Еміль Адольф фон Берінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еміль Адольф фон Берінг
E A Behring.jpg
Еміль Адольф фон Берінг
Народився 15 березня 1854(1854-03-15)
Німеччина Німеччина
Помер 31 березня 1917(1917-03-31) (63 роки)
Марбург
Громадянство Німеччина
Національність німець
Галузь наукових інтересів фізіолог, імунолог
Науковий ступінь PhD
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1901)
Nobel prize medal.svg

Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (нім. Emil Adolf von Behring, 15 березня 1854 — 31 березня 1917) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології за 1901 рік.

Народився у багатодітній родині (сім'я мала 13 дітей, він був п'ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 професор університету в Галле та Інституту Терапії у Марбургу.

Праці[ред.ред. код]

Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правцю (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти туберкульозу

Був автором багатьох наукових праць, між іншим:

  • Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
  • Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
  • Diphterie (1910)
  • Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]