Гніздовський Яків Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яків Якович Гніздовський
Hnizdovsky wc 87.jpg
Різьба «Два барани», Нью-Йорк, 1969
Дата народження 27 січня 1915(1915-01-27)
Місце народження Пилипче, Галичина, Австро-Угорщина
Дата смерті 8 листопада 1985(1985-11-08) (70 років)
Місце смерті Нью-Йорк, США США
Національність українець
Громадянство США США
Навчання Варшавська академія мистецтв
Загребська академія мистецтв
Напрямок Стилізований реалізм
Роки творчості 1930–1985
Вплив Альбрехт Дюрер, японські гравюри
Твори Дів. сайт
Премії

Надто багато перераховувати тут

Сайт http://www.hnizdovsky.com

Я́ків Я́кович Гніздо́вський (хорв. Jakiv Hnizdovskij, пол. Jakob Gniazdowski; * 27 січня 1915, Пилипче, Галичина, Австро-Угорщина — † 8 листопада 1985, Нью-Йорк, США) — американський художник українського походження, графік, кераміст, мистецтвознавець.

Родина[ред.ред. код]

Прямий нащадок шляхетського роду гербу Кораб.

Батько — Яків Андрійович Гніздовський, мати — Марта Дмитрівна (уроджена Кубей).

Дружина — Стефанія (Фанні) Стефанівна (уроджена Кузан), донька — Міра Яківна.

Біографія[ред.ред. код]

Шкільний клас Якова Гніздовського (сидить на скриньці в передньому ряду; 1930-і)
Могила Якова Гніздовського на Личаківському цвинтарі у Львові

Батьки не примушували до роботи в полі. Закінчив Чортківську гімназію.[1]

З 1933 року навчався у Львівській духовній семінарії (малій[1]). У Львові мешкав у гуртожитку в одній кімнаті зі студентами, пов'язаними з українським підпіллям. Навесні 1934 року польська поліція влаштувала в гуртожитку обшук, під час якого були знайдені пропагандивні листівки. Якова заарештували за підозрою в приналежності до нелегального гуртка. Провів у в'язниці кілька днів. Під час суду свідчив про те, що не мав стосунку до політичної діяльності своїх сусідів по гуртожитку. Його попросили показати записну книжку й виявили, що під час засідання він намалював усіх, хто перебував у залі суду. Це зробило велике враження на присутніх, стало ясно, що Гніздовського ніщо не цікавить, крім мистецтва. Усі обвинувачення з художника були зняті[2][3].

З 1938 навчався у Варшавській академії мистецтв.

Я. Гніздовський (другий ліворуч у передньому ряду) з групою семінаристів біля могили Івана Франка на Личаківському цвинтарі (1930-і)

Через початок Другої світової війни з 1939 навчався в Загребській академії мистецтв (Хорватія). Виїхавши із Заґреба в 1944, опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949.

1949 — переїхав у США, оселився в місті Сент-Пол (Міннесота), де отримав посаду дизайнера в рекламній фірмі Brown and Bigelow.

1950 — переїхав у Нью-Йорк, улаштувався в Бронксі біля Ботанічного саду й зоопарку.

19561958 — удосконалював майстерність у Парижі. Там же 16 лютого 1957 одружився з Стефанією Кузан — донькою вихідців з України після Першої світової війни[4].

Може, автор обкладинки до історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина» (його прізвище заклеєне, вказано інше).

Помер 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку, був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова. 5 листопада 2005 року відбулося перепоховання урни з його прахом на Личаківському цвинтарі у Львові.

Цікаво, що збереглася фотографія Якова Гніздовського, зроблена після закінчення ним семінарії біля могили Івана Франка у Львові. На ній майбутній художник дивиться саме на те місце на Личаківському цвинтарі, де нині є його могила[5].

Творчість[ред.ред. код]

Ранній період[ред.ред. код]

Екслібрис роботи Я.Гніздовського

Схильність до малювання виявилася в Якова ще під час навчання в гімназії: це були невеликі начерки людей, пейзажів, домашніх тварин. У Львові Гніздовський активно ввімкнувся в художнє життя міста, вступивши в молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Карикатурист Едвард Козак залучає його до ілюстрування львівської газети «Новий час» і журналу «Комар». Талант молодого графіка був оцінений меценатом і великим знавцем мистецтва митрополитом Андрієм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв, де він вивчав живопис та графіку.

Навчаючись у Заґребській академії мистецтва Гніздовський також займається в основному живописом. Водночас він звертає увагу на ксилографію. Його перші роботи з дерева, створені в 1944 році, являють собою етюди фігур. Натхнення Яків Гніздовський черпав у гравюрах Альбрехта Дюрера. Одна із найоригінальніших ранніх гравюр художника «Кущ», створена ним тому ж 1944 року, містить елементи, які стануть провісниками його зріліших робіт. Зосередження на ізольованій формі природи, заповнення простору заплутаним переплетенням безлистих гілок — це ідеї, які стануть центральними для його стилю.

За час, що Гніздовський прожив в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, йому вдалося створити лише два дереворізи. Попри це, він активно займався графікою, працюючи відповідальним художнім редактором українського літературно-художнього щомісячника «Арка», а також ілюструючи популярне серед української діаспори видання «Грань». Крім цього художник працював над афішами, підручниками, рекламою, захоплювався екслібрисами.

Американський період[ред.ред. код]

Дебютне визнання в США художник отримав в 1950 році на виставці графіки в Міннеапольскому інституті мистецтв. За дереворит «Кущ» йому була присуджена друга премія. Друга нагорода була присуджена Гніздовському через кілька тижнів на торгово-промисловій виставці штату Міннесота за картину «Яйця». Ця нагорода підштовхнула його до думки переїхати в Нью-Йорк для того, щоб займатися виключно мистецтвом.

У США Гніздовський надихнувся японською ксилографією. На своїх роботах з дерева він часто зображував рослини і тварин. Основною причиною цього стала відсутність у художника необхідних коштів для оплати натурщиків після переїзду в Нью-Йорк. Однак те, що спочатку було лише змушеною заміною, пізніше стало його основною та улюбленою темою. Художник був добре відомий у всіх ботанічних садах Нью-Йорку, там він знаходив добровільних безкоштовних «моделей». Багато таких «моделей», згодних позувати, як писав художник, «за арахіс», він знайшов у Бронкському зоопарку. Однією з улюблених «моделей» Гніздовського був оранґутанг Енді, який жив в «Будинку мавп» Бронкського зоопарку. Коли Енді помер, Бронкській зоопарк відразу ж придбав ксилографію з його зображенням.

Інша улюблена «модель» художника — вівця із зоопарку Бронкса, що позувала для однієї з найвідоміших гравюр Гніздовського «Вівці». Ця гравюра була зображена на плакаті дуже успішної виставки Гніздовского в галереї Ламлі Казале в Лондоні.

Гніздовський різав переважно на вишні, груші, буку або яблуні. Більшість ксилографій художника була надрукована на васі (японському рижовому папері).

Я. Гніздовський біля картини «Переміщені особи» (1948)

В 1954 році відбулася його перша персональна виставка в США[6]. Остаточне визнання майстерності Гніздовського в США відбулося, коли галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів «Сосни».

За два неповні роки проживання в Парижі, Гніздовський мав три успішні виставки. Там же він уперше виставив олійні картини, кераміку і скульптуру малих форм[4]. Після 1960 року художній авторитет Гніздовського зріс, він здобув міжнародне визнання. Його роботи широко експонувалися в країнах Африки та на Близькому Сході, у Великобританії, Західній Німеччині, Чехословаччині, Японії. Його гравюри стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку. Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету, писав:

Ксилографія Якова Гніздовського є одним із найбагатших і найоригінальніших здійснень в американськім графічнім мистецтві за останні тридцять років.
Я. Гніздовський. Автопортрет (стилізація для поштової марки України, дизайн А. Сдобникова)

Яків Гніздовський — автор іконостасу для української греко-католицької церкви святої Трійці в Керганксоні, (США).

Був членом редколегії журналу екслібристів Великобританії й членом Американського товариства аматорів і творців книжкового знака, постійним кореспондентом журналу Філадельфійського відділу Об'єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА) «Замітки з мистецтва». Він є автором ряду статей на художні теми. Його спостереження та думки вийшли в 1967 році в Нью-Йорку окремою книгою «Пробуджена царівна».

Спадщина Якова Гніздовського[ред.ред. код]

Митець малював олійними фарбами й темперою, різними твердими барвниками, гравірував на деревяних і металевих дошках, іноді займався скульптурою малих форм. Його спадщина складає сотні картин, а так само більш ніж 300 гравюр (ксилографії, офорти та ліногравюри). У свій час дві його картини — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі[7]. Твори Я.Гніздовського зберігаються у приватних збірках та музеях, зокрема в Конгресовій бібліотеці, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії.

В 1990 удова художника Стефанія Гніздовська передала в дарунок музеям у Києві, Львові й Тернополі ряд його робіт, пізніше роботи художника були подаровані музеям в Івано-Франківську й Чернівцях. Кілька ориґіналів його графічних робіт зберігаються в Борщівському краєзнавчому музеї. У 2005 році вдова художника передала в дарунок Львівському національному музею погруддя Якова Гніздовського роботи Лео Мола (англ. Leo Mol).

