Жадан Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Вікторович Жадан
Serhiy-Zhadan.JPG
Сергій Жадан презентує свою книгу в Познані
Дата народження: 23 серпня 1974 (37 років)
Місце народження: Старобільськ
Мова творів: українська
Рід діяльності: поет, прозаїк, есеїст, перекладач

Сергі́й Ві́кторович Жада́н (23 серпня 1974, Старобільськ, Луганська область) — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами, зробивши автора одним з найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України (з 2000 року — віце-президент Асоціації українських письменників), учасником мультимедійних мистецьких проектів, а також акцій громадянської непокори. Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики.

Зміст

[ред.] Життєпис

Сергій Жадан народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області. У 1991 році був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». У 1996 році закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології. У 19961999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію присвячену українському футуризму. З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету. З 2000 року також є віце-президентом Асоціації українських письменників. З 2004 — незалежний письменник. Під час помаранчевої революції, Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Сергій Жадан також відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями, в бік харківських можновладців — Добкіна та Кернеса.[1] Живе і працює в Харкові.

Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами. Зокрема світ побачили такі переклади книг Жадана:

  • «Історія культури початку століття» — Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005
  • «Біг Мак» — Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія 2011
  • «Депеш Мод» — Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009
  • «Anarchy in the UKR» — Польща, 2007; Німеччина, 2007; Росія, 2008
  • «Гімн демократичної молоді» — Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009
  • «Відсоток самогубств серед клоунів» — Німеччина, 2009; Польща, 2009

В 2008 році російський переклад роману Сергія Жадана «Anarchy in the UKR» увійшов до короткого списку літературної премії «Національний бестселер» і одержала грамоту «Книга року» на Московській книжковій виставці-ярмарку [2].

В 2010 році висунутий на звання «Людина року» російським журналом «GQ» за книгу «Червоний Елвіс» [3]. Роман «Ворошиловград» став книжкою року 2010 за версією «Бі-бі-сі» [4]. Презентація роману в Старобільську, на батьківщині письменника, відбулась 7 квітня 2011 року, під час Донбас-туру [5], який був проведенний Правозахисним центром «Поступ» та Літературним угрупованням СТАН в межах Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні [6]. Через тиск місцевої влади деякі виступи, які було заплановано у рамках Донбас-туру, було скасовано [7].

В 2011 році провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі»[8].

[ред.] Цитати

« Треба розуміти, коли вони (політики) говорять про надбання українського народу, насправді йдеться про лобіювання лише інтересів російської мови й про повне блокування розвитку та пропагування української.[9].  »

[ред.] Твори

Поетичні збірки
  • Цитатник (Київ: Смолоскип, 1995), (Харків: Фоліо, 2005)
  • Генерал Юда (Київ: Український письменник, 1995)
  • Пепсі (Харків: Майдан, 1998)
  • Балади про війну і відбудову (Львів: Кальварія, 2001)
  • Історія культури початку століття (Київ: Критика, 2003)
  • Марадона (Харків: Фоліо, 2007)
  • Ефіопія (Харків: Фоліо, 2009)
  • Лілі Марлен (Харків: Фоліо, 2009)


Проза


Зібрання творів
  • Вибрані поезії. 1992—2000 (Донецьк: Кальміюс, 2000)
  • Маскульт (Київ: Критика, 2003) (з Юрієм Андруховичем і Андрієм Бондарем)
  • Капітал (Харків: Фоліо, 2006) 
  • Трициліндровий двигун любові (з Юрієм Андруховичем та Любком Дерешем (Харків: Фоліо, 2007)
  • Кордон (Москва: Арт Хаус Медіа, 2009) (з Ігорем Сідом і Андрієм Поляковим)
  • Прощання слов’янки (Харків: Фоліо, 2011)
Переклади
  • Діти Райнера і Марії (Харків: Майдан, 2004)
  • Збірка поезій Пауля Целана (готується до друку)
Упорядник
Мультимедійні проекти

[ред.] Стипендії та нагороди

  • 1999: премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року
  • 2001: найкраща поетична книга року (Балади про війну і перебудову)
  • 2001 — Herman-Kesten-Stipendium (Нюрнберґ)
  • 2001—2002 — Herder-Stipendium (Töpfer Stiftung, Відень)
  • 2003: переможець всеукраїнського конкурсу Книга року
  • 2003 — KulturKontakt — Stipendium (Відень)
  • 2005: лауреат премії ім. Германа Ленца (Німеччина)
  • 2005 — Gaude Polonia (Варшава)
  • 2006: найкраща поетична книга («Цитатник»)
  • 2006: найкраща книга року за версією Бі Бі Сі («Капітал»)
  • 2007: найкраща книга року («Капітал»)
  • 2007: лауреат поетичного фестивалю «Київські Лаври»
  • 2007: фіналіст премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського
  • 2009: лауреат премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського
  • 2010: переможець премії Книга року Бі-Бі-Сі («Ворошиловград»)

[ред.] Примітки

[ред.] Див. також

[ред.] Посилання

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами