Нова Скварява

село Нова Скварява
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Жовківський район
Рада	Новоскварявська сільська рада
Основні дані
Засноване	1633
Населення	1,174
Площа	2,708 км²
Густота населення	433,53 осіб/км²
Поштовий індекс	80353
Телефонний код	+380 3252
Географічні дані
Географічні координати	50°02′14″ пн. ш. 23°52′30″ сх. д.
Водойми	р. Свиня
Місцева влада
Адреса ради	80353, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Нова Скварява
Карта
Нова Скварява
Нова Скварява
Мапа
Нова Скварява у Вікісховищі

Нова́ Скваря́ва — село у Жовківському районі Львівської області. Поштовий індекс села Нова Скварява: 80353.

Географія

Середня висота села над рівнем моря — 287 метрів. Поблизу розташовані:  Фійна, Стара Скварява, Глинськ, Мокротин, Крехів, Крута Долина, Майдан, Тернів, Липники. 

Історія

Село засноване в кінці XIV ст. — на початку XV ст. Першими поселенцями були вихідці зі Старої Скваряви. Село Нова Скварява було осаджено на волоському праві і назване спочатку Чайкова Воля. Проте ця назва не прижилася. Біля Нової Скваряви відкрито кладовище бронзової доби X–VIII ст. до н. е.

Нова Скварява (пол. Skwarzawa Nowa) — село, належало до Жовківського повіту, 7 км на пд.-зах. від Жовкви. Мальовнича Нова Скварява — село не маленьке (понад 1,1 т. м.). Координати:  50°02′14″ пн. ш. 23°52′30″ сх. д.

Населений пункт з назвою Скварява виник, очевидно, в XIII–XIV ст. за часів Галицько-Волинської держави на території, яка до утворення єдиного Галицького князівства входила до складу Звенигородської землі. Існує легенда щодо виникнення назви Скварява. Вона свідчить, що в середні віки на терени села на відпочинок та полювання приїжджали князі та бояри. Тут на вогні вони смажили, чи як тоді говорили, скварили м'ясо чи сало. Від слова скварити і пішла назва Скварява. 

На північ лежить Руда Крехівська, на північний схід Глинськ, на схід Стара Скварява, на південь Мокротин і Поляни, на захід Фійна і Крехів. Село лежить в басейні Бугу. На півдні утворюється потік Свиня і пливе на пд. схід до Старої Скваряви, приймаючи на території села декілька малих потічків; на південь від джерел Свині утворюється в лісі с. Поляни правобічна її притока потік Росохи і пливе на схід в основному вздовж кордону села. Північною частиною села пропливає потік Фійна. Сільська забудова лежить в долині Свині. На південь від села стоїть група будинків Завади, на пн.-зах. Копань (не існує), на північ Гута. Південно-західна частина села заліснена (Полянський ліс з «Кам'яною Горою», висотою 404 м).

В 1880 році було 197 будинків, 1087 жителів в гміні, 3 будинки, 42 жителі на території двору. (893 греко-католики, 200 римо-католиків, 33 євреї, 3 інших віросповідань; 891 русин, 197 поляків, 55 німців). Парафія римо-католицька була в Жовкві, греко-католицька була в селі, Жовківського деканату, Перемишльської дієцезії. До парафії належала Стара Скварява. У селі була церква і однокласна школа. Знаходяться тут поклади бурого вугілля і каменю пісковика.

У 1879 р. в селі проживав Іван Франко.

Довгий час була королівщиною, а потім входила до маєтностей Жолкевських та Собєських. Княгиня Марія Кароліна з Собєських де Бульйон (фр. de Boullion) — донька короля Яна III — продала «Жовківський ключ» з обома селами у 1740 р. князю Михайлу Радзивіллу. Наприкінці XVIII ст. Радзівілли розпродали всі маєтності, які дісталися їм від Собєських — Нову Скваряву придбали Болоз-Антоневичі зі Станиславова — шляхетський рід вірменського походження, які отримали у 1789 році від цісаря Йозефа ІІ австрійське дворянство.

