Гельфанд Ізраїль Мойсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізраїль Мойсейович Гельфанд
IM Gelfand.jpg
Народився 20 серпня (2 вересня) 1913(1913-09-02)
Окни
Помер 5 жовтня 2009(2009-10-05) (96 років)
Нью-Джерсі
Місце проживання Москва
Громадянство Росія
Національність єврей
Галузь наукових інтересів математика
Заклад Московський університет
Вчене звання професор (1941)
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1940)
Науковий керівник Андрій Колмогоров
Відомі учні Ендре Семереді
Нагороди премія Вольфа (1978),

Ізраїль Мойсейович Гельфанд (20 серпня (2 вересня) 1913(19130902), Окни Тираспільського повіту Херсонської губернії — 5 жовтня 2009, Нью-Джерсі) — єврейський радянський математик, біолог, педагог і організатор математичної освіти (до 1989 року — в Радянському Союзі, після 1989 року — в Сполучених Штатах).

Автор понад 800 наукових статей і близько 30 монографій. Професор Ратгерського університету (з 1990 року), Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (МДУ) (1941–1990), доктор фізико-математичних наук (1940). Президент Московського математичного товариства в 1966–1970 роках.

Ранні роки[ред.ред. код]

Ізраїль Гельфанд народився в містечку Красні Окни на території сучасної Одеської області. Навчався в єврейській, російській та українській школах, рано зацікавився математикою. В 1923 сім'я перебралась Ольгопіль Вінницької області, де Гельфанд поступив в хімічну професійну школу в Чечельнику та подружився з однокласником — також майбутнім математиком Д. П. Мільманом. В дев'ятому класі (в 1928, в період колективізації) Гельфанд та Мільман були виключені з профшколи як діти «нетрудового елемента» (батько Гельфанда управлям кустарним млином). Не маючи можливості закінчити середню освіту, в лютому 1930 переїхав до далеких родичів в Москву. Деякий час був безробітним, потім був контролером в Ленінській бібліотеці де продовжував самоосвіту. В 1931 почав відвідувати вечірні лекції по математиці в декільком навчальних закладах, в тому числі в Московському університеті.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Незабаром Гельфанд був прийнятий в аспірантуру Московського державного університету (19321935) та почав викладати. Його науковим керівником був Андрій Миколайович Колмогоров. В 1935–1939 Гельфанд — доцент кафедри математики в МГУ. З 1939 за сумісництвом працював старшим науковим співробітником Математичного інституту ім. Стєклова. З 1941 по 1990 — професор МГУ.

У 1940-і роки Гельфанд разом з іншими радянськими ученими брав участь в роботах зі створення водневої бомби.

Гельфанд відомий своїми роботами з функціонального аналізу, алгебри і топології. Він був одним з творців теорії нормованих кілець (банахових алгебри), яка пізніше лягла в основу теорії кілець з інволюцією і теорії нескінченомірних унітарних представлень груп Лі. Цю теорію, що має важливе значення для теоретичної фізики (квантової механіки зокрема), Гельфанд розробив разом з Марком Ароновичем Наймарком.

Крім власне математики Гельфанд працював в таких областях як біологія і медицина: його дослідження були присвячені нейрофізіології, клітинній міграції і протеоміці.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Почесний член Московського математичного товариства (1971), почесний доктор (Honoris Causa) Оксфордського (1973), Сорбонського (1973), Гарвардського (1976), Принстонського (1977), Упсальського (1977), Ліонського (1984) і Пізанського (1985) університетів, почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук (Кембридж, Массачусетс, 1964), Американського математичного товариства (1966), Лондонського математичного товариства (ЛМО) (1967), Національної академії наук США (НАН США) (1970), Королівської Ірландської Академії (1970), Лондонського королівського товариства (1977), Королівської Шведської академії (1974), академій наук Франції (1976), Італії (Academia dei Lincei, 1988) і Японії (1989), Нью-Йоркської Академії Наук (довічний почесний член академії — Honorary Life Member — з 1999 року), Європейської академії наук (з 2004 року «fellow»), академік Академії наук СРСР (1984, з 1991 року РАН; член-кореспондент з 1953 року).

Перший лауреат премії Вольфа в математиці (1978), медалі Вігнера Міжнародного союзу з теорії груп у фізиці (Wigner Medaille, 1980), премій Кіото (Японія, 1989) і Лерой П. Стіла за видатні досягнення впродовж всієї кар'єри (Leroy P. Steele Prize for Lifetime Achievement — вища нагорода Американського математичного товариства, 2005). Лауреат стипендії Макартура (MacArthur Fellowship, англ., 1994). Лауреат Сталінських премій (1951, 1953), Ленінській премії (1961), кавалер трьох орденів Леніна (1954, 1956, 1973), двох орденів Трудового Червоного Прапора (1963, 1983), ордени Дружби Народів (1975) і Знак Шани (1953), Державній премії Росії (спільно з С. Г. Гиндикиным і М. І. Граєвим, 1997).

Гельфанд відомий також і тим, що зумів стати значним ученим шляхом самоосвіти, не маючи закінченої середньої освіти і не пройшовши курс навчання в університеті.

Посилання[ред.ред. код]