Зіболки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Зіболки
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада/громада Зіболківська сільська рада
Код КОАТУУ 4622787201
Основні дані
Засноване 1399
Населення 1201 особа
Площа 3,175 км²
Густота населення 378,27 осіб/км²
Поштовий індекс 80360[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°02′04″ пн. ш. 24°08′12″ сх. д. / 50.03444° пн. ш. 24.13667° сх. д. / 50.03444; 24.13667Координати: 50°02′04″ пн. ш. 24°08′12″ сх. д. / 50.03444° пн. ш. 24.13667° сх. д. / 50.03444; 24.13667
Місцева влада
Карта
Зіболки. Карта розташування: Україна
Зіболки
Зіболки
Зіболки. Карта розташування: Львівська область
Зіболки
Зіболки

Зіболки — село у Жовківському районі Львівської області. Належить до Зіболківської сільської ради. Перша згадка про село в історичних документах припадає на 1399 рік. З 1949 року по 1991 рік село мало назву Підлісне.

Історія[ред.ред. код]

Часи Королівства Польського та Речі Посполитої[ред.ред. код]

Село Зіболки станом на 1398 рік було власністю Петра Сніського. Король Владислав Ягайло дарував його в 1398 році якомусь Ярославові, в 1402 році перейшло у власність шляхтича Миколая, дідича Куликова. В 1543 році було проведене розмежування цього села. 1578 року було власністю белзького каштеляна Станіслава Журавніцького, 1632-го перейшло до Кшиштофа Журавніцького. 1634 року Станіслав Данилович та його дружина Зофія Жолкевська[2] купили Зіболки та Куликів за 40000 злотих польських. Власниками села були, зокрема, представники родів Жолкевських, Даниловичів, Собеських.

Часи Австрійських монархій[ред.ред. код]

Зіболки (пол. Dzibułki, разом з Бродом пол. Brod і Забавкою пол. Zabawka) — село, що належало до Жовківського повіту, 9 км від римо-католицької парафії в Куликові. Населення в 1880 році: всього 1304 мешканці, з них 1173 греко-католики, 92 римо-католики, 49 ізраелітів. В селі була етатова школа з одним вчителем. Велика земельна власність належала монастирю оо. Домініканів у Жовкві.

Друга світова війна[ред.ред. код]

22 березня 1945 під с. Зіболки відбувся бій, відомий як Бій під Жовквою.

Відділ УПА «Галайда-1» під командуванням сотенного «Перемоги» (Василяшко Василь), чисельність якого становила 167 вояків, протягом двох годин протистояв наступові двох полків Червоної армії, підсилених підрозділами НКВД. Успішно відбивши ворожі наступи, сотня прорвалася з оточення. В. Василяшко в бою був поранений у груди, але, попри це, холоднокровно командував проривом. Після короткого лікування він вже за кілька тижнів повернувся до командування своїм відділом. Наказом УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р. «Перемога» був нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом Головного Військового Штабу УПА ч. 2/45 від 27.04.1945 р. йому присвоєно ступінь хорунжого УПА.

Релігія[ред.ред. код]

Греко-католицька парафія[ред.ред. код]

На південь від села стояла на пагорбі дерев'яна церква, поставлена в 1796 році. Про давнішу церкву була легенда, що село Зіболки лежало раніше на схід від цього пагорбка, на якому церква стоїть. Після того як татари спалили село разом з церквою, люди більше не будували на старому місці, а перенесли село на захід, де тепер стоїть село і де раніше був ліс, так само, як і на цьому пагорбі. В лісі була капличка Святих апостолів Петра і Павла, які об'явилися в цьому місці, і в цій капличці відправлялись служби Божі, аж до часу, коли збудовано нову церкву, яка згоріла 1785 року. Доказом правдивості цієї легенди є те, що на празник в день Святих апостолів Петра і Павла люди з цілої околиці сходяться, тому що і давніше сходились до каплички святих апостолів, хоча теперішня церква названа на честь Святих Кузьми і Дем'яна. В лісі був дубовий хрест, який стояв на місці, на якому під час страшної епідемії в Жовкві в 1770 році велика кількість жовківських жителів, які втекли до лісу в Зіболках, загинули частково від голоду, частково від хвороби.[3] Жителі були греко-католицької віри, ізраелітів було 2 сім'ї. Частина села, що називається «Волохи», населена волоськими колоністами, напевно військовими полоненими, як це можна судити з їхніх прізвищ, наприклад Запинка, Чивара, Керкер і т. д. Є тут і інші колоністи, які мають прізвище «Турчин».

Парафія УГКЦ належала до Куликівського деканату УГКЦ наприкінці ХІХ століття.

Римо-католицька парафія[ред.ред. код]

Час первинної фундації парафії невідомий, є тільки згадка в засновних[4] актах костелу в Куликові. Згідно з нею, львівський латинський архієпископ Якуб Стрепа, посвячуючи Куликівський костел у 1398 році, записав йому зі своїх столових доходів десятину із Зіболок.

Дитячий табір[ред.ред. код]

Дитячий табір «Росинка» заснований 1976 року силами сільських господарств. Кожен колгосп Нестеровського (з 1991 року — Жовківський) району Львівської області збудував один будиночок (колибу) і табір розпочав своє існування.

В 1990-их роках табір приблизно на 10 років перебрав на себе УДЮМК Франківського району міста Львова. В цей період табір змінює свою назву на «Усмішка».

В січні 2003 року табір було повернуто в комунальну власність Жовківського району як позашкільний заклад. Дитячий табір повертає собі традиційну назву «Росинка».

У новітній період в таборі відпочиває протягом літа до тисячі школярів. Безкоштовно оздоровлюються діти-сироти і діти позбавлені батьківської опіки, діти з малозабезпечених сімей, призери районних та обласних олімпіад.

Дитячий табір має волейбольне, баскетбольне та футбольне поле, їдальню на 200 осіб, 50 будиночків на 200 осіб.[5]

Відомі люди[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жовківський район
  2. тут якась двозначність, бо його дружиною була Марина Семашко, а Софія Жолкевська — то його мати
  3. «Пам'ятники міста Жовкви», написана Садоком Барончем, С. 82.
  4. ерекційних
  5. Сайт табору «Росинка»
  6. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.108-109

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]