Персональна унія
Персональна унія — об'єднання, союз двох або більше самостійних держав з одним монархом, який стає, таким чином, головою кожної держави-члена союзу. Голова союзу наділяється лише тими повноваженнями, які строго відповідають (за рідкісними винятками) повноваженням керівників окремих держав. Такий тип союзу не слід плутати з федерацією, яка на міжнародному рівні є єдиною державою. Також не слід плутати з династичним союзом.
Персональні унії можуть виникати з різних причин, від майже випадкових, коли, наприклад, принцеса, будучи заміжньою за королем однієї держави, стає царюючої королевою іншої держави, і їх спільна дитина успадковує трон обох держав, до фактичного приєднання держав, коли в деяких випадках персональні унії створювалися з метою запобігання заколотів. Такі союзи можуть бути законно обгрунтовані шляхом явного затвердження об'єднання двох держав у конституціях, або можуть не мати законних підстав, і тоді вони можуть легко розпадатися через різні правила успадкування позиції голови держави.
Оскільки президенти держав-республік обираються загальним громадянським голосуванням, особисті унії практично повністю є феноменом монархій. У зв'язку зі значним скороченням числа монархій в XX столітті, особисті унії стали явищем досить рідкісним. І хоча вони досі існують, як, наприклад, Співдружність націй, найчастіше такі спілки мають лише номінальне значення.
Приклади персональних уній [ред.]
Андорра [ред.]
Часткова особиста унія з Францією з 1607 (президент Франції, колись король Франції, іншим головою держави в Андоррі є єпископ з Єпископства Урхель, Каталонія, Іспанія).
Арагонська корона [ред.]
У 1162 Альфонсо II Арагонський був першою людиною, який мав титули короля Арагону і графа Барселони і який керував тереном, який було пізніше названо Арагонською короною. Яків І (король Арагону) пізніше створив і додав Королівство Майорка і Королівство Валенсія до Корони. Пізніше Карл V Габсбург - Карл I Іспанський, Карл V король Священної Римської імперії - об'єднав Арагон і Кастилію в особистій унії, яка стала Іспанією.
Богемія [ред.]
- Особиста унія з Польщею 1003 - 1004 (Богемія окупованій поляками)
- Особиста унія з Польщею 1300 - 1306 та Угорщиною 1301 - 1305 (Вацлав II та Вацлав III)
- Особиста унія з Люксембургом 1313 - 1378 і 1383 - 1388
- Особиста унія з Угорщиною 1419-1439 (Сигізмунд Люксембурзький і його зять) та 1490 - 1526 (Ягеллони)
- Особиста унія з Австрією та Угорщиною 1526 - 1918 (крім 1619 - 1620)
Бранденбург [ред.]
- Особиста унія з герцогством Пруссія з 1618, коли Альбрехт Фридрих, герцог Пруссії, помер, не залишивши спадкоємців чоловічої статі та його зять Іоан III Сигізмунд, курфюрст Бранденбургу, став правителем обох країн. Бранденбург і Прусія мали окремі уряди та столиці в Берліні і Кенігсберзі відповідно до 1701, коли Фрідріх I об'єднав їх в один уряд.
Бразилія [ред.]
- Особистий союз з Португалією при Педру I (імператор Бразилії) (Педру IV Португальський), з 10 березня 1826 — 28 травня 1826. Педру був принц Португалії, Бразилії та Алгарве, коли він проголосив незалежність Бразилії в 1822, став її першим імператором. Коли його батько (Жуан VI (король Португалії)) помер, Педру став королем Португалії всього на кілька тижнів, після чого він відрікся від португальського престолу на користь своєї молодшої дитини, принцеси Марія II.
Вільна держава Конго [ред.]
- Особисту унію з Бельгією в період з 1885 по 1908 рік, мала Вільна держава Конго
Хорватія [ред.]
Королівство Хорватія і Королівство Угорщина утворили особисту унію двох царств в 1102, об'єднані під владою угорського короля. [1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11]
Акт про об'єднання було докладно викладено в Pacta conventa, в якій окремі засади хорватської державності були збережені через Собор (рада хорватських дворян) і через бана. Крім того, хорватські дворяни зберегли свої землі і титули[12]. Середньовічна Угорщина і Хорватія були (з точки зору міжнародного громадського права), союзниками до Мохачської битви в 1526. 1 січня, 1527, хорватське дворянство в Цетині одноголосно обрало Фердинанда І, ерцгерцога Австрії, їх королем, і підтвердили легітимність спадкоємства[13].Але, офіційно Угорсько-Хорватська держава існувала до початку 20-го століття і Тріанонського договору[11][10][9].