На початку XIX століття нові власники села збудували тут збережений досі класицистичний маєток, оточений парком. Зведений у 1807 році класицистичний двір Юзефа Болоз-Антоневича хоч і зберігся, та вся старовина звідти за радянські роки вивітрилася. Бо, бачте, в панській резиденції зараз резиденція сільрадівська. В усіх десяти панських покоях. Витримані в єдиній стилістиці меблі з палацу були частково розграбовані у Першу світову. Напевно, як і олійні картини з XVIII ст. — переважно на міфологічні теми. Навколо палацику на горі Гарай колись простягався парк — не надто великий, проте там росло кілька ду-у-уже старих, кількасотлітніх дубів. Газон перед будинком був оточений трояндами.  До маєтку колись від Глинська вела алея, яка начебто ще походила з часів Яна ІІІ (див. фото праворуч).

Останньою власницею Нової Скваряви була Юлія з Жарських Семенська (Сємєнська). 

У селі чи в околиці були поклади вугілля, якими, зокрема, в 1899 році володів граф Роман Потоцьий.

Село під час воєн

У час Першої світової війни багато новоскварявців було мобілізовано до австрійського війська. А 19-го червня 1915 р. на теренах села відбувся бій між російськими військами, лінія оборонних яких проходила під Моцьківною і Щекотином та австрійсько-німецькими, які наступали з урочищ Копань та Корчунок. Після артпідготовки, що почалася о 4 год. ранку і кривавої січі перемогли останні. Російських убитих вояків поховали селяни в братській могилі при дорозі, а австрійці своїх у сусідньому селі Глинську на окремому цвинтарі.

У 1930 р. на західній околиці села (Кут) у новозбудованому будинку відкрито «Народний Дім», при якому працював драматичний гурток, а згодом товариство Сільський Господар. На хвилі національного піднесення у 1936 р. в Новій Скваряві було організовано осередок ОУН, який очолив Степан Кузьмин. Членами осередку стали Пилип Гук, Степан Яворівський, Микола Шавель, Степан Завада («Кожум'яка»). Чимало новоскварявців виборювали незалежність України в лавах ОУН, УПА. В увіковічнення їх пам'яті у центрі села нащадки збудували пам'ятник «Борцям за незалежність України».

Багато новоскварявців у час Другої світової війни воювало у Червоній Армії. Чимало їх полягло в Україні і за її межами. Після війни — масові виселення сімей новоскварявців до Сибіру, таборів ГУЛАГ'у, каральні акції енкаведистів проти мирного населення, яке підтримувало УПА.

Радянський період

Утвердившись таким чином радянська влада організувала в селі колгосп ім. Кірова. В 60-х роках почав курсувати автобус Львів — Нова Скварява, збудовано млин, пилораму (тартак), лазню, сільський клуб, школу.

Колгосп не маючи державної підтримки, занепав і перестав існувати.

Сучасна Нова Скварява

Жителі Нової Скваряви, як і впродовж тисячоліть, продовжують себе у своїх нащадках, виховують їх, вирощують хліб, плекають сади, будують житла, храми, співають пісень з вірою і надією на краще майбутнє. Тут живуть дуже привітні, гостинні і надзвичайно добрі люди, вони допомагають одне одному. У центрі села є школа. Вона досить велика, біля неї є сад. У школі навчається не дуже багато дітей. Село розвивається, багато молодих людей переїжджають жити сюди. У селі є інтернет.

Культурна спадщина

В Новій Скваряві наявні надзвичайно цікаві й рідкісні об'єкти культурної спадщини, якими є частково зруйновані оборонні укріплення військового табору середини XVII ст. та залишки склоробної гути і монастирища пізнього періоду середньовіччя. Вони при подальшому вивченні можуть стати окрасою давньої історії села, приваблюючи сюди шанувальників минулого рідного краю. Перший об'єкт розташований в урочищі Антонів берег, на пагорбі з рівною, незначно нахиленою до заходу вершиною приблизно трапецієподібної форми розміром 0,45 х 0,2 х 0,3 км. Пам'ятка захищена вздовж краю тераси ровом, валами і двома майже зруйнованими сучасними варварами земляними бастіонами. Останні локалізуються у східній (ширшій) частині узвишшя. Між ними, очевидно, знаходився в'їзд до табору.

Крім монастиря в Новій Скваряві на Горганах була церква Різдва Христового, посвячена 7 січня 1588 р. Майже через 2 століття на її місці було зведено церкву Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Освячено її 8 січня 1767 р. Ця церква була куплена у сс. Василіянок в місті Жовкві, де і була збудована у 1693 р. У ній був іконостас роботи Івана Рутковича. У 1932 р. цю церкву розібрали і трохи східніше збудували тимчасову, використавши вівтар старої. А в 1936 р. розпочалось будівництво кам'яної великої церкви, яке через заборону радянської влади, закінчилось вже в 1989 р. 4 жовтня цього року на свято Покрови Пресвятої Богородиці її було посвячено. У 1997 р. в час свята Пресвятої Трійці на присілку Гута посвячено каплицю. Її збудовано західніше колишнього монастиря.

Новоскварявські священики проводили значну культурно-просвітницьку роботу. Так у 1899 р. в селі було відкрито читальню Просвіти, яку очолив отець Йосиф Карапович, пізніше отець декан Володимир Утриско, отець Степан Гайда. Активним членом цього товариства був син новоскварявського пароха о. Луки Олеськіва — Йосиф. Він товаришував з Іваном Франком під час навчання у Львівському університеті і був найвірнішим його другом упродовж життя. З 14 липня до 14 вересня 1879 р. Іван Франко перебував у Новій Скваряві, проживав у сім'ї Олеськових. Тут він працював над підручником з економії «зрозумілої гімназистам», почав писати повість «Борислав сміється», зібрав чимало тутешніх приказок та пісень, які видав у багатотомнику «Галицько-руські народні приповідки», мріяв купити у Новій Скваряві клаптик землі і побудувати хату. Та не судилося.

До половини XX століття існувала тут дерев'яна церква з 1720 року, що має назву Втечі Пресвятішої Богородиці до Єгипту. Ця святиня була закуплена в 1767 році в Жовкві після розпуску тамтешнього монастиря василіянок і його перенесення на територію Нової Сваряви. У цій святині знаходився іконостас з жовківської церкви Господнього Народження. Цей пам'ятник, що тепер зберігається в Національному Музеї у Львові, виконаний був Іваном Рутковичем — відомим жовківським художником Яна III Собєського.

У селі також є хрестова в плані мурована церква Собору Богородиці, зведена у 1932–1939 рр. за проектом професора Лева Левинського. У радянський час храм не діяв, віруючим його повернули в 1989 р. 

Відомі люди

• Кароль Антоневич-Болоз — польський письменник і поет вірменського походження.
• Йосип Олеськів — уродженець села, видатний український учений, доктор філософії, професор натуральної історії, перекладач; значною мірою спричинився до полегшення життя українських емігрантів в Канаді, названий «українським Мойсеєм».

Див. також

• Зубрів дуб

Посилання

• Веб-сторінка села Нова Скварява

The settlement named Skvaryava was founded probably in XIII — XIY cent. in the period of Galych — Volyn State on the territory of Zvenygorod. According to an old legend the place was often visited by princes and boyars (princes` vassals) who came there for hunting. They used to bake or rather to fry their prey on a fire. Old Slavonic for «to fry» is «skvaryty». So the name originated from this word though a more probable version is related to the Slavonic and old Ruthenior «skvara» meaning «fire».