Мервичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мервичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада/громада Куликівська селищна рада
Код КОАТУУ 4622755607
Основні дані
Засноване до 1377
Населення 1187 осіб
Площа 22,96 км²
Густота населення 51,69 осіб/км²
Поштовий індекс 80370[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 49°59′36″ пн. ш. 24°02′04″ сх. д. / 49.99333° пн. ш. 24.03444° сх. д. / 49.99333; 24.03444Координати: 49°59′36″ пн. ш. 24°02′04″ сх. д. / 49.99333° пн. ш. 24.03444° сх. д. / 49.99333; 24.03444
Місцева влада
Карта
Мервичі. Карта розташування: Україна
Мервичі
Мервичі
Мервичі. Карта розташування: Львівська область
Мервичі
Мервичі

Ме́рвичі — село у Жовківському районі Львівської області. Належить до Куликівської селищної ради.

Історія[ред. | ред. код]

Документом, виданим 11 жовтня 1377 року в Перемишлі, надає Владислав, князь Опольський, львівським домініканам у власність села Кротошин, Зашків, Костеїв і 4 дворища з села Мервичі.[2]

1378 року визначив Владислав, князь опольський, кордони маєтку Зашківського, Костеївського і 4 дворищ у Мервичах, недавно перед тим львівським домініканським монахам подарованих[3].

За часів Речі Посполитої належало село до королівської власності у Львівській землі.

У люстрації з 1662 року (Рук. Осолінеум № 2834, стр. 100) можна прочитати: «Держава мервицька з селами: Мервичі, Смереків, Блищиводи, Передримихи, Мокротин, урочищем, яке називається Торговище, Артасів. Власницею цієї держави є Пані Барбара з Куропатник Граб'янчина… Село Мервичі здавна на 7 ланах посаджене. Підданих було 70. Тепер підданих, які на четвертях сидять, є 18. Окремо війт на четверті, від податку звільнений, який підданим наказує роботи до двору…».

На час написання «Географічного словника»:

Мервичі (пол. Mierzwica) — село, належало до Жовківського повіту, 9 км на пд.-зах. від Жовкви, на зах. від Куликова. На зах. лежить Візенберг (нім. Wiesenberg), на пн.-сх. Перемивки, на сх. Куликів, на пд. Костеїв, на пд.зах. Зарудці (обидва села у Львівському повіті). Води пливуть маленькими струмочками на пд.-сх. до Куликова і далі до Полтви. Сільська забудова лежить в зах. частині території (церква на висоті 275 м). 1880 року було 812 жителі в гміні. (Між ними 272 римо-католики). Парафія римо-католицька була в Візенбергу. Парафія греко-католицька була в селі, Жовківський деканат, Перемиська дієцезія. В селі була церква св. Івана Хрестителя, школа етатова однокласна і броварня. Мервичі давно славились своїм елітним хмелем, а Сярчинський згадував (рукопис в Осолінській бібл., № 1825), що вироблялось тут за його часів щороку 8 центнерів хмелю, який нічим не відрізнявся від найкращого чеського. Рорер (нім. Rőhrer) згадував в описі своєї подорожі, що тут були спроби садити ревінь (Rheum palmatum L.), але невдалі. За часів Речі Посполитої належало село до королівської власності у Львівській землі.

Теперішня церква с. Мервичі заснована у 1886 році старанням жителів села. Храм є мурованим. Від початку свого заснування церква була католицькою, однак у часи переслідування була переведена на православну і такою залишилася до 1991 року. Після виходу із підпілля у селі збудовано плебанію. Проведено ремонт церкви, встановлено підігрів підлоги, покрито його плиткою, помальовано церкву, ведуться оздоблювальні роботи.

На 1.01.1939 в селі проживало 1100 мешканців, з них 800 українців-грекокатоликів, 80 українців-римокатоликів (у присілках Черемішня і Гута), 10 поляків, 10 євреїв і 200 німців (частково сполонізовані)[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880—1902, t. 1-15.