Данія [ред.]
- Свен Вилобородий керував, Данією та Англією 1013 — 1014. Він також керував Норвегією 999 — 1014.
- Канут Великий керував, Данією та Англією з 1016 по 1035. Він також керував Норвегією 1028 — 1035.
- Хардекнуд керував Данією та Англією 1040 — 1042.
- Особиста унія з Норвегією 1380 — 1814 року (була скасована норвезьким Рігсраадетом в 1536 році).
- Кальмарська унія з Норвегією та Швецією 1389 — 1521.
- Королі Данії в той же час були герцогам Шлезвігу і Гольштейну 1460-1864 (Гольштейн був частиною Священної Римської імперії, нині є частиною Німеччини).
- Особиста унія з Ісландією 1918 — 1944 року, коли Ісландія стала республікою.
Англія [ред.]
- Свен Вилобородий керував Англією та Данією 1013 — 1014. Він також керував Норвегією від 999 до 1014.
- Канут Великий керував, Данією та Англією з 1016 по 1035. Він також керував Норвегією 1028 до 1035.
- Хардекнуд керував Данією та Англією 1040 — 1042.
- Генріх VI керував Англією та Францією 1422 — 1453.
- Особиста унія з Ірландією з 1541 (коли Ірландія була піднята до рівня Королівства) 1707.
- Філіп II Габсбург був одночасно королем Англії (з Марією I) 1554 — 1558, в той же час він також був королем Неаполя (з 1554) і королем Іспанії (з 1556).
- Особиста унія з Шотландією 1603 — 1707 (коли вони були об'єднані в Королівство Великобританія).
- Особиста унія з Нідерландами з 1689 по 1702, голландський штатгальтер, Вільгельм Оранський, який також був королем Англії, Шотландії та Ірландії. Фактична ситуація була дещо складнішою з голландсьими провінціями Голландія, Зеландія, Утрехт, Лімбург та Оверейсел які вступили до особистої унії в 1689 році і Дренте в 1696 році. Тільки дві голландські провінції і не вступили до особистої унії: Фрісландія і Гронінген
Фінляндія [ред.]
Унія Великого князівства Фінляндського і Російської імперії в 1809 - 1917 рр.. (унія не була закріплена юридично, але Фінляндія користувалася широкою обласною автономією)[14][15].
Франція [ред.]
- Особиста унія з герцогством Бургундія з 1361, коли Іоанн II Добрий окупував герцогство, до 1363, коли він передав його своєму синові Филипу II Сміливому.
- Особиста унія з Королівством Англія з 1422, коли Генріх VI Англійський та Французький зайняв французький престол, аж до 1453 року, коли Генріх був висланий з Франції Карлом VII.
- Особиста унія з Керманичами Бретані з 1491, коли герцогиня Анна Бретонська примусово вийшла заміж за короля Карла VIII Французького, в 1532, коли герцогство Бретань було офіційно приєднано до Королівства Франції.
- Особиста унія з Королівством Наварра 1589 — 1620, коли Наварра було офіційно приєднана до Франції.
- Частково особиста унія з Андоррою з 1607 (французький президент є однією з голів Андорри)
Великобританія [ред.]
- Особиста унія з Ірландією 1707 до союзу в 1801 році (коли вони були об'єднані в Об'єднане Королівство Великої Британії та Ірландії).
- Особиста унія з Ганновером у 1714 — 1837.
Священна Римська імперія [ред.]
- Особиста унія з Іспанією з 1519 по 1556 під владою Карла V.
- Особиста унія з Угорщиною 1526 — 1806.
Угорщина [ред.]
- Особиста унія з Польщею і Богемією 1301 - 1305.
- Особиста унія з Польщею 1370 — 1382 за царювання Людовика Великого й 1440 — 1444.
- Особиста унія з Богемією 1419 — 1439 й 1490 — 1918 рік.
- Особистий союз зі Священною Римською імперією 1410 — 1439 й 1526 — 1806 (крім 1608-1612).
- Союз з Австрією, 1867 — 1918 рік (дуалістична монархія Австро-Угорщина) за часів правління Франца-Йосифа і Карла IV.
Ісландія [ред.]
- Особиста унія з Данією 1918 — 1944.
Ірландія [ред.]
- Особиста унія з Англією з 1541 (коли ірландський парламент проголосив короля Генріха VIII Англійського королем Ірландії) до 1707 (утворення Великобританії).
- Особиста унія з Шотландією (і Англією) 1603 — 1707 (коли Англія і Шотландія були об'єднані в Королівство Великобританія).
- Особиста унія з Нідерландами 1689 — 1702, через короля Ірландії, Шотландії та Англії, також виступає в якості штатгальтера більшості провінцій Нідерландів. Фактична ситуація була дещо складнішою з голландськими провінціями Голландія, Зеландія, Утрехт, Лімбург та Оверейсел вступившими до особистої унії в 1689 році і Дренте в 1696 році. Тільки дві голландські провінції не вступили в особисту унію: Фрісландія і Гронінгена.
- Особиста унія з Великобританією з 1707 по 1801 (коли вона була реорганізована в Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії).
- Особиста унія з Ганновером 1714 — 1837.
- Особиста унія зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії 1922 — 1937/1949.
Литва [ред.]
- Особиста унія з Польщею з 1386 — 1401 й 1447 — 1569 (з перервою в 1492-1501) - польсько-литовський союз. У 1569 році перетворена у Річ Посполиту.
Люксембург [ред.]
- Особистою унія з Богемією, 1313 - 1378 й 1383 - 1388.
- Особиста унія з Нідерландами 1815 — 1890.
Наварра [ред.]
- Особиста унія з Францією з 1589 до 1620 у зв'язку з вступом Генріха IV, після чого Наварру було офіційно включено до складу Франції.
Нідерланди [ред.]
- Особиста унія з Англією, Шотландією та Ірландією 1689 — 1702, штатгальтером більшості провінцій Нідерландів також виступає як короля Англії, Шотландії та Ірландії. Фактична ситуація була дещо складніше, тому що до 1795 Голландська республіка була конфедерацією номінально незалежних провінцій. Провінції Голландія, Зеландія, Утрехт, Лімбург та Оверейсел вступили в особисту унію в 1689 році і Дренте — 1696 році. Дві голландських провінцій не вступили в особисту унію: Фрісландія і Гронінгена.
- Особиста унія з Люксембургом 1815 — 1890.
Норвегія [ред.]
- Свен Вилобородий керував Норвегією і Данією 999 — 1014. Він також керував Англією 1013 — 1014.
- Канут Великий керував Англією та Данією 1016 — 1035. Він також керував Норвегією від 1028 до 1035.
- Особиста унія з Швецією 1319 — 1343.
- Особиста унія з Данією 1380 — 1814.
- Кальмарська унія з Данією і Швецією 1389 — 1521
- Особиста унія з Швецією 1814 — 1905.
Польща [ред.]
- Особиста унія з Богемією, 1300 — 1306, а також з Угорщиною 1301 — 1305, (Вацлав II та Вацлав III).
- Особиста унія з Угорщиною 1370 — 1382 і 1440 — 1444.
- Особиста унія з Литвою по Кревський унії, 1386-1401, потім 1447—1569 по Люблінський унії (з перервою в 1492-1501), відомий як польсько-литовський союз. У 1569 році союз був перетворений у федерацію Річ Посполита.
- Особиста унія з Саксонією 1697 — 1706, 1709 — 1733 та 1734 — 1763.
- Східна частина: особиста унія з Росією 1814 — 1832, відома як Царство Польське; після придушення повстання армію, територія була приєднана прямо до Росії.
Польща-Литва [ред.]
- Особиста унія із Швецією 1592 — 1599
- Особиста унія із Саксонією 1697 — 1705, 1709 — 1733 та 1733 — 1763
Португалія [ред.]
- Іберійська унія з Іспанією 1580 — 1640 р., під владою Філіпа II (також відомий як Філіп I Португальський), його сина та онука.
- Особистий союз з Бразилією при Педру I (імператор Бразилії) (Педру IV Португальський), з 10 березня 1826 — 28 травня 1826. Педру був принцем Португалії, Бразилії та Алгарве, коли він проголосив незалежність Бразилії в 1822, став її першим імператором. Коли його батько (Жуан VI (король Португалії)) помер, Педру став королем Португалії всього на кілька тижнів, після чого він відрікся від португальського престолу на користь своєї молодшої дитини, принцеси Марія II.
Румунія [ред.]
