Ходорковський Михайло Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Борисович Ходорковський
Mikhail Khodorkovsky in Kyiv.jpg
Михайло Ходорковський на Євромайдані в Києві, 2014
Народився 26 червня 1963(1963-06-26) (51 рік)
Москва
Громадянство Росія Росія
Діяльність російський підприємець, громадський діяч, публіцист
Відомий «ЮКОС», Відкрита Росія
Alma mater Московський хіміко-технологічний інститут
Посада президент НК «ЮКОС»
Партія Відкрита Росія
Нагороди

літературна премія журналу «Знамя» в номінації «Глобус»

Сторінка в інтернеті Офіційна сторінка

Миха́йло Бори́сович Ходорко́вський (* 26 червня 1963, Москва) — колишній глава колишньої російської нафтової компанії «ЮКОС», а також банку та холдингу MENATEP. 2005 року був засуджений російським судом на вісім років за податкові злочини і шахрайство, наприкінці 2010 — на 13,5 років «за розкрадання нафти у дочірніх компаній ЮКОСу» та «відмивання грошей на суму близько 30 мільярдів доларів». Судові процеси над Ходорковським та його колегою Платоном Лебедєвим викликали в світі хвилю протестів та були позначені як політично замовлені та юридично безґрунтовні.

За класифікацією організації «Міжнародна амністія»в'язень сумління[1].

20 грудня 2013 року Ходорковський був помилуваний президентом Росії Володимиром Путіним.

Біографія[ред.ред. код]

М. Б. Ходорковський, 2001 рік

Народився 26 червня 1963 року в м. Москві в сім'ї інженерів.

У 1986 р. закінчив на відмінно Московський хіміко-технологічний інститут (МХТІ) ім. Д. І. Менделєєва, в 1988 р. — Інститут народного господарства ім. Г. В. Плеханова.

У 1986 р. Михайло Ходорковський був вибраний членом Свердловського районного комітету ВЛКСМ. У 1986 — 1987 роках працював викладачем і одночасно був заступником секретаря Фрунзенського районного комітету ВЛКСМ у Москві.

У 1987 році Ходорковський став одним з організаторів Фрунзенського районного науково-технічного центру творчості молоді(ЦНТТМ) міста Москви при Фрунзенському райкомі ВЛКСМ. У 1987—1989 рр. директор ЦНТТМ і Фонду молодіжної ініціативи.

У 19891990 рр. був головою правління Комерційного інноваційного банку науково-технічного прогресу, заснованого ЦНТТМ за сприяння Жилсоцбанку.

У 1990—1991 рр. Ходорковський займав пост генерального директора міжбанківського об'єднання «Міжгалузеві і науково‑технічні програми» («МЕНАТЕП»), створеного на базі ЦНТТМ і Комерційного інноваційного банку науково-технічного прогресу. З 1991 р. — голова ради директорів об'єднання «МЕНАТЕП».

У 1992 р. Ходорковський був призначений головою Інвестиційного фонду сприяння паливно-енергетичній промисловості з правами заступника міністра. З березня 1993 р. — заступник міністра палива і енергетики РФ.

У 1993—1996 рр. — голова правління, голова ради директорів «МЕНАТЕП» (у 1996 р. залишив посаду голови правління, зберігши за собою керівництво радою директорів «МЕНАТЕП»).

У 1994 р. входив в раду представників уповноважених банків при Уряді Москви; у 1994—1995 рр. — член робочої групи оперативної комісії Уряду РФ з поліпшення платіжної дисципліни, з 1994 р. — заступник координатора Ради з промислової політики і підприємництва при Уряді РФ.

З вересня 1995 по травень 1996 р. Ходорковський обіймав посаду голови ради директорів ЗАТ «Роспром» — холдингової компанії банку «МЕНАТЕП», що здійснювала управління промисловими підприємствами банку.

У 1996 р. був членом консультативної ради з банківської діяльності при Уряді РФ, членом комісії з проведення інвестиційних конкурсів Міністерства економіки РФ.

