Гніздовський Яків Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яків Якович Гніздовський
Hnizdovsky wc 87.jpg
Різьба «Два барани», Нью-Йорк, 1969
Дата народження 27 січня 1915(1915-01-27)
Місце народження Пилипче, Галичина, Австро-Угорщина
Дата смерті 8 листопада 1985(1985-11-08) (70 років)
Місце смерті Нью-Йорк, США США
Національність українець
Громадянство США США
Навчання Варшавська академія мистецтв
Загребська академія мистецтв
Напрямок Стилізований реалізм
Роки творчості 1930-1985
Вплив Альбрехт Дюрер, японські гравюри
Твори Дів. сайт
Премії

Надто багато перераховувати тут
Сайт http://www.hnizdovsky.com

Я́ків Я́кович Гніздо́вський (хорв. Jakiv Hnizdovskij, пол. Jakob Gniazdowski; *27 січня 1915, Пилипче, Тернопільщина — †8 листопада 1985, Нью-Йорк США)  — український художник, графік, кераміст, мистецтвознавець.

Зміст

Біографія [ред.]

Клас, в якому навчався Яків Гніздовський (сидить на скриньці в передньому ряду; 1930-і)
Могила Якова Гніздовського на Личаківському цвинтарі у Львові

Яків народився в 1915 році в селі Пилипче (нині Борщівського району Тернопільської області). Він прямий нащадок українського дворянського роду Кораб. Навчався у Чортківській гімназії. В 1933 році Гніздовський переїжджає у Львів, де вчиться у Львівській духовній семінарії.

У Львові Яків мешкав у гуртожитку в одній кімнаті зі студентами, пов'язаними з українським національним підпіллям. Навесні 1934 ріка польська поліція влаштувала в гуртожитку обшук, під час якого були знайдені пропагандистські листівки. Яків був арештований по підозрі в приналежності до нелегального гуртка. Він провів у в'язниці кілька днів. Під час суду він свідчив про те, що не мав відносини до політичної діяльності своїх сусідів по гуртожиткові. Його попросили показати записну книжку й виявили, що під час засідання він намалював усіх, хто перебував у залі суду. Це зробило велике враження на присутніх, стало ясно, що Гніздовського ніщо не цікавить, крім мистецтва. Усі обвинувачення з художника були зняті.[1][2] В 1938 році Яків переїхав у Варшаву. Там він вчився у Варшавській Академії мистецтв.

З початком Другої світової війни в 1939 році він їде в Заґреб, Хорватія, де вчиться в Заґребській академії мистецтва. Виїхавши із Заґреба в 1944 році, Гніздовський виявився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949 року.

В 1949 році Гніздовський переїхав у США. Він поселився в місті Сент-Пол (Міннесота), де отримав посаду дизайнера в рекламній фірмі «Brown and Bigelow». В 1950 році художник переїжджає в Нью-Йорк. Тут він улаштувався в Бронксі біля Ботанічного саду й зоопарку.

В 1956—1958 роках він удосконалював майстерність у Парижі. Там же 16 лютого 1957 року він одружився з Стефанією Кузан — донькою вихідців з України після Першої світової війни.[3]

Яків Гніздовський помер 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку і був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова. 5 листопада 2005 року відбулося перепоховання урни з його прахом на Личаківському цвинтарі у Львові.

Родина [ред.]

Батько — Яків Андрійович, мати — Марта Дмитрівна (уроджена Кубей).

Дружина — Стефанія (Фанні) Стефанівна (уроджена Кузан), донька — Міра Яківна.

Творчість [ред.]

Ранній період [ред.]

Екслібрис роботи Я. Гніздовського

Схильність до малювання виявилася в Якова ще під час навчання в гімназії: це були невеликі начерки людей, пейзажів, домашніх тварин. У Львові Гніздовський активно ввімкнувся в художнє життя міста, вступивши в молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Карикатурист Едвард Козак залучає його до ілюстрування львівської газети «Новий час» і журналу «Комар». Талант молодого графіка був оцінений меценатом і великим знавцем мистецтва митрополитом Андрієм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв, де він вивчав живопис та графіку.

Навчаючись у Заґребській академії мистецтва Гніздовський також займається в основному живописом. Водночас він звертає увагу на ксилографію. Його перші роботи з дерева, створені в 1944 році, являють собою етюди фігур. Натхнення Яків Гніздовський черпав у гравюрах Альбрехта Дюрера. Одна із найоригінальніших ранніх гравюр художника «Кущ», створена ним тому ж 1944 року, містить елементи, які стануть провісниками його зріліших робіт. Зосередження на ізольованій формі природи, заповнення простору заплутаним переплетенням безлистих гілок — це ідеї, які стануть центральними для його стилю.

За час, що Гніздовський прожив в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, йому вдалося створити лише два дереворізи. Попри це, він активно займався графікою, працюючи відповідальним художнім редактором українського літературно-художнього щомісячника «Арка», а також ілюструючи, популярне серед української діаспори, видання «Грань». Крім цього художник працював над афішами, підручниками, рекламою, захоплювався екслібрисами.

Американський період [ред.]

Дебютне визнання в США художник отримав в 1950 році на виставці графіки в Міннеапольскому інституті мистецтв. За дереворит «Кущ» йому була присуджена друга премія. Друга нагорода була присуджена Гніздовському через кілька тижнів на торгово-промисловій виставці штату Міннесота за картину «Яйця». Ця нагорода підштовхнула його до думки переїхати в Нью-Йорк для того, щоб займатися виключно мистецтвом.

У США Гніздовський надихнувся японською ксилографією. На своїх роботах з дерева він часто зображував рослини і тварин. Основною причиною цього стала відсутність у художника необхідних коштів для оплати натурщиків після переїзду в Нью-Йорк. Однак те, що спочатку було лише змушеною заміною, пізніше стало його основною та улюбленою темою. Художник був добре відомий у всіх ботанічних садах Нью-Йорку, там він знаходив добровільних безкоштовних «моделей». Багато таких «моделей», згодних позувати, як писав художник, «за арахіс», він знайшов у Бронкському зоопарку. Однією з улюблених «моделей» Гніздовського був оранґутанг Енді, який жив в «Будинку мавп» Бронкського зоопарку. Коли Енді помер, Бронкській зоопарк відразу ж придбав ксилографію з його зображенням.

Інша улюблена «модель» художника — вівця із зоопарку Бронкса, що позувала для однієї з найвідоміших гравюр Гніздовського «Вівці». Ця гравюра була зображена на плакаті дуже успішної виставки Гніздовского в галереї Ламлі Казале в Лондоні.

Гніздовський різав переважно на вишні, груші, буку або яблуні. Більшість ксилографій художника була надрукована на васі (японському рижовому папері).

Я. Гніздовський у картини «Переміщені люди» (1948)

В 1954 році відбулася його перша персональна виставка в США.[4] Остаточне визнання майстерності Гніздовського в США відбулося, коли галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів «Сосни».

За два неповні роки проживання в Парижі, Гніздовський мав три успішні виставки. Там же він уперше виставив олійні картини, кераміку і скульптуру малих форм.[3] Після 1960 року художній авторитет Гніздовського зростає, він здобуває міжнародне визнання. Його роботи широко експонуються в країнах Африки та на Близькому Сході, у Великобританії і Західній Німеччині, у Чехословаччині і Японії. Його гравюри стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку. Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету, писав:

Ксилографія Якова Гніздовського є одним із найбагатших і найоригінальніших здійснень в американськім графічнім мистецтві за останні тридцять років.
Я. Гніздовський. Автопортрет (стилізація марки України, дизайн А. Сдобникова)

Яків Гніздовський — автор іконостасу для української греко-католицької церкви святої Трійці в Керганксоні, (США).

Яків Гніздовський був членом редколегії журналу екслібрістів Великобританії й членом Американського товариства аматорів і творців книжкового знака, постійним кореспондентом журналу Філадельфійського відділу Об’єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА) «Замітки з мистецтва». Він є автором ряду статей на художні теми. Його спостереження та думки вийшли в 1967 році в Нью-Йорку окремою книгою «Пробуджена царівна».

Спадщина Якова Гніздовського [ред.]

Яків Гніздовський малював олійними фарбами й темперою, різними твердими барвниками, гравірував на деревяних і металевих дошках, іноді займався скульптурою малих форм. Його спадщина складає сотні картин, а так само більш ніж 300 гравюр (ксилографії, офорти та ліногравюри). У свій час дві його картини — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі.[5] Твори Я. Гніздовського знаходяться у приватних збірках та музеях, зокрема в Конгресовій бібліотеці, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії.

