Ходорковський Михайло Борисович
| Ходорковський Михайло Борисович | |
 М. Б. Ходорковський |
|
| Народився | 26 червня 1963 (49 років) Москва |
|---|---|
| Громадянство |  Росія |
| Проживання | СІЗО м. Чити |
| Відомий | «ЮКОС», Відкрита Росія |
| Діяльність | російський підприємець, громадський діяч, публіцист |
| Alma mater | Московський хіміко-технологічний інститут |
| Посада | президент НК «ЮКОС» |
| Партія | Відкрита Росія |
| Нагороди | |
| Сторінка в інтернеті | Офіційна сторінка |
Миха́йло Бори́сович Ходорко́вський (*26 червня 1963, Москва) — колишній глава колишньої російської нафтової компанії «ЮКОС», 2005 року засуджений на вісім років за податкові злочини і шахрайство, наприкінці 2010 — на 13,5 років за розкрадання нафти у дочірніх компаній ЮКОСу та відмиванні грошей на суму близько 30 мільярдів доларів. З урахуванням уже проведеного терміну в СІЗО у рамках розслідування першої кримінальної справи Ходорковського ув'язнено до 2017 року[1].
За класифікацією організації «Міжнародна амністія» — в'язень сумління[2].
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився 26 червня 1963 року в м. Москві в сім'ї інженерів.
У 1986 р. закінчив на відмінно Московський хіміко-технологічний інститут (МХТІ) ім. Д. І. Менделєєва, в 1988 р. — Інститут народного господарства ім. Г. В. Плеханова.
У 1986 р. Михайло Ходорковський був вибраний членом Свердловського районного комітету ВЛКСМ. У 1986 — 1987 роках працював викладачем і одночасно був заступником секретаря Фрунзенського районного комітету ВЛКСМ у Москві.
У 1987 році Ходорковський став одним з організаторів Фрунзенського районного науково-технічного центру творчості молоді(ЦНТТМ) міста Москви при Фрунзенському райкомі ВЛКСМ. У 1987—1989 рр. директор ЦНТТМ і Фонду молодіжної ініціативи.
У 1989—1990 рр. був головою правління Комерційного інноваційного банку науково-технічного прогресу, заснованого ЦНТТМ за сприяння Жилсоцбанку.
У 1990—1991 рр. Ходорковський займав пост генерального директора міжбанківського об'єднання «Міжгалузеві і науково‑технічні програми» («МЕНАТЕП»), створеного на базі ЦНТТМ і Комерційного інноваційного банку науково-технічного прогресу. З 1991 р. — голова ради директорів об'єднання «МЕНАТЕП».
У 1992 р. Ходорковський був призначений головою Інвестиційного фонду сприяння паливно-енергетичній промисловості з правами заступника міністра. З березня 1993 р. — заступник міністра палива і енергетики РФ.
У 1993—1996 рр. — голова правління, голова ради директорів «МЕНАТЕП» (у 1996 р. залишив посаду голови правління, зберігши за собою керівництво радою директорів «МЕНАТЕП»).
У 1994 р. входив в раду представників уповноважених банків при Уряді Москви; у 1994—1995 рр. — член робочої групи оперативної комісії Уряду РФ з поліпшення платіжної дисципліни, з 1994 р. — заступник координатора Ради з промислової політики і підприємництва при Уряді РФ.
З вересня 1995 по травень 1996 р. Ходорковський посідав посаду голови ради директорів ЗАТ «Роспром» — холдингової компанії банку «МЕНАТЕП», що здійснювала управління промисловими підприємствами банку.
У 1996 р. був членом консультативної ради з банківської діяльності при Уряді РФ, членом комісії з проведення інвестиційних конкурсів Міністерства економіки РФ.
Після відходу з посади голови правління банку «МЕНАТЕП» в квітні 1996 р., Ходорковський увійшов до керівництва НК «ЮКОС». Спочатку він був призначений першим віце-президентом, а в червні 1996 р. став головою ради директорів.
Був в числі 13 найбільших підприємців РФ, що підписали в квітні 1996 р. звернення «Вийти з безвиході», адресоване кандидатам на посаду Президента РФ і що містить заклик до пошуку компромісу.
У лютому 1997 р. був призначений головою правління розпорядчої компанії «Роспром-ЮКОС». У серпні 1998 р. став головою правління ТОВ «ЮКОС‑Москва» (реорганізованій компанії «Роспром-ЮКОС»). У 2000 році Михайло Ходорковський став президентом НК «ЮКОС», залишивши пост голови правління ТОВ «ЮКОС‑Москва».
З лютого 2001 р. — член Ради з підприємництва при уряді РФ.
25 жовтня 2003 р. був затриманий правоохоронними органами за підозрою в скоєнні кримінальних злочинів за статтями шахрайство в великих розмірах, привласнення або розтрата, спричинення майнового збитку власникам шляхом обману або зловживання довірою, ухилення від сплати податку фізичною особою, ухилення від сплати податку організацією, злісне невиконання рішення суду і неодноразова підробка документів, після чого допитаний і відправлений до слідчого ізолятора № 1 «Матроська Тишина».
3 листопада 2003 р. Михайло Ходорковський оголосив про своє рішення піти з бізнесу і зайнятися громадською діяльністю як голова правління регіональної громадської організації «Відкрита Росія» — добродійного фонду, установленого НК «ЮКОС».
8 червня 2004 р. Міщанський районний суд м. Москви ухвалив рішення про об'єднання кримінальних справ відносно екс-голови Правління ВАТ "Нафтова компанія «ЮКОС» Михайла Ходорковського і екс-голови Ради директорів ЗАТ "МФО «МЕНАТЕП» Платона Лебедєва.
31 травня 2005 року Ходорковський і Лебедєв в рамках об'єднаної справи були засуджені Міщанським райсудом до 9 років позбавлення волі кожен. Касаційним визначенням Московського міського суду від 22 вересня 2005 р. термін був понижений до 8 років. Вони були визнані винними по шести статтях Кримінального кодексу, зокрема в шахрайстві, розкраданні грошових коштів у держави, розкраданні цінної сировини апатитового концентрату в великих обсягах, кількох невиконаннях рішень арбітражних судів, ухиленні від сплати податків з фізичних і юридичних осіб.
У жовтні 2005 р. Ходорковський був етапований в колонію ЯГ 14/10 в місті Краснокаменськ Читинської області. У грудні 2006 року переведений в СІЗО м. Чити.
5 лютого 2007 р. Ходорковському і Лебедєву були пред'явлені нові звинувачення по двох статтях Кримінального кодексу РФ: розкрадання шляхом привласнення та легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна.
У серпні 2007 р. Федеральний суд Швейцарії задовольнив позови Ходорковського і Лебедєва, а також ряду пов'язаних з ними компаній, і розблокував їхні банківські рахунки в цій країні на загальну суму 200 млн франків (більше 166 млн доларів). Суд також висловився проти подальшого надання правової допомоги Росії у справі ЮКОСу, оскільки вважав кримінальне переслідування Ходорковського і Лебедєва політично мотивованим. Це перше в практиці швейцарського федерального суду рішення відмовити у правовій допомозі іноземній державі.
15 жовтня 2007, за десять днів до того, як минула половина восьмирічного терміну Ходорковського, він отримав догану за те, що, повертаючись з прогулянки, не тримав руки за спиною, як це наказують тюремні правила. Догана позбавила Ходорковського права претендувати на умовно-дострокове звільнення.
7 листопада 2007 було оприлюднено лист Ходорковського, в якому він закликав громадян обов'язково прийти на вибори до Держдуми 2 грудня 2007 і проголосувати "за будь-яку з малих партій, які не викликають зневаги. На переконання Ходорковського, це буде сигналом кожного владі: «Я не раб і не бидло.»
