Говард Темін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Говард Мартин Темін
Народився 10 грудня 1934(1934-12-10)
Філадельфія
Помер 9 лютого 1994(1994-02-09) (59 років)
Медісон
Місце проживання США США
Громадянство США США
Національність єврей
Галузь наукових інтересів вірусологія
Заклад Каліфорнійський технологічний інститут
університет Вісконсін-Медісон
Alma mater Свортмор коледж
Відомий завдяки: Зворотна транскриптаза
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1975)
Nobel prize medal.svg

Говард Мартин Темін (англ. Howard Martin Temin; * 10 грудня 1934, Філадельфія – † 9 лютого 1994, Медісон, Вісконсин, США) — американський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини (спільно з Девідом Балтімором і Ренато Дульбекко), 1975.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 10 грудня 1934 у Філадельфії, штат Пенсильванія. Початкову і середню освіту здобув в державній школі у Філадельфії. У школі діяла спеціальна програма для старших класів, особливо обдаровані діти проходили літню практику в Джексоновській лабораторії в Бар-Гарбор, штат Мен. Саме тут виявився його інтерес до біології.

У 1951 він поступив в Свортмор коледж, де поглиблено вивчав біологію. Влітку 1953 проходив практику в Інституті з дослідження раку у Філадельфії. У 1955 закінчив коледж, отримавши ступінь бакалавра. Після закінчення коледжу працював в Джексоновській лабораторії в Бар-Гарбор, а потім перейшов в Каліфорнійський технологічний інститут в Пасадені, щоб спеціалізуватися у експериментальній ембріології. Через півтора роки він перейшов в лабораторію професора Ренато Дульбекко, де написав дисертацію про саркому Роуса (веретеноклітина саркома у курей, вперше описана Пейтоном Роусом, лауреатом Нобелівської премії з фізіології і медицини, 1966). Там же, в Каліфорнійському технологічному інституті, познайомився з професором Максом Дельбрюком (лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини, 1969) і доктором Метью Мезельзоном. Після отримання докторського ступеня протягом року продовжував працювати в лабораторії Дульбекко, де провів низку експериментів, котрі показали, що деякі віруси змінюють генетичну інформацію, закодовану в клітках, які вони атакують, і розробив кількісний метод визначення зростання вірусів.

У 1960 перейшов на роботу в лабораторію Макардла з дослідження раку при департаменті онкології медичної школи університету Вісконсін-Медісон. Тут він продовжив свої дослідження. За допомогою розробленого ним кількісного методу визначення зростання вірусів він намагався виявити відмінності між нормальними і пухлинними клітками. В ході досліджень йому вдалося з'ясувати, що якщо в процесі ділення здорових клітин відбувається вторгнення в сусідні тканини, то клітинна регуляторна система подає сигнал про припинення процесу ділення. Якщо ж клітка уражена, то при її вторгненні в сусідні тканини регуляторна система не діє. Темін припустив, що подібна трансформація викликається вірусним геном, що став частиною клітинної ДНК. Отже, білкова оболонка деяких вірусів містить фермент, що сприяє копіюванню генетичного коду РНК-вірусів в клітинну ДНК.

Це припущення суперечило теорії, що панувала тоді, згідно з якою генетична інформація може передаватися тільки від ДНК до РНК, але не навпаки. Потрібно було підтвердити «провірусну гіпотезу», тобто знайти такий фермент експериментально. У 1970 Темін і Дейвід Балтімор незалежно один від одного виділили фермент зворотної транскриптази, який копіює вірусні РНК-гени в клітинну ДНК. Знов відкритий фермент назвали РНК-залежна-ДНК-полімераза.

Навесні 1970 Темін доповів про своє відкриття на Х Міжнародному конгресі Міжнародного союзу боротьби з раком. У червні 1970 Темін і Балтімор опублікували результати своїх досліджень в журналі «Nature».

В даний час віруси, що володіють зворотною транскриптазою і формують провірусні гени, називаються ретровірусами. Ретровіруси викликають такі хвороби, як гепатит, деякі форми раку і СНІД.

Подальші дослідження, проведені Теміном, показали, що ген провіруса, що активізувався, індукує синтез пухлиноутворюючих білків в клітці. Саме ці патологічні білки блокують надалі передачу сигналів обмеження клітинного зростання, внаслідок чого змінені клітки починають безконтрольно розмножуватися. Таким чином, відбувається трансформація нормальної клітки в пухлинну.

У 1975 Говард Темін (разом з Дейвідом Балтімором і Ренато Дульбекко) став лауреатом Нобелівської премії «за відкриття, що стосуються взаємодії між пухлинними вірусами і генетичним матеріалом клітки».

Помер 9 лютого 1994 у Медісоні (США).

Відзнаки[ред.ред. код]

Серед нагород:

  • премія Воррена Трієнніала (разом з Дейвідом Балтімором),
  • премія Бертнера,
  • премія Американського товариства Стіла з молекулярної біології,
  • премія Національної Академії наук,
  • премія з ферментної хімії (Американське хімічне товариство),
  • премія Альберта Ласкера за фундаментальні дослідження в області медицини,
  • почесні дипломи Свортмор коледжу і Нью-йоркського медичного коледжу.

Був членом Американської Академії мистецтв і наук, членом Національної Академії наук США.

Роботи[ред.ред. код]

  • Participation of Deoxyribonucleic Acid (DNA) in Rous Sarkoma Virus Production, «Virology» (1964);
  • RNA-Directed DNA Synthesis and RNA Tumor Viruses, «Advances in Virus Reseach» (1972).

Посилання[ред.ред. код]