Після відходу з посади голови правління банку «МЕНАТЕП» в квітні 1996 р., Ходорковський увійшов до керівництва НК «ЮКОС». Спочатку він був призначений першим віце-президентом, а в червні 1996 р. став головою ради директорів.

Путін і Ходорковський, позаду Михайло Фрідман, травень 2001 р.
Путін і Ходорковський, грудень 2002 р.

Був в числі 13 найбільших підприємців РФ, що підписали в квітні 1996 р. звернення «Вийти з безвиході», адресоване кандидатам на посаду Президента РФ і що містить заклик до пошуку компромісу.

У лютому 1997 р. був призначений головою правління розпорядчої компанії «Роспром-ЮКОС». У серпні 1998 р. став головою правління ТОВ «ЮКОС‑Москва» (реорганізованій компанії «Роспром-ЮКОС»). У 2000 році Михайло Ходорковський став президентом НК «ЮКОС», залишивши пост голови правління ТОВ «ЮКОС‑Москва».

З лютого 2001 р. — член Ради з підприємництва при уряді РФ.

Кримінальне переслідування[ред.ред. код]

Перше ув'язнення[ред.ред. код]

25 жовтня 2003 р. був затриманий правоохоронними органами за підозрою в скоєнні кримінальних злочинів за статтями шахрайство в великих розмірах, привласнення або розтрата, спричинення майнового збитку власникам шляхом обману або зловживання довірою, ухилення від сплати податку фізичною особою, ухилення від сплати податку організацією, злісне невиконання рішення суду і неодноразова підробка документів, після чого допитаний і відправлений до слідчого ізолятора № 1 «Матроська Тишина».

3 листопада 2003 р. Михайло Ходорковський оголосив про своє рішення піти з бізнесу і зайнятися громадською діяльністю як голова правління регіональної громадської організації «Відкрита Росія» — добродійного фонду, установленого НК «ЮКОС».

8 червня 2004 р. Міщанський районний суд м. Москви ухвалив рішення про об'єднання кримінальних справ відносно екс-голови Правління ВАТ "Нафтова компанія «ЮКОС» Михайла Ходорковського і екс-голови Ради директорів ЗАТ "МФО «МЕНАТЕП» Платона Лебедєва.

31 травня 2005 року Ходорковський і Лебедєв в рамках об'єднаної справи були засуджені Міщанським райсудом до 9 років позбавлення волі кожен. Касаційним визначенням Московського міського суду від 22 вересня 2005 р. термін був понижений до 8 років. Вони були визнані винними по шести статтях Кримінального кодексу, зокрема в шахрайстві, розкраданні грошових коштів у держави, розкраданні цінної сировини апатитового концентрату в великих обсягах, кількох невиконаннях рішень арбітражних судів, ухиленні від сплати податків з фізичних і юридичних осіб.

У жовтні 2005 р. Ходорковський був етапований в колонію ЯГ 14/10 в місті Краснокаменськ Читинської області. У грудні 2006 року переведений в СІЗО м. Чити.

Друге ув'язнення[ред.ред. код]

5 лютого 2007 р. Ходорковському і Лебедєву були пред'явлені нові звинувачення по двох статтях Кримінального кодексу РФ: розкрадання шляхом привласнення та легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна.

У серпні 2007 р. Федеральний суд Швейцарії задовольнив позови Ходорковського і Лебедєва, а також ряду пов'язаних з ними компаній, і розблокував їхні банківські рахунки в цій країні на загальну суму 200 млн франків (більше 166 млн доларів). Суд також висловився проти подальшого надання правової допомоги Росії у справі ЮКОСу, оскільки вважав кримінальне переслідування Ходорковського і Лебедєва політично мотивованим. Це перше в практиці швейцарського федерального суду рішення відмовити у правовій допомозі іноземній державі.

15 жовтня 2007, за десять днів до того, як минула половина восьмирічного терміну Ходорковського, він отримав догану за те, що, повертаючись з прогулянки, не тримав руки за спиною, як це наказують тюремні правила. Догана позбавила Ходорковського права претендувати на умовно-дострокове звільнення.

7 листопада 2007 було оприлюднено лист Ходорковського, в якому він закликав громадян обов'язково прийти на вибори до Держдуми 2 грудня 2007 і проголосувати «за будь-яку з малих партій, які не викликають зневаги». На переконання Ходорковського, це буде сигналом кожного владі: «Я не раб і не бидло.»

16 липня 2008 в Інгодинський райсуд Чити було подано клопотання про умовно-дострокове звільнення (УДЗ) від імені захисту Ходорковського. 21 серпня 2008 райсуд почав розглядати клопотання. Суддя відмовив Ходорковському в УДО, мотивуючи своє рішення тим, що він має непогашене стягнення, не отримував від колонії ніяких заохочень і відхилявся від праці, встановленого керівництвом виправної установи.

У вересні 2008 р. Ходорковський через своїх адвокатів дав письмове інтерв'ю газеті «The Moscow Times», в якому підтримав введення російських військ до Південної Осетії і схвалив визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії.[Джерело?]

8 жовтня 2008 Ходорковський був направлений керівництвом читинського СІЗО на 12 діб в карцер. Причиною стягнення послужило інтерв'ю, яке він дав письменникові Борису Акуніну для журналу Esquire.

3 березня 2009 в Хамовничеському суді Москви почалися попередні слухання у справі Ходорковського і Лебедєва. 31 березня 2009 почався суд. 7 квітня 2009 держзвинувачення приступило до оголошення обвинувального висновку. Підсудні звинувачувалися в тому, що у складі організованої групи у 1998—2003 роках здійснили розкрадання шляхом привласнення великих обсягів нафти дочірніх нафтовидобувних акціонерних товариств НК ЮКОС — «Самаранефтегаз», «Юганскнефтегаз» і «Томскнефть ВНК» — на суму понад 892 млрд руб. і в легалізації грошей, отриманих від реалізації викраденої нафти на суму, що перевищує 487 млрд руб. і $ 7,5 млрд.

21 травня 2009 колегія суддів Європейського суду з прав людини одноголосно визнала обґрунтованою скаргу Ходорковського щодо РФ на його незаконне затримання і арешт у Новосибірську в жовтні 2003 року і на те, що заявник утримувався під вартою в «умовах, що принижують людську гідність». Більшістю голосів (проти був представник Росії) Європейський суд визнав обґрунтованість скарги заявника Ходорковського в тій її частині, що його «кримінальне переслідування було політично мотивованим».

6 вересня 2009 німецький журнал «Фокус» опублікував інтерв'ю з Ходорковським, в якому він висловив упевненість, що другий судовий процес завершиться для нього довічним тюремним ув'язненням.

30 грудня 2010 року Хамовницький суд Москви виніс вирок у справі Ходорковського та екс-глави МЕНАТЕПа Платона Лебедєва. У сукупності з вироком у першій справі (коли екс-олігархів магнатів визнали винними у шахрайстві та несплаті податків) термін перебування у в'язниці мав складати 14 років.

Загроза третього ув'язнення[ред.ред. код]

Звільнення[ред.ред. код]

PR акція Путіна[ред.ред. код]

У четвер 19 грудня 2013 відразу після закінчення щорічної прес-конференції Путін в кулуарах конференції несподівано розповів журналістам, що Михайло Ходорковський, «посилаючись на хворобу матері, написав прохання про помилування», і найближчим часом воно буде задоволено. Однак адвокати Ходорковського заявили, що їм нічого не відомо про ймовірність подібного прохання. Також це стало новиною і для керівництва Сегежської колонії, яка по закону повинна була бути в курсі справи. Аналітики та оглядачі виказали припущення, що Путін як завжди збрехав. І заявив про «прохання Ходорковського» навмисно після завершення прес-конференції (на якій до речі йому було закинуто багато запитань про Ходорковського), щоб уникнути необхідність відповідати на запитання про деталі.

Відомий російський правозахисник Лев Пономарьов, лідер руху "За права людини" вважає, що Путін амністував Ходорковського під тиском зовнішніх обставин. Те, що воно відбувалося без участі адвокатів, говорить про те, що це чергова операція спецслужб. «Хотілося б знати, чи було вчинено тиск на Ходорковського, ступінь цього тиску, та чи була загроза третього справою. Все це виглядає не дуже симпатично з боку влади. З іншого боку, все одно це якась перемога громадянського суспільства» - сказав Пономарьов в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі[2].

Як стало згодом відомо, дійсно, перед цим в колонії у Ходорковського побували співробітники ФСБ, які провели з Ходорковським приватну бесіду без участі адвокату. В ній вони педалювали, що якщо Ходорковський не напише прохання Путіну про помилування, проти нього буде порушено третю кримінальну справу, його хвора мати недочекається сина, а його самого чекатиме доля Сергія Магнитського.[Джерело?]

Спецоперація по звільненню[ред.ред. код]

20 грудня 2013 року канцелярія Путіна оприлюднила бланк Указу Путіна №922 про помилування Ходорковського але без підпису Путіна[3]. В 2:30 години ночі Ходорковського розбудив начальник колонії №7 А.Федотов і відвів його до вже чекашего начальника УФСИН РФ по Карелії А.Тереха. Той пояснив, що тільки він вправі «етапувати» в'язня по території республіки Карелія без супроводжуючих документів. <...> Тієї ж ночі Ходорковський покинув колонію в приполярному районному карельському містечку Сегежа (в деяких джерелах вказується час - 9:20 за MSK). Наступного дня російські ЗМІ повідомляли, що начебто о 12:20 (по іншим даним в 14:20) його посадили в спецвертоліт Мі-8 МНС РФ[4], який прилетів, щоб начебто евакуювати до Петербургу «пораненого військовослужбовця». Велика кількість журналістів та кореспондентів ЗМІ, які ще звечора 19-го і весь день 20-го грудня прочекали біля сегежської ВТК № 7 на появу Ходорковського, і яких охорона не підпустила ближче ніж 200 метрів до колонії[5], так його і не побачили. В дійсності, як пізніше розповів сам Ходорковський, його з колонії у супроводі двох конвоїрів в цивільному вивіз на своїй службовій машині начальник Карельського управління ФСИН А.Терех і довіз до аеропорту м.Петрозаводськ. Там Ходорковський коло 11 годин ранку разом з двома іншими «супроводжуючими» сів в літак Ту-134 і перелетів у аеропорт Пулково (Петербург), де прямо в літаку йому було видано новий закордонний паспорт.

Того ж дня з Петербургу Ходорковський вилетів до Німеччини приватним літаком Cessna, який позичив друг Геншера німецький підприємець Ульріх Бетерман[6]. Про те, що він полетить в Німеччину, Ходорковський з його слів дізнався тільки після того, як за ним зачинилися двері літака[7]. А про те, що його звільнено, він зрозумів тільки тоді коли літак приземлився в Берліні[8].

В Німеччині мала проходити курс лікування хвора на рак його мати[2]. Але вона після закінчення курсу лікування ще 11 листопада повернулася з Берліну до Росії і перебувала на час звільнення в селі Ромашкіно під Москвою.

В 15:08 за ЦЄЧ Cessna з Ходорковським приземлилася в берлінському аеропорту Шьонефельд[9]. Ходорковському вдалося за кілька годин без закордонного паспорту, візи та грошей подолати відстань від колонії в Сегежі до Берліна.

Михайло Ходорковський на першій після звільнення конференції у Берліні, 22 грудня 2013

В Берліні його зустрів ймовірний один з ініціаторів звільнення з німецької сторони, колишній міністр закордонних справ, голова німецького товариства сприяння зовнішній політиці Ганс-Дітріх Геншер. В 15:40 німецькі кореспонденти зателефонували Геншеру, який підтвердив, що Ходорковський знаходиться поряд з ним в авто, що прямує до центру Берліна»[10].

Пізніше в інтерв'ю Ходорковський підтвердив, що по домовленності між ним, Геншером і Путіним, він подав президентові РФ прохання про помилування, але питання про визнання провини було виключено. «12 листопада я звернувся до президента Росії з проханням про помилування у зв'язку з сімейними обставинами і радий позитивному вирішенню. Про визнання провини питання не ставилося»[11][12]

  • Російський державний діяч, колишній економічний радник Путіна Андрій Ілларіонов так прокоментував спецоперацію вивезення Ходорковського з Росії в Німеччину з точки зору діючого російського законодавства:
    Ходорковський був вивезений з колонії <...> до моменту вступу чинності Указу президента про помилування (опівдні 20 грудня). Дане діяння підпадає під дію ст. 126 КК РФ ч.2 п. а) «Викрадення людини, вчинене групою осіб за попередньою змовою». Організована група осіб у складі: В.Путін, начальник УФСІН по Карелії А.Терех, начальник ІК-7 А.Федотов, їх помічники, охоронці, водій, все разом - до 15 років позбавлення волі.
    Та ж організована група осіб за участю співробітників аеропорту Пулково і військовослужбовців Федеральної прикордонної служби організувала незаконне (без наявності російських віз) перетин Державного кордону РФ пілотами німецького літака «Cessna» <...> Це діяння підпадає під дію ст. 322 КК РФ ч. 2 «Незаконне перетинання Державного кордону Російської Федерації» (до 5 років).
    Указ про помилування вступив в дію опівдні 20 грудня. Однак Ходорковського незаконно утримували під вартою до приблизно 3-х годин дня <...> Це діяння підпадає під дію ст. 127 КК РФ ч.2 «Незаконне позбавлення волі » (до 5 років).
    Незважаючи на наявність у Ходорковського заборгованості перед податковими органами Росії в розмірі бл. $550 млн., що перешкоджає його покидання території РФ, та ж організована група осіб <...> за попередньою змовою організувала незаконний перетин їм Державного кордону РФ - це також ст. 322 КК РФ ч.2 (до 5 років)[13].

Історичні паралелі[ред.ред. код]

  • Опозиційні путінському режиму російські публіцисти вбачають в визволенні Ходорковського аналогію з серією дострокових визволень з тюрми політичних в'язнів-дисидентів та висилку їх за кордони СРСР в кінці 1970-х років, напередодні Олімпійських ігор-1980. Тоді московська літня Олімпіада-1980 була бойкотована більшістю країн Заходу і в Москву не приїхав жодний західний державний діяч. Це сильно вдарило по престижу та самолюбству державних керівників СРСР. Колишній радянський в'язень-дисидент Володимир Буковський вважає спосіб визволення Ходорковського типовим прийомом з радянського політичного арсеналу, щоб «збити накал пристрастей, зламати бойкот»[14]
  • Близький до Путіна російсько-німецький журналіст О.Рар висказав припущення, що доля Ходорковського в майбутньому може повторити роль Солженіцина в Росії.

Подальші політичні наслідки[ред.ред. код]

Внаслідок несподіванного звільнення Ходорковського деякі політичні коментатори почали питати про доцільність подальшого бойкоту Олімпіади в Сочі.
Уряд США начолі з Бараком Обамою відклав на невизначений термін підписання закону про розширення «Списку Магницького»[15].

Ймовірні причини звільнення[ред.ред. код]

Колішній економічний радник В.Путіна Андрій Ілларіонов вважає, що дострокове звільнення Ходорковського з колонії, до того ж з порушенням російських законів, сталося не із «щирості» чи «гуманізму Путіна», а із-за реальної загрози судового процесу в Гаагському суді, за позовом акціонерів колишньої компанії ЮКОСу до російської держави на суму майже $100 млрд, який має розпочатися влітку 2014. Ілларіонов вважоє, що скоріш за все суд прийме рішення на користь позивачів:

Схоже, що спусковим гачком до початку цієї операції стало надходження 18 жовтня 2013 в уряд Самарської області приписи щодо виконання рішення Федерального окружного суду Нью-Йорка, що зобов'язав ВАТ «Самаранафтагаз» виплатити акціонерам ЮКОСа $ 186 млн.[13]

Звільнення Ходорковського та можливі наступні звільнення інших в'язнів-юкосівців - Платона Лебєдева та Олексія Пучугіна - це спроба Путіна піти на «угоду тисячоліття» — позасудової «мирової угоди» з позивачами акціонерами ЮКОСу[16].

