Друга англо-бірманська війна
| Друга англо-бірманська війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Англо-бірманські війни | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Британська імперія
|
Бірманська імперія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
| Історія М'янми[п] |
|---|
 |
|
|
|
|
|
Список столиць[en] • Бірманські хроніки[en] |
Друга англо-бірманська війна проходила з 1852 по 1853 рік під час правління царя Паган Міна. Війна призвела до істотного збільшення захоплених територій і розширення колоніальних володінь Британської імперії.
Ост-Індійська компанія приступила до енергійних заходів у 1851 році, коли в Рангуні були прийняті по відношенню до британських купців різні заходи, які обмежували їх свавілля. Бірманський намісник у Рангуні порушив мирний договір, зажадавши від британських комерційних суден і негоціантів сплати нових митних зборів та податків й став поводитися, з британськими купцями, які чинили опір його розпорядженням, як зі звичайними злочинцями.
У листопаді 1851 року перед Рангуном з'явилася британська ескадра, що зажадала задоволення і винагороди за заподіяні купецтву збитки. Король був змушений підкоритися, але це було лише для вигляду, щоб виграти час і переконати британців у їх безпеці, що, в свою чергу, могло утримати британців від будь-яких приготувань до нападу, а самі тим часом діяльно готувалися до визвольної війни та стягнули по обидві сторони армію, як повідомлялося, близько 150 тисяч осіб. Коли ультиматум генерал-губернатора лорда Делхузі 1852 року, у якому він категорично зажадав задоволення, залишився без відповіді, британський флот з'явився біля берегів Бірми з десятитисячним десантом під керівництвом генерала Годвіна.
5 квітня британські війська захопили Мартабан, 12 квітня — Рангун, а через два дні — пагоду Шведагон, 19 травня після важких боїв було зайняте місто Пантейн, а 3 червня — Пегу, пагода Швемодо була взята у важкому бою.
Після цього настали сезони дощів, керівництво Ост-Індійської Компанії схвалило хід війни і анексію Нижньої Бірми і дельти річки Іраваді. Лорд Делхузі, ознайомившись із ситуацією, вирішив відмовитися від походу на Аву і повного завоювання всього королівства, обґрунтувавши це військовими та економічними міркуваннями.
Підготувавшись до осінніх військових дій, британці зайняли 3 жовтня Пром, придушивши слабкий опір бірманських військ. На початку грудня лорд Делхузі сповістив короля Паган Міна про приєднання всієї провінції Пегу до Британської імперії.
20 січня 1853 року була випущена прокламація про анексію і війна закінчилася без підписання миру.
У цей же час вибухнула палацова революція; короля було скинуто, і на престол вступив його брат Міндон — Мін (1853–1878), з яким і було укладено перемир'я на наступних умовах:
- Межа британських володінь визначається у Міадаї,
- Полонені британці відпускаються,
- Судноплавство по Іраваді відкривається для торгівців у столиці Мандалай;
- Визнана юрисдикція дипломатичних агентів по відношенню до англо-індійських підданих.
Після цього відновилися торговельні відносини з британцями аж до нового конфлікту в 1885 році.
- Индийские войны англичан // Военная энциклопедия: в 18 т. / под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб. : Товарищество И. В. Сытина, 1911—1915.
- British regiments Second Anglo-Burmese War
- Stephen Luscombe (photos) Burma: The Second War [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |