Каракурт (село)
село Каракурт | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Вулиця села | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Одеська область | ||||
Район | Болградський район | ||||
Тер. громада | Василівська сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA51060070050065222 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1811 | ||||
Колишня назва | Жовтневе | ||||
Населення | 2405 | ||||
Площа | 2,97 км² | ||||
Густота населення | 911,45 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 68751 | ||||
Телефонний код | +380 4846 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 45°38′1″ пн. ш. 28°42′18″ сх. д. / 45.63361° пн. ш. 28.70500° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
24 м | ||||
Водойми | р. Карасулак | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 68751, Одеська обл., Болградський р-н, с. Каракурт, вул. Арнаутська, 74 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Каракурт (алб. Karakurti, гаг. Karakurt, рум. Caracurt) — село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Населення становить 2405 осіб.[1]
За радянських часів село дістало назву Жовтневе, на честь Жовтневого перевороту. Село було внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[2]. Відтак з 2016 року селу було повернено історичну назву.
Розташоване за 7 км від районного центру та за 14 км від залізничної станції Болград. Через село проходить автодорога Одеса — Рені. Дворів — 793, населення — 2707 осіб. Сільраді підпорядковане село Новий Каракурт.
Село засноване 1811 року арнаутами — переселенцями з Добруджі, куди вони в свою чергу потрапили з півдня Албанії, і спочатку мало назву Каракурт. 1945 року було перейменовано у Жовтневе.[3] У 2016 було повернуто історичну назву. 1861—1862 років частина мешканців села переселилася далі на схід, заснувавши нові албанські села на території сучасного Приазовського району Запорізької області: Тююшки, Джандран і Таз.
З 1867 р. громада селища мала власну печатку з гербом — зображенням виноградного грона.
В околицях села виявлено залишки поселень епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), раннього заліза (VIII—VII ст. до н. е.), перших століть нашої ери і два поселення періоду Київської Русі (X—XI ст.).
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2775 осіб, з яких 1318 чоловіків та 1457 жінок.[4]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2707 осіб.[5][6]
Нині в селі компактно проживає албанська спільнота. В школі вивчається албанська мова, діють різноманітні фольклорні гуртки, підтримується зв'язок з Албанією.[7]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5][8]
Мова | Частка, % | Осіб |
---|---|---|
албанська | 48,60 | 1322 |
болгарська | 18,47 | 500 |
російська | 15,11 | 409 |
гагаузька | 11,49 | 311 |
українська | 4,62 | 125 |
румунська | 1,37 | 37 |
білоруська | 0,07 | 2 |
вірменська | 0,04 | 1 |
Герб представляє собою щит двічі скошений зліва. У першому лазуровому полі летять три срібні голуби. У другому червоному срібна селянська хата. У третьому зеленому срібне гроно винограду. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.
На території села Каракурт розміщений плем-репродуктор ТОВ «Агропрайм Холдинг» який займається розведенням та реалізацією свиней породи ландрас, а також іншими породами свиней.
В поселенні народилися:
- Дерментлі Федір Семенович (1937—2013) — український промисловець, економіст, керівник «Харцизького трубного заводу» з 1986 по 2013 рік, кандидат економічних наук, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесний громадянин міста Харцизька.
- Михаїл Пейков (нар. 1941) — болгарський художник.
Поблизу села створено ентомологічний заказник місцевого значення «Жовтневий».
-
Церква Різдва Богородиці
-
Старі споруди у селі
-
На вулиці села
-
Одна з вулиць
-
Вівці на подвір'ї
- ↑ Паспорт громади | Василівська громада, Одеська область, Болградський район. vasylivskagr.gov.ua (укр.). Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ а б Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України. socialdata.org.ua (укр.). Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ В Жовтневом побывал консул Албании [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- В. І. Наулко. Албанці // Радянська енциклопедія історії України. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, т. 1, с. 43-44.
- Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, с. 394.
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |