Вознесенськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вознесенськ
Voznesensck gerb.png Voznesensk prapor.png
Герб Вознесенська Прапор Вознесенська
Альтанка у Вознесенську
Альтанка у Вознесенську
Вознесенськ
Вознесенськ на карті України
Вознесенськ на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Миколаївська область
Район/міськрада Вознесенський район
Рада Вознесенська міська рада
Код КОАТУУ 4810200000
Засноване 1795
Населення 36094 (01.03.2014)[1]
Площа 22.56 км²
Густота населення 1600 осіб/км²
Поштові індекси 56500—56518
Телефонний код +380-5134
Координати 47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д. / 47.57250° пн. ш. 31.31194° сх. д. / 47.57250; 31.31194Координати: 47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д. / 47.57250° пн. ш. 31.31194° сх. д. / 47.57250; 31.31194
Водойма р. Південний Буг р. Мертвовод
Міста-побратими Польща Польща Радомсько
Південно-Африканська Республіка Південно-Африканська Республіка Хесекуа
День міста День Вознесіння Господнього
Відстань
Найближча залізнична станція Вознесенськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 166 км
 - автошляхами 89 км
До Києва
 - залізницею 486 км
 - автошляхами 392 км
Міська влада
Адреса 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пл. Центральна,1
Веб-сторінка Офіційний сайт міста
Міський голова Луков Віталій Дмитрович

Вознесе́нськ — місто обласного значення в Миколаївській області України, адміністративний центр Вознесенського району, не входить до його складу. Населення становить 36 тис. осіб.

Історія[ред.ред. код]

Школа, де навчалися Андрій Сапєгін і Євген Кібрик
Вознесенський міський будинок культури
Пам'ятник радянським воякам
Камінь Кохання з Кани Галілейської

У 15 сторіччі на горі біля впадіння Мертвоводу у Південний Буг стояла татарська фортеця Чичаклей. Литовський князь Вітовт зруйнував її і побудував на її місці замок Соколець.[2] Існує й альтернативна точка зору щодо розміщення фортеці «Чичиклея»[3]

Запорозьке місто Соколи (Соколов, Соколів) входило до Бугогардівської паланки. Наприкінці 18 сторіччя Соколи стали адміністративним центром Бугогардівської паланки. Запорожці мали тут переправу через Південний Буг, що називалася Соколиною.

Під час російсько-турецької війни з козаків був сформований Бузький козацький полк, канцелярія його знаходилася в Соколах. У 1785 році був створений Бузький Єгерський корпус, до складу якого увійшли й бузькі козаки.

Місто Вознесенськ було засноване біля Соколова в 1795 р. як центр Вознесенського намісництва і названо на честь церковного свята — Вознесіння Господнього. Першим городничим Вознесенська у 1795–1796 роках був Вердеревський Миколай Іванович[Джерело?].

Також у місті встановлено гранітний пам'ятник легендарному одеському нальотчикові, королю біндюжників Михайлу Вінницькому (Мішка Япончик) на місці його загибелі в Вознесенську в 1919 р. За легендою, під час Громадянської війни перебував на службі у більшовиків загін Япончика, який збунтувався і спробував прорватися на поїзді до Одеси. Чекісти організували засідку на під'їзді до залізничної станції Вознесенська. Під час затримання Мішки Япончика, його було застрелено командиром кавалеристів Вознесенського окремого кавалерійського дивізіону Н. Урсуловим при спробі до втечі . Пам'ятник встановлений при вході в парк "Марьіна роща". На гранітному камені розміщена табличка з написом: "На цьому місці 29 липня 1919 року був розстріляний і похований Мойша-Яків Вольфович Вінницький. Він був "королем" одеських біндюжників, але увійшов в історію як Мішка Япончик. Про нього ходило багато легенд в той неспокійний час".

По іншим даним, це сталося 19 липня 1919 року.

Як же загинув герой одеського злодійського світу Мішка Япончик.

У перші серпневі дні 1919 року обірвалося життя легендарного одеського нальотчика Михайла Винницького (він же Мішка Япончик). Сухі рядки офіційної доповіді так описують його загибель:

