Станіславівка (Кам'янець-Подільський район)
село Станіславівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Хмельницька область |
Район | Кам'янець-Подільський район |
Тер. громада | Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA68020230150078721 |
Основні дані | |
Засноване | 1846 |
Населення | 113 |
Площа | 0,369 км² |
Густота населення | 306,23 осіб/км² |
Поштовий індекс | 32394 |
Телефонний код | +380 3849 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°38′2″ пн. ш. 26°44′13″ сх. д. / 48.63389° пн. ш. 26.73694° сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | 32394, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Врублівці |
Карта | |
Мапа | |
Станісла́вівка (раніше Баговицька Слобідка) — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Перейменоване, історично зафіксовано назву «Баговицька Слобідка». Стара назва походить від сусіднього села Баговиця, як його виселок, тобто «Слобідка» — у Східній Європі XVI—XVIII століття різновид поселення-колонії або новозасноване поселення.
Подільське село Станіславівка знаходиться на березі річки Баговиця за 10 кілометрів від міста Кам'янець-Подільський.
Станіславівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.
Перша згадка про поселення в 1840-их роках.
1898 року до складу Баговиці входили села Баговицька Слобідка, або ж тепер Станіславівка, та хутір Баговицький-Кордон. І якщо перші два поселення досі на своїх місцях, то хутір Баговицький-Кордон, що складався з трьох дворів, знаходився при впадінні річки Баговички в Дністер, тепер затоплений після будівництва ГЕС.
Часи УНР частини Української Галицької Армії на деякий час розташувалися в селах: Вербка, Безнісківці, Цівківці, Ходорівці, Янчинці, Кульчіївці, Баговиця, Станіславівка. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили жахливі події — Голодомор.
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.
З 1991 року в складі незалежної України.
З 14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення становить 113 осіб.
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11