Глинськ (Жовківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Глинськ
Успенська церква
Успенська церква
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада/громада Глинська сільська рада
Код КОАТУУ 4622782101
Основні дані
Засноване 1463
Населення 1,698
Площа 19,98 км²
Густота населення 84,98 осіб/км²
Поштовий індекс 80351[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°03′46″ пн. ш. 23°54′25″ сх. д. / 50.06278° пн. ш. 23.90694° сх. д. / 50.06278; 23.90694Координати: 50°03′46″ пн. ш. 23°54′25″ сх. д. / 50.06278° пн. ш. 23.90694° сх. д. / 50.06278; 23.90694
Місцева влада
Адреса ради 80351, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Глинськ
Карта
Глинськ. Карта розташування: Україна
Глинськ
Глинськ
Глинськ. Карта розташування: Львівська область
Глинськ
Глинськ

Глинськ у Вікісховищі?

Глинськ — село у Жовківському районі Львівської області. Лежить 5,5 км на захід від Жовкви, над річками Деревенькою і Бзинкою.

На південно-західній околиці села збереглося давньоруське городище XI — XIII ст. На думку багатьох вчених це є літописне місто Щекотов (ліс на місці городища зветься Щекотин), про яке згадується в Літописі Руському під 1242 роком:

« …Почувши ж [це і] зібравши воїв своїх, Данило й Василько скоро пішли на них. І він, [Ростислав], не видержав, вибіг із Галича до [города] Щекотова, а з ним утік Артемій, єпископ галицький, та інші галичани:

Та коли Данило й Василько гналися вслід за ним, вість прийшла йому, що татари вийшли вже із землі Угорської, ідуть у землю Галицьку, і тою вістю [Ростислав] спасся, а декількох із бояр його схоплено було…

»

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Глинсько належить до 1463 року, хоч постійне поселення тут було з часів Київської Русі.

Село Глинськ (пол. Glińsko) з присілками Черемішна, Бердиги, Завади, Зариська і Шарпанка, належало до Жовківського повіту.

В 1880 році було 1322 жителі, в тому числі 263 римо-католиків, які належали до парафії в Жовкві, 1043 греко-католики, решта євреї. Парафія греко-католицька була в селі, належала до Жовківського деканату, Перемишльської дієцезії.

В селі була копальня бурого кам'яного вугілля. Також була тут фабрика порцелянового посуду; ця фабрика виготовляла також люльки, які називались «стамбулками», та інші глиняні речі; вся ця продукція вивозилась і продавалась у Львові, по цілій Галичині, Поділлі, Буковині, Молдові та Румунії. Була тут також школа з одним вчителем та кредитна спілка робітників з копальні бурого кам'яного вугілля Фелікса Ланга. Порцеляновий посуд з фабрики в Глинську під час виставки у Відні в 1835 році був закуплений для цісарського двору.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У селі є Церква Успіння Пресвятої Богородиці (мурована, збудовано за проектом жовківського архітектора Романа Кєнзлера), дерев'яна дзвіниця оборонного типу 18 століття, римо-католицький костел.

На околиці села розташоване військове кладовище періоду Першої світової війни.

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
  • Ковшевич Р. Изследованіе положенія стариннаго города Руси Щекотова или Щекотина. — В кн.: Науковий сборник Галицко-русской Матицы. Львів, 1865, с. 111.
  • Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880—1902, t. 1-15.
  • Ланько Назар. Глинсько // Галтур