"Одеському окружному комісару військових справ - Доповідь: 4-го серпня 1919 р. я отримав розпорядження зі станції Помішна (рос. Помошная) від командувача внутрішнім фронтом т. Кругляка тримати до особливого розпорядження прибуваючого з ешелоном командира 54-го стрілецького Радянського Українського полку Мітьку (?) Японця (так ім'я Вінницького зазначено в документі - прим.ред). На виконання доручення я негайно ж відправився на станцію Вознесенськ з загоном кавалеристів Вознесенського окремого кавалерійського дивізіону і командиром названого дивізіону т. Урсуловим, де розпорядився з розстановкою кавалеристів у зазначених місцях і став чекати прибуття ешелону. Очікуваний ешелон був зупинений за семафором. До зупиненого ешелону я прибув спільно з воєнруком, секретарем і командиром дивізіону і зажадав негайної явки до мене Мітьки Японця, що і було виконано. По прибутті Японця я оголосив його заарештованим і зажадав від нього зброю, але він відмовився здати зброю, після чого я наказав відібрати зброю силою. В цей час, коли було почато роззброєння, Японець намагався втекти, чинив опір, за що і був вбитий пострілом з револьвера командиром дивізіону. Загін Японця у складі 116 чоловік заарештований і відправлений під конвоєм на роботу в городню організацію (робота в городній організації, швидше за все, одне з виражень заміняли в ту пору слово розстріл - прим.ред.). Уєздвоєнком М. Синюков". Хоча існує ще кілька версій смерті Япончика. Кажуть, що Япончик був розстріляний тим же Урсуловим в глиняному кар'єрі в півтора кілометрах від Вознесенська. В якості трофею він забрав собі генеральську шашку. Незабаром Урсулова нагородили орденом Червоного Прапора (у Вознесенську досі показують так звану Марьіну рощу, як місце загибелі легендарного злодія - прим. ред.) За іншими даними, 54-й полк був вирубаний кіннотниками Котовського, уцілів лише начштабу - бандит Майорчик, або Меїр Зайдер: він особисто знав Григорія Івановича і той зберіг його на свою погибель. 6 серпня 1925 року Зайдер вб'є Котовського, і багато вирішать, що це помста за смерть Япончика. Згідно з легендою, похорони Япончика були зроблені по вищому розряду - з відомим кантором Міньковським, солістами одеської опери, і великим збігом народу. Насправді, швидше за все, все було набагато простіше. Через кілька днів комісар полку Фельдман приїхав, щоб упевнитися в смерті свого командира. Він зажадав, щоб могилу розкрили. В могилі лежав Мишко Япончик. На ньому були труси і тільняшка. А це не в'яжеться з обрядовими нормами єврейських похорон. Більш того, докорінно суперечить їм. Фельдман скинув ногою тіло Япончика в могильну яму. І сказав: "Собаці собача смерть". Одеські злодії зв'язали вбивство Ведмедики Япончика з ім'ям Фельдмана. Через кілька місяців Фельдман був убитий на одеському базарі "за зраду". Повторно могила Япончика була розкрита за наказом військового народного комісара України Підвойського. Він теж хотів особисто переконатися в смерті Вінницького. За матеріалами сайту odesskiy.com. Матеріал взято з http://rupor.od.ua/news/V-eti-dni-94-goda-nazad-rasstalsya-s-giznyu-lege-027330/.

15 квітня 1920 року частини Української армії через нестачу боєприпасів відважилися на відчайдушний, майже рукопашний штурм вузлової станції Вознесенськ, зайнятої більшовицькими військами й повної запасів супротивника. Цією відчайдушною атакою Чорні запорожці відкрили дорогу до Вознесенська… Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо.

Населення[ред.ред. код]

Населення міста станом на 1 березня 2013 року становить 36,6 тис. жителів. Загальна земельна площа міста становить 2256 га, питома вага площі під забудовою становить 44%, незадіяними в економічних відносинах є 12% від загальної площі міста. Бюджет міста Вознесенська на 2005 рік склав по доходах 5452 тис. дол. США.

Географія[ред.ред. код]

Розташовано місто в південній частині України в центрі Миколаївської області. Відстань до облцентру становить 89 км і проходить автошляхом Р06. Клімат у регіоні — континентальний.

На території міста протікає ріка Південний Буг з притокою рікою Мертвовод, що є важливими транспортними артеріями, а також джерелами питної води. Під містом знаходяться унікальні великі прісні озера питної води, з яких за допомогою 30 свердловин здійснюється водопостачання, також розроблені дві свердловини з яких здійснюється видобуток мінеральної води. Поблизу міста, на території Вознесенського району, знаходяться наступні мінерально-сировинні ресурси: пісок будівельний, камінь будівельний, камінь декоративний, вапно, цегляно-черепична сировина, граніт і глина.

Економіка[ред.ред. код]

У місті розташовано 18 великих промислових підприємств, з них 72% легкої промисловості (наприклад, ПАТ "ВОЗКО"— шкіряний завод почав працювати в середині жовтня 1978; ЗАТ Аліса) — та 18% харчової промисловості (виробництво м'ясо—ковбасних виробів, сирів, молочної продукції, виробництво консервованих овочів і фруктів, хлібобулочних і кондитерських виробів). Підприємства Вознесенська утворюють мережу фірмових магазинів, що пропонують ексклюзивний одяг і взуття, виготовлений відповідно до європейських стандартів якості.

Міста побратими[ред.ред. код]

Одним із пріоритетів політики органів місцевої влади є налагодження зовнішньоекономічних зв'язків із представниками інших країн. Так містом-побратимом Вознесенська є місто Радомско (http://www.radomsko.pl/ Польща) — договір про співробітництво з яким був підписаний 24 серпня 2004 р. Відповідно до договору співробітництво буде розвиватися у наступних напрямках: освіта, культура, спорт, туризм, господарські зв'язки, розвиток підприємництва, місцеве самоврядування та екологія.

2005 році з метою святкування 210 річниці з дня заснування міста було запрошено делегації від Адміністративного району Іден та Муніципалітету Хесекуа (Південно-Африканська Республіка). Протягом святкування було підписано Меморандуми про співпрацю в сфері налагодження партнерських відносин з Адміністративним районом Іден та Муніципалітетом Хесекуа. Відповідно до Меморандумів міста вважаються «містами — побратимами», що будуть провадити спільну діяльність в сфері: налагодження господарських зв'язків, здійснення експортно-імпортних операцій, розвитку туризму, здійснення культурних, спортивних та освітніх обмінів.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]