Блищиводи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Блищиводи
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада/громада Зіболківська сільська рада
Код КОАТУУ 4622787203
Основні дані
Засноване 1420
Населення 309
Площа 0,869 км²
Густота населення 355,58 осіб/км²
Поштовий індекс 80360[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°03′00″ пн. ш. 24°04′23″ сх. д. / 50.05000° пн. ш. 24.07306° сх. д. / 50.05000; 24.07306Координати: 50°03′00″ пн. ш. 24°04′23″ сх. д. / 50.05000° пн. ш. 24.07306° сх. д. / 50.05000; 24.07306
Місцева влада
Карта
Блищиводи. Карта розташування: Україна
Блищиводи
Блищиводи
Блищиводи. Карта розташування: Львівська область
Блищиводи
Блищиводи

Блищиводи у Вікісховищі?

Блищи́води — село у Жовківському районі Львівської області. Належить до Зіболківської сільської ради. В селі збереглася дерев'яна церква Покрова Пр. Богородиці 1910.

Історія[ред. | ред. код]

Блищиводи (пол. Błyszczywody) — село, належало до Жовківського повіту, 8 км на схід від Жовкви, в лісистій, болотистій і піщаній околиці.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 і 1/4 лану (близько 56 га) оброблюваної землі[2].

В другій половині XIX ст. це село викупили німецькі колоністи, викопали рови, осушили ґрунт, і викорчувавши значну територію лісу, замінили його на орну ріллю. В 1880 році населення становило: 307 греко-католиків, 262 римо-католики, 120 протестантів, 10 ізраелітів; разом 999. До Блищиводів належав присілок Оплітна та німецька колонія Еренфельд (нім. Ehrenfeld). Належало до греко-католицької парафії в Смерекові, до римо-католицької в Куликові; власником був Ян Мюллер.

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі похований Красюк Микола Ігорович, український поет, який писав шрифтом Брайля.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жовківський район
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.

Бібліографія[ред. | ред. код]