- Особиста унія між Валахією та Трансільванією від 1599 до 1600 під керуванням Михайла Хороброго
- Особиста унія між Валахією, Молдавією і Трансільваніїєю 1600 — 1601 під керуванням Михайла Хороброго
- Особиста унія між Валахією і Молдовою 1859 — 1862 під керуванням Олександра Іоанна Куза
Саксен-Веймар та Саксен-Ейзенах [ред.]
Герцогства Саксен-Веймар і Саксен-Ейзенах були в особистій унії з 1741 р., коли правлячий рід Саксен-Ейзенах перервався у 1809 року, тоді вони були об'єднані в одне герцогство Саксен-Веймар-Ейзенах.
Шлезвіг-Гольштейн [ред.]
Королі Данії в той же час були герцогам Шлезвігу і Гольштейну 1460-1864 (Гольштейн був частиною Священної Римської імперії, нині є частиною Німеччини).
Шотландія [ред.]
- Особиста унія з Францією 1559 — 1560
- Особиста унія з Англією та Ірландією 1603 — 1707 (коли Англія і Шотландія були об'єднані в Королівство Великобританія)
- Особиста унія з Нідерландами з 1689 по 1702, голландський штатгальтер, Вільгельм Оранський, який також був королем Англії, Шотландії та Ірландії. Фактична ситуація була дещо складнішою з голландсьими провінціями Голландія, Зеландія, Утрехт, Лімбург та Оверейсел які вступили до особистої унії в 1689 році і Дренте в 1696 році. Тільки дві голландські провінції і не вступили до особистої унії: Фрісландія і Гронінген.
Іспанія [ред.]
- Особиста унія корон, яка згодом утворила Іспанію ( Кастильська корона і Арагонська корона) у Священній Римський імперії 1519 — 1556 під головуванням Карла I (Карла V, імператора Священної Римської імперії). Кастилія і Арагон залишалися єдині 1556-1707, після чого вони були офіційно об'єднані в Іспанію.
- Філіп II Габсбург був одночасно королем Англії (з Марією I) 1554 — 1558, в той же час він також був королем Неаполя (з 1554) і королем Іспанії (з 1556).
- Іберійська унія з Іспанією 1580 — 1640 р., під владою Філіпа II (також відомий як Філіп I Португальський), його сина та онука.
Швеція [ред.]
- Особиста унія з Норвегією 1319 — 1343
- Кальмарська унія з Данією та Норвегією 1389 — 1521
- Особиста унія з Польщею-Литвою 1592 — 1599
- Особиста унія з Норвегією 1814 — 1905 (іноді називається Швеція-Норвегія)
Великобританія [ред.]
- Особиста унія з Ганновером 1801 — 1837
- Особиста унія з Ірландією 1922 — 1937/1949
Примітки [ред.]
- ↑ «Croatia (History)». Encarta. http://encarta.msn.com/encyclopedia_761577939_6/Croatia.html#p40.
- ↑ Encyclopedia of the Middle Ages
- ↑ Europa Publications Limited, p.271: Eastern Europe and the Commonwealth of Independent States, Svezak 4
- ↑ Alain Finkielkraut, (pp. 17-18): Dispatches from the Balkan War and other writings
- ↑ Imogen Bell, p.173: Central and South-Eastern Europe 2003
- ↑ Mitja Velikonja p.78: Religious separation and political intolerance in Bosnia-Herzegovina
- ↑ Piotr Stefan Wandycz, p.159: The price of freedom: a history of East Central Europe from the Middle Ages
- ↑ Adrian Webb,Inc NetLibrary, Adrian Webb, p.218: The Routledge companion to Central and Eastern Europe since 1919
- ↑ а б Charles W. Ingrao, p.12: The Habsburg monarchy, 1618-1815
- ↑ а б David Raic, p. 342: Statehood and the law of self-determination
- ↑ а б Font, Marta: Hungarian Kingdom and Croatia in the Middle Age
- ↑ «Croatia (History)». Britannica. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/143561/Croatia/223953/History.
- ↑ R. W. SETON -WATSON:The southern Slav question and the Habsburg Monarchy page 18
- ↑ Александр Владимирович Пыжиков {{{Заголовок}}}. — ISBN 9785224043866
- ↑ http://www.allpravo.ru/library/doc101p/instrum105/item802.html Таганцев Н.С. Уголовное право (Общая часть). Часть 1. По изданию 1902 года. Allpravo.ru. - 2003.