В Науковій бібліотеці НаУКМА, а саме в колекції Омеляна Пріцака зберігаються 12 графічних творів Я.Гніздовського. Також тут зберігаються листи та листівки Я.Гніздовського до Омеляна Пріцака, чий бібліотеку, архів та мистецьку збірку було передано до книгозбірні у 2007 році [8].

Яків Гніздовський виконав екслібрис Harvard College Ukrainian Seminar, частина якого стала логотипом українознавчого інституту у Гарварді. На логотипі центральне місце займає стилізоване зображення Староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії після його перебудови у 18 ст., над яким розміщені три відкриті книги з гаслом Гарвардського університету «Veritas» (з лат.: «істина»). Офіційні документи УНІГУ, всі його видання, Гарвардська бібліотека давнього українського письменства, інформаційно-довідкові матеріали донині містять зображення цього логотипу[9].

Твори Гніздовського виставляються, публікуються в книжках як ілюстрації. Його архіви розміщаються в Слов'янському відділі Нью-йоркської публічної бібліотеки.

Листівки Якова Гніздовського

Створення марок[ред.ред. код]

Пам'ятний блок з марками пластової пошти, присвячений 50-ій річниці організації Пласт, виданий у Нью-Йорку

Яків Гніздовський є автором марок пластової пошти, які видавалися в нью-йоркському пластовому таборі «Вовча Тропа».

Перша серія із 4 марок, виконаних за проектом Гніздовського, була випущена 29 травня 1954 року Пластовою командою Свята Весни округу Нью-Йорк на честь Свята Весни. Художник зобразив пластовий знак відмінності і Свя­то­го Юрія, пат­ро­на Плас­ту. Марка була видрукувана офсетною печаткою в друкарні «Small Photo-offset Reproduction» у Нью-Йорку. Одночасно були виготовлені карт-максимуми. Марки гасили спеціальним штемпелем, виконаним за малюнком Я.Гніздовського.

28 серпня 1961 року був випущений блок із 4 ювілейних марок на честь 50-ї річниці «Пласту». Проекти цих марок були також підготовлені Яковом Гніздовським. На марках були зображені портрети основоположника Пласту Олександра Тисовського, колишнього голови «Пласту» Северина Левицького, золотий ювілейний значок Пласту та перша марка пластової пошти 1926 року.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Книги, ілюстровані роботами Я. Гніздовського[ред.ред. код]

У каталозі показані всі гравюри, створені художником; каталог багато ілюстрований.
У каталозі показані гравюри, створені між 1944–1975 роками; каталог багато ілюстрований.
  • Hnizdovsky J. Jacques Hnizdovsky Ex Libris / S. Hnizdovsky. — 1986. — ASIN B0007BYZ94.
У каталозі представлено 54 екслібрису, які художник створив для друзів, родини, музеїв і бібліотек.
  • Творець відображень, збірка поезій Стенлі Кюніца, Видавництво «Факт» Міжнародні Комунікацї, Київ/Ньо-Йорк, 2003

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Анна Золотнюк. Яків Гніздовський — абсолютний художник / Вільне життя плюс.— Тернопіль, № 9 (15641) за 4 лютого 2015.- С. 12
  2. З особистих спогадів доньки художника Міри Яківни.
  3. Слава залишилась у світі — прах повертається на Батьківщину // Майдан
  4. а б Коваль Я. Яків Гніздовський. Повернення // Львівська газета. — 2005. — № 202 (768). — 7 листопада
  5. Гордиенко С. Во Львове перезахоронили прах живописца Якова Гнездовского // Подробности-ТВ. — 2005. — 5 листопада
  6. На Личаківському кладовищі Львова перепоховали прах Якова Гніздовського // ЗІК, 6 листопада 2005 р.
  7. 8 листопада 1985 року спочив Яків Гніздовський, український графік // «Православ'я в Україні», 7 листопада 2007 р.
  8. Мистецька збірка О. Пріцака. Наукова бібліотека НаУКМА. Процитовано 29 квітня 2015. 
  9. Сидорчук Т. М. Староакадемічний (Мазепин) корпус Національного університету «Києво-Могилянська академія»: до історії відродження пам'ятки // Жовківські читання 2013 : зб. ст. другої міжнар. наук. конф. «Музей в сучасному світі», [27-28 серп. 2013 р., м. Жовква Львів. обл. / упоряд. С. Каськун] ; Львів. галерея мистецтв. — Л. : РАСТР-7, 2013. — С. 61.
  10. «Львівська газета», 28 грудня 2007 року
  11. Політика / Голос України. — К., № 29 (6033) від 18 лютого 2015. — С. 4
  12. Яків Гніздовський // Національний банк України,

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]