Еміль Адольф фон Берінг
| Еміль Адольф фон Берінг | |
 |
|
| Еміль Адольф фон Берінг | |
| Народився | 15 березня, 1854 |
|---|---|
| Помер | 31 березня, 1917 Марбург |
| Національність | німець |
| Галузь наукових інтересів | фізіолог, імунолог |
| Нагороди |
 |
Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (нім. Emil Adolf von Behring, 15 березня 1854 — 31 березня 1917) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології за 1901 рік.
Народився у багатодітній родині (сім'я мала 13 дітей, він був п'ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 професор університету в Галлє та Інституту Терапії у Марбурґу.
[ред.] Праці
Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правцю (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти туберкульозу
Був автором багатьох наукових праць, між іншим:
- Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
- Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
- Diphterie (1910)
- Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)
[ред.] Посилання
|
|||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
