Ружин (селище)
| селище Ружин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Житомирська область | ||||
| Район | Бердичівський район | ||||
| Тер. громада | Ружинська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA18020130010019204 | ||||
| Основні дані | |||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 6 км² | ||||
| Населення | ▼4325 (01.01.2021)[1] | ||||
| Густота | 751 осіб/км²; | ||||
| Назва мешканців | ру́жинець ру́жинка ру́жинці | ||||
| Поштовий індекс | 13600 | ||||
| Телефонний код | +380 4138 | ||||
| Географічні координати | 49°43′24″ пн. ш. 29°13′17″ сх. д.H G O | ||||
| Висота над рівнем моря | 214 м | ||||
| Водойма | р. Роставиця
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Зарудинці | ||||
| До станції: | 10 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 108 км | ||||
| - автошляхами: | 111 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 13600, смт Ружин, вул. О. Бурди, 44 | ||||
| Карта | |||||
  Ружин | |||||
 Ружин | |||||
| |||||
|
| |||||
Ру́жин (пол. Różyn, їд. רוזשין (Ріжн)) — селище на Придніпровській височині, над річкою Роставицею (притока Росі), центр Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області. За 40 км від Бердичева. Колишні назви: Скоргородок, Щербів, Ружин (з 1591 року).
Селищем пролягають автошляхи: Т 0606 Р32.
За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 4 251 особу, з них українців — 2 729, росіян — 162, німців — 9, євреїв — 1 108, поляків — 170, інших — 73[2].
- 750 меш. (1796)
- 2 663 меш. (1863)
- 5 016 меш. (1897)
- 5 425 меш. (1900)
- 3 900 меш. (1970)
- 5 067 меш. (2001)
- 4 770 меш. (2009)
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 4962 | 97.93% |
| російська | 88 | 1.74% |
| вірменська | 5 | 0.10% |
| білоруська | 3 | 0.06% |
| польська | 3 | 0.06% |
| румунська | 1 | 0.02% |
| інші/не вказали | 5 | 0.09% |
| Усього | 5067 | 100% |
Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.
У 1399 році місто було дощенту спалено ханом Тимуром-Кутлуком, в 1416 році ці землі розтоптує емір Золотої Орди Едигей, а в 1482 — кримський хан Менглі-Гірей.
У 1569 році землі сучасного Ружина були приєднані до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує князю Михайлу Остафійовичу Ружинському (див. Ружинські) містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 році на Новий Ружин. По смерті князя 1592 року, маєтки відійшли до його брата — Кирика Ружинського.
У 1796 році після анексії Правобережної України Російською імперією, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.
У 1838 році Ружин вже мав велику єврейську громаду. Ружинський цадик був звинувачений владою в тому, що віддав розпорядження про страту двох людей. Коли стало відомо про вбивства, сотні євреїв були арештовані і піддані тортурам. 80 осіб постали перед судом; процес тривав півтора року. Шість голів громади були засуджені до довічної каторги, решта — до заслання у Сибір, всі засуджені зазнали биття, від якого близько 30 чоловік померло. Цадик перебував під арештом майже два роки проте був звільнений.
У 1863 році загальна чисельність населення ставила 2663 людей, більшість з яких були євреї. Відомо, що в 1880 році винзавод в місті був орендований сім'єю Шапіро, яка у 1896 році також орендувала паровий млин.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії мешкало 800 осіб, налічувалось 79 дворових господарств, існували православна церква, костел, синагога, католицька каплиця, 2 єврейські молитовні будинки, школа, поштова станція, 5 постоялих дворів, 8 постоялих будинків, 2 водяних млини та шкіряний завод[4].
Ружин був відомий високою якістю коней, що продавалися на Бердичівскому ярмарку.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4329 осіб (2065 чоловічої статі та 2264 — жіночої), з яких 1226 — православної віри, 2917 — юдейської[5].
У 1900 році в Ружині було 284 двора, де мешкало 5425 особи.
Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932-1933, який забрав життя мільйонів людей. Внаслідок Голодомору 1932—1933 за даними різних джерел, у районі загинуло 4386 чол. та 10 родин, імена яких на сьогодні встановлено[6].
Ружин був окупований нацистами 17 липня 1941 року. 10 вересня 1941 року нацистами біля Ружина розстріляно 750 євреїв — район старого аеродрому[7].
Повернутий комуністами в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей. З 1937 року і до нашого часу Ружин належить до Житомирської області.
27 лютого 1962 року Ружин було віднесено до категорії селищ міського типу[8].
В смт Ружин виходить щотижнева газета безкоштовних оголошень «Ружин на долонях», яка розповсюджується в смт Ружин та Ружинському районі.
- Неподалік від селища розташований лісовий заказник «Перепища».
- Ружин був одним з володінь старовинного русько-литовського князівського роду Ружинських, з яких вийшла низка провідників та батьків-засновників Війська Запорізького Низового.
- Князь Богдан Ружинський (пол. Bohdan Różyński) ( — ?, Ружин — 1576, Аслам-Кермен) — низовий запорозький гетьман (1575–1576). Популярний серед козаків гетьман, часи його гетьманства називають «золотими часами» козацтва.
- Прилуцький Петро Михайлович (нар.1910— †1987) — повний кавалер ордена Слави.[9]
- Нагорнюк Сергій Вікторович — керівник народного ансамблю народної пісні «Щербів» Ружинського районного будинку культури, заслужений працівник культури України[10].
- Винокур Іон Срульович — український археолог, історик, один з провідних дослідників черняхівської культури.
- Царук Ігор Васильович (1978—2023) — молодший сержант збройних сил України, учасник російсько-української війни.
-
У центрі селища, листопад 2008 року -
Автостанція у центрі селища, листопад 2008 року -
Районний будинок культури, листопад 2008 року -
Молитовний будинок баптистів у Ружині, листопад 2008 року -
Костел Тіла і Крові Ісуса -
Ружин, водяний млин
.JPG)
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.700. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ Яд Вашем (рос.). Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 29. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 17 жовтня 2020.
- ↑ Герої радянського союзу.
- ↑ Указ президента України 868—2019
- Газета безкоштовних оголошень «Ружин на долонях»
- Погода в смт Ружин
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Ружин на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Różyn (2) po obu brzegach Rastawicy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 874. (пол.)
- Rużyn (wiadomości dodane) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 47. (пол.)
- Ружинський цадик[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- Ruzhin, Ukraine (англ.)
- Ружин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
- Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. W., 1895.
