральній частині Уругваю, піддаючись вузькій східно-західній та північній орієнтованій смузі. Верхня більш досліджена частина цієї послідовності складається з пісковика. Протягом пізнього палеозою територія Уругваю зазнала впливу заледеніння Кару, а згодом була покрита крижаними часточками великого льодовикового покриву, що покривав значні частини Гондвани. З цим заледенінням були пов’язані льодовикові смуги на сланцях і варвоподібних відкладах, виявлені в Уругваї. [5]

На ранніх стадіях рифтингу в Південній Атлантиці район південної частини плато Парани зазнало плавного підняття, яке відхилило відкладення в область Такуарембо в Уругваї. Ці зміни призвели до формування утворень Ітакуанбу і Такуарембо в період середньої юри до ранньої крейди. Частини формації Такуарембо збереглися завдяки частині пасток Парани, арапейських базальтів, які вивергались 132 млн. р. і покрило відкладення. [6]

Паранські пастки[ред. | ред. код]

На півночі Уругваю вулканічні породи з провінції континентального паводку базальту Парани утворюють велику літологічну одиницю, що виходить за межі Уругваю в Аргентину та Бразилію, а частина її зараз лежить в Намібії з іншого боку Атлантики через тектоніку плит. Цей вулканічний матеріал вивергався у крейдовий період під час утворення Південної Атлантики і був пов’язаний зі шлейфом Тристан-да-Кунья. [7] Основну частину цього вулканічного матеріалу становить базальт, але є і риоліти. З цим вулканізмом пов’язані також вторгнення сиєніту та інших гранитоїдних інтрузий, що виступають у вигляді відслонень у невеликих районах Південно-Східного Уругваю. [8] Хоча вулканічні породи вулканізму Парани лежать в основі більше половини Уругваю, вони у багатьох районах були вкриті більш молодими відкладеннями, так що лави лише виростають як геологічна провінція на північному заході Уругваю. [9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Butler, Louis W. 1970. Shallow structure of the Continental Margin, Southern Brazil and Uruguay. GSA Bulletin.
  2. ↑ Bossi, Jorge; Gaucher, Claudio (2004), The Cuchilla Dionisio Terrane, Uruguay: An Allochthonous Block Accreted in the Cambrian to SW-Gondwana, Gondwana Research, 7 (3): 661—674, doi:10.1016/S1342-937X(05)71054-6
  3. ↑ Benjamin Bley de Brito Neves, Mário da Costa Campos Neto and Reinhardt Adolfo Fuck. 1999. From Rodinia to Western Gondwana: An approach to the Brasiliano-Pan African Cycle and orogenic collage [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Mazzucchelli, Maurizio; Rivalenti, Giorgio; Piccirillo, Enzo Michele; Vitorio Girardi, Vicente Antonio; Civetta, Lucia; Petrini, Riccardo (1995). Petrology of the Proterozoic mafic dyke swarms of Uruguay and constraints on their mantle source composition. Precambrian Research. 74 (3): 177—194. doi:10.1016/0301-9268(95)00014-V.
  5. ↑ Lawrence A. Frakes and John C. Crowell. 1969. Late Paleozoic Glaciation: I, South America, GSA Bulletin
  6. ↑ Perea, Daniel; Soto, Matías; Veroslavsky, Gerardo; Martínez, Sergio; Ubilla, Martín (2009), A Late Jurassic fossil assemblage in Gondwana: Biostratigraphy and correlations of the Tacuarembó Formation, Parana Basin, Uruguay, Journal of South American Earth Sciences, 28 (2): 168, doi:10.1016/j.jsames.2009.03.009
  7. ↑ Stewart, Kathy; Turner, Simon; Kelley, Simon; Hawkesworth, Chris; Kirstein, Linda; Mantovani, Marta (1996), 3-D,40Ar-39Ar geochronology in the Paraná continental flood basalt province, Earth and Planetary Science Letters, 143: 95, doi:10.1016/0012-821X(96)00132-X
  8. ↑ Lustrino, M.; Gomes, C.B; Melluso, L.; Morbidelli, L.; Muzio, R.; Ruberti, E. and Tassinari, C.C.G. Early Cretaceous Magmatic Activity in Southeast Uruguay: Trace Elements and Sr-Nd Isotopic Constraints Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2011. Процитовано 12 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ David S. Thiede and Paulo M. Vasconcelos. 2010. Paraná flood basalts: Rapid extrusion hypothesis confirmed by new 40Ar/39Ar results [Архівовано 26 червня 2014 у Wayback Machine.]. Geology vol 38.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геологія_Уругваю&oldid=36181851