Владислав Бартошевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Владислав Бартошевський

Владислав Бартошевський (пол. Władysław Bartoszewski) (19 лютого 1922, Варшава) — польський державний і політичний діяч, дипломат, історик, публіцист.

Зміст

Біографія [ред.]

Народився 19 лютого 1922 у Варшаві. Закінчив Варшавський університет.

З 1940 по 1941 - вязень концентраційного табору Освенцім.

У 1942 - співробітник Бюро інформації та пропаганди й делегатури емігранського уряду Польщі в Лондоні, де очолював єврейський сектор, співзасновник Ради допомоги євреям "Жегота".

З 1942 по 1944 - редактор щомісячника "Правда молодих".

У 1944 - брав участь у Варшавському повстанні.

З 1944 по 1945 - секретар редакції "Інформаційного бюлетню", член "Незалежності", представник екзильного польського уряду у Польщі.

З 1946 - у польському народному угрупуванні, редактор "Народної газети"

З 1946 по 1948 - перебував в ув'язненні, за виступи проти полького комуністичного режиму.

З 1949 по 1954 - перебував в ув'язненні, за виступи проти полького комуністичного режиму.

У 1980-ті рр. член опозиційної профспілки «Солідарності». Після введення надзвичайного стану в Польщі знову заарештовувався.

З 1982 по 1990 - співробітник редакції "Загального тижневика", викладач Католицького любельського університету, викладав також в університетах в Аугсбурзі, Айхштаті та Мюнхені.

З 1990 по 1995 - Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Австрії.

У 1995 - міністр закордонних справ Польщі.

З 2000 по 2001 - міністр закордонних справ Польщі.

З 2001 - голова Ради охорони пам'яті боротьби та страждання (пол. Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa) — державної організації, яка займається увіковіченням пам'яті про історичні події та боротьбу і страждання польського народу.

Автор [ред.]

  • "Варшавський перстень смерті 1939-1944рр." (1967);
  • "1859 днів Варшави" (1974);
  • "Польська підпільна держава" (1979);
  • "На шляху до незалежності" (1987).

Нагороди [ред.]

  • Лицар Військового і Госпітальєрського Ордену Святого Лазаря Єрусалимського;
  • Удостоєний звання Праведник світу інституту Яд ва-Шем (Ізраїль);
  • Великий Хрест ордену за заслуги (ФРН);
  • Орден Білого Орла[1].

Посилання [ред.]


Примітки [ред.]