Буцманюк Юліан Лукич: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 31: Рядок 31:
Народився у [[Сморжів (Радехівський район)|с. Сморжів]] на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.
Народився у [[Сморжів (Радехівський район)|с. Сморжів]] на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.


[[1906]] року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села [[Конюхи (Козівський район)|Конюхи]] на [[Бережанський район|Бережанщині]]. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у [[Славське|Славську]] та [[Риків (Сколівський район)|Рикові]].  Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом Андрея Шептицького. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — [[Академія образотворчих мистецтв у Кракові|Краківській академії мистецтв]] (1908–1914).
[[1906]] року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села [[Конюхи (Козівський район)|Конюхи]] на [[Бережанський район|Бережанщині]]. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у [[Славське|Славську]] та [[Риків (Сколівський район)|Рикові]].  Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]]. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — [[Академія образотворчих мистецтв у Кракові|Краківській академії мистецтв]] (1908–1914).


Брав участь у реставрації Марійського костелу у Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського. 
Брав участь у реставрації Марійського костелу у Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського. 


З початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[1914]] року записався у [[Українські січові стрільці|легіон Українських Січових Стрільців]], став одним із активних дописувачів [[Пресова кватира УСС|Пресової Кватири]], фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку ХХ століття.<ref>{{Cite web|url=http://photo-lviv.in.ua/druzhba-myttsiv-zrujnovana-prystrastyu/|title=Дружба митців, зруйнована пристрастю|last=Софія|first=Легін|date=2016-07-19|language=uk-UA|accessdate=2016-07-19}}</ref> У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об’єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в [[Українська Галицька армія|Українській Галицькій Армії]] (до 1919&nbsp;р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР.<ref name="С5">''Петро Саварин.'' З собою взяли Україну…&nbsp;— С. 485.</ref>
З початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[1914]] року записався у [[Українські січові стрільці|легіон Українських Січових Стрільців]], став одним із активних дописувачів [[Пресова кватира УСС|Пресової Кватири]], фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку ХХ століття.<ref>{{Cite web|url=http://photo-lviv.in.ua/druzhba-myttsiv-zrujnovana-prystrastyu/|title=Дружба митців, зруйнована пристрастю|last=Софія|first=Легін|date=2016-07-19|language=uk-UA|accessdate=2016-07-19}}</ref> У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об’єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в [[Українська Галицька армія|Українській Галицькій Армії]] (до 1919&nbsp;р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР.<ref name="С5">''Петро Саварин.'' З собою взяли Україну…&nbsp;— С. 485.</ref> В 1920–1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан.


В 1920–1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан. Навчався в [[Празька академія образотворчих мистецтв|Празькій академії мистецтв]] (1923–1927).
З 1923 до 1927 навчався в [[Празька академія образотворчих мистецтв|Празькій академії мистецтв]].


З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «[[Рідна школа]]». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941–1944&nbsp;років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року&nbsp;— до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в [[Едмонтон]]і. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва. Слово мав, зокрема, Президент СКВУ [[Петро Саварин]].<ref name="С5" />
З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «[[Рідна школа]]». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941–1944&nbsp;років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року&nbsp;— до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в [[Едмонтон]]і. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва. Слово мав, зокрема, Президент СКВУ [[Петро Саварин]].<ref name="С5" />

Версія за 19:45, 23 липня 2016

Юліан Буцманюк
Народження 3 липня 1885(1885-07-03)
с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна)
Смерть 30 грудня 1967(1967-12-30) (82 роки)
Едмонтон, Канада Канада
Країна Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРКанада Канада
Приналежність  УСС,  УГА
Освіта Краківська академія мистецтв
Звання  Поручник (обер-лейтенант)
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди
Воєнний хрест (УНР)
CMNS: Буцманюк Юліан Лукич у Вікісховищі
Файл:Busmaniuk1952.jpg
Автопортрет, 1952
Ю. Буцманюк. Б. Хмельницький, І. Вишенський, І. Мазепа, Г. Гулевичівна та інші видатні православні України. Проповідь Івана Вишенського (розпис із монастиря Різдва Христова в Жовкві

Юліан Буцманюк (нар. 3 липня 1885, с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) — пом. 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада) — український і канадський художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка.

Життєпис

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Народився у с. Сморжів на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.

1906 року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села Конюхи на Бережанщині. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у Славську та Рикові.  Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом митрополита Андрея Шептицького. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — Краківській академії мистецтв (1908–1914).

Брав участь у реставрації Марійського костелу у Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського. 

З початком Першої світової війни 1914 року записався у легіон Українських Січових Стрільців, став одним із активних дописувачів Пресової Кватири, фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку ХХ століття.[1] У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об’єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в Українській Галицькій Армії (до 1919 р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР.[2] В 1920–1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан.

З 1923 до 1927 навчався в Празькій академії мистецтв.

З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941–1944 років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в Едмонтоні. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва. Слово мав, зокрема, Президент СКВУ Петро Саварин.[2]

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Творча спадщина

Найбільш відомими творами Юліана Бацманюка є розписи в стилі українського модерну:

Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.

Сім'я

  • Дружина: Ірина Чайківська.
  • Син: Богдан (нар. 1922).

Примітки

  1. Софія, Легін (19 липня 2016). Дружба митців, зруйнована пристрастю (укр.). Процитовано 19 липня 2016.
  2. а б Петро Саварин. З собою взяли Україну… — С. 485.

Література

  • Гах Ірина. Сторінки історії галицького церковного стінопису першої половини ХХ ст. До 130-річчя з дня народження Модеста Сосенка та 120-річчя з дня народження Юліана Буцманюка // Українське мистецтво Львова 1919–1939. — Львів, Галицька брама. № 1-3 (121–123) січень-березень 2005. — С. 19-20.
  • Бірюльов Юрій. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005.
  • Юліан Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця. Автори-упорядники І. Гах, О. Сидор. — Львів: Місіонер, 2006.
  • Петро Саварин. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1

Посилання