Береговий Георгій Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Тимофійович Береговий
Beregovoy.jpeg
Дата народження 15 квітня 1921(1921-04-15)
Місце народження Федорівка, Карлівський район, Полтавська область, УРСР
Дата смерті 30 червня 1995(1995-06-30) (74 роки)
Місце смерті Москва
Країна: СРСР СРСР, Росія Росія
Alma mater: Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Військове звання: Генерал-лейтенант авіації Генерал-лейтенант авіації
Місії: Політ на косміч. кораблі «Союз-3» (1968)
Нагороди: Герой Радянського Союзу — 1944 Герой Радянського Союзу — 1968
Орден Леніна — 1944 Орден Леніна — 1968 Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Богдана Хмельницького III ступеня
Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Гео́ргій Тимофі́йович Берегови́й (* 15 квітня 1921, Федорівка, Карлівський район, Полтавська область, УРСР — 30 червня 1995, Москва) — льотчик-космонавт СРСР, генерал-лейтенант, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за подвиг під час Другої світової війни, а другої  — за політ у космос).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка (нині Карлівського району Полтавської області України).

У довоєнні роки жив, вчився і працював у м. Єнакієвому. Під час навчання у середній школі в Єнакієвому був інструктором, потім керівником міської секції авіамоделювання.[1] 1938 року, після закінчення восьмого класу, розпочав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному заводі. Займався в Єнакіївському аероклубі. Того ж року покликаний до Червоної армії. 1941 року закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт). За роки війни зробив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, проявлені в льотних боях Німецько-радянської війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Після завершення війни 1948 року закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. У 1948–1964 роках працював льотчиком-випробувачем. Освоїв десятки типів літаків.

1956 року закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю. О. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробовувача СРСР.

1963 року зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВПС № 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз». 26 — 30 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі «Союз-3». У польоті була проведена перша в історії спроба злучення в космосі з безпілотним кораблем «Союз-2» в тіні Землі. Політ продовжувався 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 року в Московському кремлі, перед урочистою зустріччю космонавтів офіцер Віктор Ільїн обстріляв автомашину, в якій їхали космонавти, вважаючи її за автомобіль генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва (помилці сприяла деяка зовнішня схожість Берегового з Брежнєвим). Береговий був легко поранений уламками лобового скла; шофер поруч з Береговим був смертельно поранений.

Депутат Верховної Ради СРСР 8-го — 10-го скликань (1974–1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981). Вів велику громадську роботу. 1978 року, як депутат, взяв участь і допоміг реабілітуватися в житті двічі засудженому (групове зґвалтування, грабунок) 28-річному жителю Єнакієвого Віктору Януковичу.

У 1972–1987 роках — начальник Центру підготовки космонавтів. 1987 року в званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Пам'ятна монета України
Погруддя Георгія Берегового в Києві

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Автор книг «Земля — стратосфера — космос», «Космос — землянам», «Три висоти», «Грань мужності», «Небо починається на Землі», «На поклик серця».

Посилання[ред.ред. код]