В 1990 році Стефанія Гніздовська — удова художника передала в дарунок музеям у Києві, Львові й Тернополі ряд робіт Якова Гніздовського, пізніше роботи художника були подаровані музеям в Івано-Франківську й Чернівцях. Кілька ориґіналів його графічних робіт зберігаються в Борщівському краєзнавчому музеї. У 2005 році вдова художника передала в дарунок Львівському національному музею погруддя Якова Гніздовського роботи Лео Молу (англ. Leo Mol).

Твори Гніздовського виставляються, публікуються в книжках як ілюстрації. Його архіви розміщаються в Слов'янському відділі Нью-йоркської публічної бібліотеки.

Деякі твори Якова Гніздовського

Створення марок [ред.]

Пам'ятний блок з марками пластової пошти, присвячений 50-ій річниці організації Пласт, виданий у Нью-Йорку

Яків Гніздовський є автором марок пластової пошти, які видавалися в нью-йоркському пластовому таборі «Вовча Тропа».

Перша серія із чотирьох марок, виконаних по проекту Гніздовського, була випущена 29 травня 1954 року Пластовою командою Свята Весни округу Нью-Йорк на честь Свята Весни. Художник зобразив пластовий знак відмінності і Свя­то­го Юрія, пат­ро­на Плас­ту. Марка була видрукувана офсетною печаткою в друкарні «Small Photo-offset Reproduction» у Нью-Йорку. Одночасно були виготовлені картмаксимуми. Марки гасилися спеціальним штемпелем, виконаним по малюнкові Я. Гніздовського.

28 серпня 1961 року був випущений блок із чотирьох ювілейних марок на честь 50-ї річниці організації Пласт. Проекти цих марок були також підготовлені Яковом Гніздовським. На марках були зображені портрети основоположника Пласту Олександра Тисовського, колишнього голови Пласту Северина Левицького, золотий ювілейний значок Пласту та перша марка пластової пошти 1926 року.

Пам'ять [ред.]

5 листопада 2005 року в Національному музеї Львова відкрилася ретроспективна виставка творів Якова Гніздовського з колекцій музеїв Львова, Києва та Тернопіля, присвячена перепохованню праху художника у Львові, а також 90-річчя від дня його народження та 20-річчю з дня смерті.

Ім'я митця носять вулиці у Львові (до 1993 року вулиця Левандівська)[6] та Борщіві.

Я. Гніздовський (другий ліворуч у передньому ряду) з групою семінаристів біля могили Івана Франка на Личаківському цвинтарі (1930-і)

Цікаві факти [ред.]

Є фотографія Якова Гніздовського, яка зроблена після закінчення ним семінарії біля могили Івана Франка у Львові. На ній художник сидить і дивиться на те саме місце на Личаківському цвинтарі, де сьогодні знаходиться його могила.[7]

Книги, що ілюструють роботи Я. Гніздовського [ред.]

  • Tahir A. M., Jr. Jacques Hnizdovsky Woodcuts and Etchings. — Pelican Publishing Co, 1987. — ISBN 0882894870.
У каталозі показані всі гравюри, створені художником; каталог багато ілюстрований.
У каталозі показані гравюри, створені між 1944—1975 роками; каталог багато ілюстрований.
  • Hnizdovsky J. Jacques Hnizdovsky Ex Libris / S. Hnizdovsky. — 1986. — ASIN B0007BYZ94.
У каталозі представлено 54 екслібрису, які художник створив для друзів, родини, музеїв і бібліотек.
  • Творець відображень, збірка поезій Стенлі Кюніца, Видавництво "Факт" Міжнародні Комунікацї, Київ/Ньо-Йорк, 2003

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ З особистих спогадів доньки художника Міри Яківни.
  2. ↑ Див. замітку на сайті «Майдан».
  3. ↑ а б Відомості із статті Коваль (2005).
  4. ↑ Дів. замітку на сайті «ЗІК».
  5. ↑ Дані із замітки на сайті «Православ'я в Україні».
  6. ↑ Згідно з інформацією в «Львівській газеті» від 28 грудня 2007 року.
  7. ↑ Дів. замітку Гордієнка (2005).

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Гніздовський Яків Якович

Джерела [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гніздовський_Яків_Якович&oldid=12361655