Конкретна акція, перевезення Ходорковського до Берліну - це не заслуга «колишнього члена НСДАП» Геншера, як це спробує нав'язати міжнародній громадськості через свого посередника—Рара Путін. А результат конкретної ініціативи деректора Музею Берлінського муру «Чекпойнт-Чарлі» німецької правозахісниці українського походження Оліксандри Хільдебранд[17]-

Політичні погляди[ред.ред. код]

Одразу по прибуттю в Берлін 21 грудня 2013 ввечері М.Ходорковський дав велике інтерв'ю відомій російській журналістці Євгенії Альбац (журнал «The New Times»), наступного дня вранці дав інтерв'ю Ксенії Собчак та того ж дня опівдня прийняв участь у пресконференції для світових ЗМІ у приміщенні Музею Берлінського муру «Чекпойн-Чарлі». У своєму першому інтерв'ю Євгенії Альбац він виклав такі свою погляди:

Політична активність в еміграції[ред.ред. код]

Визнання[ред.ред. код]

В січні 2010 Ходорковського та письменницю Людмилу Улицьку було нагороджено премією журналу «Знамя» за «Діалоги» опубліковані в 10-му номері журналу за 2009 р.

У 1993 р. Світовий економічний форум в Давосі (Швейцарія) включив Ходорковського в список 200 представників людства, діяльність яких надасть вплив на світовий розвиток в третьому тисячолітті. У січні 2003 р. експерти журналу «ЄвроБізнес» («EuroBusiness») визнали Ходорковського найбагатшим громадянином РФ, а його стан — восьмим за розміром в Європі; крім того, за версією журналу, Ходорковський замикає рейтинг 30 найбагатших людей планети (за даними на 2002 р., стан бізнесмена досяг 8 млрд євро). За рейтингом Forbes, в лютому 2003 року Ходорковський зайняв 1-е місце в Росії і 26-е у світі.

Особисте життя[ред.ред. код]

Сімейний стан: одружений вдруге, має четверо дітей, зокрема сина від першого шлюбу.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Russian businessmen declared prisoners of conscience after convictions are upheld. — Amnesty International, 24.05.2011 года.
  2. а б Бі-бі-сі: Михаил Ходорковский освобожден и вылетел в Германию
  3. Текст Указу на Грани.Ру 20.12.2013
  4. BILD: Um 9.20 verließ er das russische Straflager
  5. Журналисты активно бронируют номера в гостиницах Сегежи, 20.12.2013
  6. BILD: Ульріх Бетерман - це він витягнув Ходорковського з Росії(нім.)
  7. Пресконференція М.Ходорковського в Берліні 22.12.2013
  8. М.Ходорковський - інтерв'ю Ксенії Собчак, 22.12.2013
  9. SPIEGEL: Freigelassener Kreml-Gegner: Chodorkowski in Berlin gelandet 20.12.2013 (нім.)
  10. Süddeutsche Zeitung: Vom Straflager ins «Adlon» - Chodorkowski in Berlin 20.12.2013 (нім.)
  11. Грани.Ру - Текст звернення М.Ходорковського20.12.2013
  12. Німецька хвиля: Ходорковский заявил, что просил о помиловании по семейным обстоятельствам(рос.). 20.12.2013
  13. а б А.Илларионов: Путин освободил Ходорковского в обмен на $98 млрд
  14. Володимир Буковський: Інтерв'ю російському телеканалу «Дощ»
  15. Голос Америки: Список Магнитского» «заморожен»., 20.12.2013
  16. Абрек Путин освободил Ходорковского за 98 миллиардов
  17. Эхо Москвы/блог: Абрек в Кремле 9.01.2014
  18. Інтерв'ю Євгенії Альбац, «The New Times», Частина 3.
  19. Інтерв'ю Євгенії Альбац, «The New Times», Частина 5.
  20. Грани.ру: Ходорковский: Дворцовый переворот лучше революции, 12.12.2014

Посилання[ред.ред. код]