16 липня 2008 в Інгодинський райсуд Чити було подано клопотання про умовно-дострокове звільнення (УДЗ) від імені захисту Ходорковського. 21 серпня 2008 райсуд почав розглядати клопотання. Суддя відмовив Ходорковському в УДО, мотивувавши своє рішення тим, що він має непогашене стягнення, не отримував від колонії ніяких заохочень і відхилявся від праці, встановленого керівництвом виправної установи.
У вересні 2008 р. Ходорковський через своїх адвокатів дав письмове інтерв'ю газеті «The Moscow Times», в якому підтримав введення російських військ до Південної Осетії і схвалив визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії.
8 жовтня 2008 Ходорковський був направлений керівництвом читинського СІЗО на 12 діб в карцер. Причиною стягнення послужило інтерв'ю, яке він дав письменникові Борису Акуніну для журналу Esquire.
3 березня 2009 в Хамовничеському суді Москви почалися попередні слухання у справі Ходорковського і Лебедєва. 31 березня 2009 почався суд. 7 квітня 2009 держзвинувачення приступило до оголошення обвинувального висновку. Підсудні звинувачувалися в тому, що у складі організованої групи у 1998—2003 роках здійснили розкрадання шляхом привласнення великих обсягів нафти дочірніх нафтовидобувних акціонерних товариств НК ЮКОС — «Самаранефтегаз», «Юганскнефтегаз» і «Томскнефть ВНК» — на суму понад 892 млрд. руб. і в легалізації грошей, отриманих від реалізації викраденої нафти на суму, що перевищує 487 млрд руб. і $ 7,5 млрд.
21 травня 2009 колегія суддів Європейського суду з прав людини одноголосно визнала обґрунтованою скаргу Ходорковського щодо РФ на його незаконне затримання і арешт у Новосибірську в жовтні 2003 року і на те, що заявник утримувався під вартою в «умовах, що принижують людську гідність». Більшістю голосів (проти був представник Росії) Європейський суд визнав обґрунтованість скарги заявника Ходорковського в тій її частині, що його «кримінальне переслідування було політично мотивованим».
6 вересня 2009 німецький журнал «Фокус» опублікував інтерв'ю з Ходорковським, в якому він висловив упевненість, що другий судовий процес завершиться для нього довічним тюремним ув'язненням.
30 грудня 2010 року Хамовницький суд Москви виніс вирок у справі Ходорковського та екс-глави МЕНАТЕПа Платона Лебедєва. У сукупності з вироком у першій справі (коли екс-олігархів магнатів визнали винними у шахрайстві та несплаті податків) термін перебування у в'язниці складе 14 років. Враховуючи період, який вони провели за ґратами у першій справі (з 2003 року) засуджені вийдять на волю 2017 року.[3]
Визнання [ред.]
В січні 2010 Ходорковського та письменницю Людмилу Улицьку було нагороджено премією журналу «Знамя» за «Діалоги» опубліковані в 10-му числі журналу за 2009 р.
У 1993 р. Світовий економічний форум в Давосі (Швейцарія) включив Ходорковського в список 200 представників людства, діяльність яких надасть вплив на світовий розвиток в третьому тисячолітті. У січні 2003 р. експерти журналу «ЄвроБізнес» («EuroBusiness») визнали Ходорковського найбагатшим громадянином РФ, а його стан — восьмим за розміром в Європі; крім того, за версією журналу, Ходорковський замикає рейтинг 30 найбагатших людей планети (за даними на 2002 р., стан бізнесмена досяг 8 млрд. євро). За рейтингом Forbes, в лютому 2003 року Ходорковський зайняв 1-е місце в Росії і 26-е у світі.
Особисте життя [ред.]
Сімейний стан: одружений вдруге, має четверо дітей, зокрема сина від першого шлюбу.
