Гринчук
| село Гринчук | |
|---|---|
_%D0%A3%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Жванецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1431 |
| Населення | 51 |
| Площа | 1,253 км² |
| Густота населення | 200,32 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32378 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°27′41″ пн. ш. 26°36′34″ сх. д. / 48.46139° пн. ш. 26.60944° сх. д.Координати: 48°27′41″ пн. ш. 26°36′34″ сх. д. / 48.46139° пн. ш. 26.60944° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32378, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Гринчук |
| Карта | |
  Гринчук | |
 Гринчук | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гринчу́к — село в Україні, у Жванецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Чому поселення має таку назву, мало хто відає, можливо від імені чи прізвища першопоселенця. Юхим Сіцінський згадував ще один топонім: Степаниківці, в 1431 році польський король Владислав II Ягайло дарував Франчку зі Степаниківців село в куті над Дністром. А Франчик назвав нову маєтність на честь власної малої батьківщини. Можливо бути, що ці Степаниківці це сучасне село Гринчук.
Географія[ред. | ред. код]
Наддністрянське село Гринчук розкинулося на лівому березі Дністра, за 31 кілометрів від Кам’янця-Подільського та за 14 кілометри від автошляху національного значення Н03.
Клімат[ред. | ред. код]
Гринчук знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено городище, воно належало давньоруському населенню і входило до складу Галицько-Волинського князівства.
Перша згадка про село датується від 1431 року.
В XVI-XVIII століттях село належало до кам'янецького староства.
В 1565 року село Гринчук орендує Костревський. В 1615 році документи фіксують нового власника, після татарських набігів ним стає Валентій Калиновський, розбудовувач Жванця і кам'янецький староста.
1672 році власник Мислишевський. Саме біля Гринчука Дністер форсували передові загони турецької армії, що йшли на Кам'янець. Жителі з села втекли.
Коли Кам'янеччина відійшла до Російської імперії у 1795 році, ці землі надали графу Аркадію Моркову і його нащадки володіли Гринчуком майже століття.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
У 1880-х село перейшло до Наталії Оболенської.
За польськими даними в 1882 році у придністровському Гринчуці проживало 574 жителів.
У 1890-х 510 десятин місцевої землі дісталися В. Харжевському, новий власник збудував палац «пана Харжевського», а поруч, фільварок зі стайнею, господарськими спорудами і кузню. За радянського часу маєток перетворили на школи, за часів незалежності продали у приватну власність. Станом на травень 2017 року, палац все ще потопав у бузку, так само занепадав і руйнувався.[1]
-
Палац Харжевського -
Палац Харжевського
.jpg)
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор, який забрав життя багатьох односельчан.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.
В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього частина села Гринчук затоплено в долині річки Дністер.
З 1991 року село в складі незалежної України.
8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
18 грудня 2017 року у селі відкрили поштове відділення Укрпошти.
28 травня 2022 року відбувся схід села, на якому 90% присутніх парафіян сільського храму проголосували «за» перехід до ПЦУ.[3]
24 червня 2022 року в селі в рамках деколонізації перейменовано вулиці: вул. Пушкіна — на вул. Дружби та вул. Гагаріна — на вул. Привітна.[4]
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 251 осіб.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
Релігія[ред. | ред. код]
- Церква Свято-Успенська (ПЦУ)
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Слободян Едуард Геннадійович (1986—2014) — молодший сержант, кулеметник 5-ї роти 2-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, Збройних сил України, загинув при виконанні обов'язків, під час війни на сході України між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски (Луганської області).[5][6]
- Григоришин Іван Леонтійович — білоруський учений у галузі електронної оптики й мікроелектроніки, доктор технічних наук.
Галерея[ред. | ред. код]
-
В'їзд у село -
Будинок культури -
Автобусна зупинка -
Сільська криниця
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НЕ НАШЕ СВЯТО.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- ↑ МИ БОРЕМОСЬ І МОЛИМОСЬ ЗА УКРАЇНУ.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ЖВАНЕЦЬКА ГРОМАДА ВЖЕ ПЕРЕЙМЕНУВАЛА ВУЛИЦІ.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Вдалося ідентифікувати десантника, який загинув ще в 2014 році. А з його побратимом прощатимуться завтра – не витримало серце [Архівовано 6 квітня 2018 у Wayback Machine.] матеріал газети Експрес, 6 березня 2018 р.
- ↑ Загиблого в 2014 році й ідентифікованого за ДНК воїна 80-ї бригади Едуарда Слободяна 12 квітня перепоховають у Кам'янці-Подільському [Архівовано 12 квітня 2018 у Wayback Machine.] матеріал інтернет-порталу Цензор.нет , 11 квітня 2018 року.
Посилання[ред. | ред. код]
- Hryńczuk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 194. (пол.) — S. 194. (пол.)
| |||||
